Постанова № 27391349, 24.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 2а-2291/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2012р. по справі № 2а-2291/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" (далі -ТОВ НВП "Газтехніка") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, згодом заміненою правонаступником Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012 року №0000592330 та №0000612330.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 травня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався те, що правочини ТОВ НВП "Газтехніка" з ТОВ «Опт-торгспецзапчастина», ТОВ «Тех-агрореспоставка, ТОВ «Промтехноопт» є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, нікім не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними, а отже висновки суду про безтоварність господарський операцій не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлення від 17.01.2012 року №41, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу від 17.01.2012 року №52 „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП "Газтехніка", виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП "Газтехніка" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Опт-торгспецзапчастина», ТОВ «Тех-агрореспоставка, ТОВ «Промтехноопт»у періоді з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.07.2010 року по 30.11.2010 року та з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, відповідно.

За результатами перевірки складено Акт №137/23-304/31234604 від 30.01.2012 року, відповідно до якого було зроблено висновок щодо наявності порушень, а саме по податку на прибуток: на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР) донараховано по податку на прибуток суму 52 438,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року -42 738,00 грн., 4 квартал 2010 року -3 000,00 грн., 1 квартал 2011 року -6 700,00 грн.; по податку на додану вартість: на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено ПДВ на суму 161723,67 грн., а саме: березні 2010 року -1700,00 грн., в липні 2010 року -5000,00 грн., в серпні 2010 року -9890,00 грн., вересні 2010 року -19300,00 грн., листопаді 2010 року -4800,00 грн., січні 2011 року -2660,00 грн., березні 2011 року -2700,00 грн., квітні 2011 року -31685,00 грн., травні 2011 року -55000,00 грн., серпні 2011 року -14988,67 грн. та вересні 2011 року -14000,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000612330 та №0000592330 від 13.02.2012 року, згідно яких позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 65547,50 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 179144,75 грн..

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належні докази, які підтверджують факт перевезення товару, що вказує на відсутність здійснення реальних господарських відносин між ТОВ НВП "Газтехніка" та ТОВ «Тех-агрореспоставка, ТОВ «Промтехноопт», та як наслідок неправомірність віднесення ТОВ НВП "Газтехніка" до складу валових витрат вартості товарів, отриманих від зазначених контрагентів та формування податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з нормами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати на придбання електричної енергії ( включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України №334/94-ВР, зазначено, що будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належить до складу валових витрат.

Отже, операції по формуванню податкового кредиту з ПДВ та валових витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та валових витрат платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НВП "Газтехніка" з ТОВ «Тех-агрореспоставка» було укладено договір купівлі-продажу №31 від 01.07.2010 року про наступне: ТОВ "Тех-Агроремпоставка" - Продавець зобов'язується передати ТОВ НВП "Газтехніка" - Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити переданий товар (вироби з метала) згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору, з врахуванням ПДВ 20%. (п.1.1). Відповідно до п.1.2 та п.1.3 Договору передача та приймання товару здійснюється сторонами по замовленню Покупця. Умови постачання -самовивіз.

Реальність здійснення вказаних господарських операцій підтверджується накладними №2807/30 від 30.07.2010 року, №3008/3 від 30.08.2010 року, №3108/2 від 31.08.2010 року, №29609 від 29.09.2010 року, №2411/4 від 24.11.2010 року, виписані ТОВ "Тех-Агроремпоставка" на адресу ТОВ НВП "Газтехніка" на поставку товарів (робіт, послуг), відповідно до яких товар отримано ОСОБА_3 за довіреністю: №195 від 30.07.2010 року, №242 від 30.08.2010 року, №245 від 31.08.2010 року, №311 від 28.09.2010 року та №456 від 24.11.2010 року. Транспортування ТМЦ здійснено автомобілем, що є власністю підприємства, а саме ГАЗ 4301 бортовий, державний номер НОМЕР_1. В матеріалах справи також містяться подорожні листи: - б/н від 30.07.2010 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, № служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 30.08.2010 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, № служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D; б/н від 31.08.2010 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, № служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D; б/н від 29.09.2010 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, № служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D; б/н від 24.11.2010 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4І, № служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень, відповідно до яких ТОВ НВП "Газтехніка" перерахувало грошові кошти ТОВ "Тех-Агроремпоставка", а саме: від 28.07.2010 платіжним дорученням №132 суму 30 000,00 грн.; від 02.09.2010 платіжним дорученням №201 суму 19 020,00 грн.; від 06.09.2010 платіжним дорученням №211 суму 40 320,00 грн.; від 28.09.2010 платіжним дорученням №319 суму 115 800,00 грн.; від 24.11.2010 платіжним дорученням №559 суму 14 400,00 грн., податкові накладні №3578 від 28.07.2010 року, №4309 від 30.08.2010 року, №4359 від 31.08.2010 року, №5132 від 28.09.2010 року№6431 від 24.10.2010 року.

Також, між ТОВ НВП "Газтехніка" та ТОВ «Промтехноопт» було укладено договір купівлі-продажу №12 від 11.01.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Промтехноопт»- Продавець зобов'язується передати ТОВ НВП "Газтехніка" - Покупцеві, а Покупець прийняти й оплатити переданий товар (вироби з металу) відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, з урахуванням ПДВ 20%. (п.1.1). Відповідно до п.1.2, п.1.03 Договору передача й прийняття товару провадиться сторонами по заявкою Покупця. Умови поставки - самовивіз.

Реальність виконання договору з ТОВ «Промтехноопт» підтверджується накладними на поставку товарів (робіт, послуг). Товар отримано ОСОБА_3 за довіреністю: №20 від 17.01.11, №94 від 24.03.11, №110 від 12.04.11, №130 від 18.04.11, №164 від 29.04.11, №165 від 29.04.11, №204 від 23.05.11, №241 від 31.05.11, №242 від 31.05.11, №3201 від 05.07.11, №408 від 16.08.11, №407 від 16.08.11 та №509 від 30.09.11. Транспортування ТМЦ здійснено автомобілем, що є власністю підприємства. В матеріалах справи містяться подорожні листи: б/н від 19.01.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 24.03.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 12.04.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 18.04.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 29.04.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 23.05.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 31.05.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 05.07.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 16.08.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D.; б/н від 30.09.2011 року про доставку ТМЦ автомобілем марки ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, №служб.посв. - НОМЕР_2, категорія В, С, D. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно наявних банківських виписок ТОВ „НВП „Газтехніка" перерахувало грошові кошти ТОВ «Промтехноопт», а саме: 17.01.2011 платіжним дорученням №8 суму 2 960,00 грн., 17.01.2011 платіжним дорученням №37 суму 13 000,00 грн., 24.03.2011 платіжним дорученням №126 суму 16 200,00 грн., 08.04.2011 платіжним дорученням №150 суму 42 000,00 грн., 14.04.2011 платіжним дорученням №193 суму 48 000,00 грн., 15.04.2011 платіжним дорученням №202 суму 48 000,00 грн., 27.04.2011 платіжним дорученням №253 суму 25 710,00 грн., 29.04.2011 платіжним дорученням №269 суму 26 400,00 грн., 19.05.2011 платіжним дорученням №323 суму 30 000,00 грн., 31.05.2011 платіжним дорученням №379 суму 204 000,00 грн., 31.05.2011 платіжним дорученням №385 суму 96 000,00 грн., 01.08.2011 платіжним дорученням №602 суму 47 310,00 грн., 16.08.2011 платіжним дорученням №648 суму 39 072,00 грн., 16.08.2011 платіжним дорученням №650 суму 5 550,00 грн., 30.09.2011 платіжним дорученням №828 суму 84 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що за наслідками здійснення господарських операцій за вказаними договорами, укладеними ТОВ НВП "Газтехніка" з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ «Промтехноопт», позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а саме:

за контрагентом ТОВ "Тех-Агроремпоставка"

- за липень 2010 року у сумі 5000,00 грн. (декл. від 18.08.2010, 9003395214);

- за серпень 2010 року у сумі 9890,00 грн. (декл. від 17.09.2010, 9003861623);

- за вересень 2010 року у сумі 19300,00 грн. (декл. від 19.10.2010, 9004363546);

- за листопад 2010 року у сумі 4800,00 грн. (декл. від 17.12.2010, 9005607463);

за контрагентом ТОВ «Промтехноопт»

- за січень 2011 року у сумі 2 660,00 грн. (декл. від 18.02.2011, 9000520858);

- за березень 2011 року у сумі 5 000,00 грн. (декл. від 19.04.2011, 9002159076);

- за квітень 2011 року у сумі 31 685,00 грн. (декл. від 19.05.2011, 9003430428);

- за травень 2011 року у сумі 55 000,00 грн. (декл. від 17.06.2011, 9004099770);

- за серпень 2011 року у сумі 14 988,67 грн. (декл. від 19.09.2011, 9007783275)

- за вересень 2011 року у сумі 14 000,00 грн. (декл. від 19.10.2011, 9009038334).

Щодо посилання суду першої інстанції на порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, та валових витрат з посиланням на складені податковими органами актами про результати перевірки контрагентів позивача, колегія суддів зазначає про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також те, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегією суддів встановлено та відображено в акті перевірки, що підприємства контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів та правомірно сформовані валові витрати для цілей оподаткування податком на прибуток, у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ «Промтехноопт».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства які податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента та відповідно обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Твердження суду першої інстанції щодо відсутності у позивача належних доказів, які підтверджують факт перевезення товару, зокрема товарно-транспортних накладних є необґрунтованим з огляду на наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, визначають товарно-транспортну накладну, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Як вбачається із змісту договорів ТОВ НВП "Газтехніка" з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ «Промтехноопт» умовами поставки товарів є самовивіз.

Фактично товар був переданий у власність позивачу на складах постачальників та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки як вже зазначалося визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, та не врегульовують порядок перевезення вантажів у внутрішньому сполученні для власних потреб.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207, затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Згідно пункту 2 зазначено Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Отже, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині донарахування ПДВ та податку на прибуток за спірними господарськими зобов'язаннями.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції, податкова накладна від 15.03.2010 року №1822, виписана ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" на суму ПДВ -1700,00 грн. та податкова накладна від 24.11.2010 року №6431 на ТОВ "Тех-Агроремпоставка" суму ПДВ 2400,00 грн. були двічі включені позивачем до податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи додатками №5 до податкової декларації з податку на додану.

Отже, податковий кредит на суму 4100 грн. (1700+2400) був сформований позивачем неправомірно, а тому відповідне податкове повідомлення рішення на вказану суму є законним та обґрунтованим.

Оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи, колегія суддів, з урахуванням пункту 3 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2012р. по справі № 2а-2291/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 13.02.2012 року № 0000612330 у повному обсязі, № 0000592330 - в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 174603,15 грн., з яких 157624 грн. - за основним платежем, 16979,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Газтехніка" - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2012 р.