Постанова № 27391260, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а-3335/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Харкові апеляційну скаргу Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Вільховатка»до Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2012 року позивач публічне акціонерне товариство «Вільховатка»(далі -ПАТ «Вільховатка») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування (з урахуванням заяви від 11.06.2012 року) податкового повідомлення-рішення відповідача Нововодолажської міжрайонної податкової інспекції Харківської області (далі -Нововодолажська МДПІ) від 02.03.2012 року № 0000062310, яким на підставі акту перевірки від 22.02.2012 року № 252/23-0-33/19463346, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 490.265,50 грн., з яких: 322.610 грн. -основний платіж, 167.655,50 грн. -штрафні санкції, посилаючись на хибність висновків щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Вільховатка»задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Нововодолажська МДДІ в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного рішення, фактично на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду від 11 червня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України підлягає частковому задововленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Вільховатка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року Нововодолазькою МДПІ складений Акт перевірки № 252/23-0-33/19463346 від 22.02.2012 року.

В Акті перевірки визначено:

про порушення підприємством п. 4.1, ст. 4-1, п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6, п.п. 8-1.15.2, п. 8-1.15, ст. 8 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) - занижено податок на додану вартість на загальну суму 309.843 грн.;

про порушення п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6, п.п. 8-1.15.2, п. 8-1.15, ст. 8 Закону № 168/97-ВР -завищено суму податку на додану вартість, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей по господарським операціям 2009-2010 років на загальну суму 284.848 грн. Так, до складу податкових зобов'язань включена сума ПДВ з реалізації транспортних послуг СПД-ФО ОСОБА_3 на загальну суму 222.321 грн. та ФО-П ОСОБА_4 на загальну суму 62.527 грн.;

про порушення п. 209.2, ст. 209 Податкового кодексу України (далі -ПК України) та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, якою затверджений Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках»- використання коштів не за цільовим призначенням на загальну суму 12.767 грн. Підприємством до скороченої декларації включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим деклараціям, виданим у вересні, жовтні 2011 року ТОВ «Украгроком», АК «Харківобленерго», які оформлені не належним чином -невірно вказано номер свідоцтва платника податків;

про порушення п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 ПК України, а саме: - включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка не підтверджена податковими накладними (5.600 грн. по взаємовідносинам у вересні 2011 року з ТОВ «Рута-Схід»); - включення до податкового кредиту сум за податкової накладною, яка оформлена неналежним чином -невірно вказаний номер свідоцтва (3.015 грн. по взаємовідносинам у жовтні 2011 року з ФО-П ОСОБА_5.);

про порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме, включення до податкового кредиту сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку не у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (4.679 грн. та 4.944 грн. - маркетингові послуги по взаємовідносинам у серпні, вересні 2010 року з ПАТ «Інвестор»; 2.000 грн. -юридичні послуги по взаємовідносинам у грудні 2009 року з ПАТ «Інвестор»; 4.633 грн. -придбання у вересні 2010 року дизельного палива у ТОВ «Енергія 2010»).

На підставі висновків Акту перевірки Нововодолазькою МДПІ прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Щодо завищення суму податку на додану вартість, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей на загальну суму 284.848 грн.

Відповідно до ст. 8-1 Закону N 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства (далі - спеціальний режим).

При цьому, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону).

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону).

Відповідно до п.п. 8-1.15.7 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону N 168/97-ВР Перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, визначено згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2005 Класифікація видів економічної діяльності, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 N 375, із змінами та доповненнями (далі - КВЕД), та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 N 23, із змінами та доповненнями (далі - Перелік N 23).

Враховуючи зазначене, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються сільськогосподарським підприємством в межах видів діяльності, визначених Законом та Переліком N 23, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, які відповідають визначенню, наданому пунктом 8-1.7 статті 81 Закону.

Всі інші види діяльності, які здійснюються сільськогосподарським підприємством, та продукція, яка ним поставляється, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (ст. 8-1.2 Закону).

Згідно з пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР виробничі фактори -це товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. Крім цього, до виробничих факторів відповідно до пп. «б»пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР належать послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, якими є:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив і засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме: з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

знищення бур'яну та шкідливих комах, обробка посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративного (зрошувального) та іригаційного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції.

З матеріалів справи (т. 1, а.с. 211-212, 213-214) вбачається, що між ПАТ «Вільховатка»та ФО-П ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори про надання послуг, відповідно, від 20.08.2007 року № 122 та від 01.01.2009 року № 04/11, за умовами яких ПАТ «Вільховатка»приймає на себе зобов'язання надати та ФО-П ОСОБА_3 та ОСОБА_4 послуги по транспортуванню пшениці на склади останніх, а замовники прийняти та оплатити отримані послуги.

Колегія суддів вважає, що зазначені послуги не підпадають під законодавче визначення виробничих факторів. При цьому колегія суддів критично оцінює, наданий позивачем у якості доказу, договір зберігання пшениці від 01.10.2008 року (а.с. 216-217), укладений між ПАТ «Вільховатка»та ФО-П ОСОБА_4, оскільки вважає, що доставка пшениці, що належить ПАТ «Вільховатка», для її відповідального зберігання ФО-П ОСОБА_4 (відповідно до умов договору зберігання) не припускає необхідність укладання самостійного договору про надання послуг на перевезення пшениці особі зберігачу.

Щодо завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «Інвестор»та ТОВ «Енергія 2010».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку при придбанні товарів (послуг) є подальше використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено, що до сум податкового кредиту ПАТ «Вільховатка»віднесені суми ПДВ за податковими накладними, виданими ПАТ «Інвестор»за серпень 2010 року за отримані маркетингові послуги, сума ПДВ -4.679 грн., за вересень 2010 року за отримані маркетингові послуги, сума ПДВ -4.944 грн., за грудень 2010 року за отримані юридичні послуги, сума ПДВ -2.000 грн., та за податковою накладною № 60 від 28.09.2010 року, виданою ТОВ «Енергія 2010», на суму ПДВ 4.984 грн.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання ТМЦ, придбання маркетинг та юридичних послуг до складу валових витрат, визначення об'єкта оподаткування, застосування права на податковий кредит, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема: - документи, що підтверджують факт отримання ТМЦ і послуг від іншої особи; - документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що з актів прийму-передачі виконаних робіт (маркетингові, юридичні) не вбачається зміст, обсяг робіт і терміни їх виконання відповідно до укладеного договору, відсутні критерії оцінки якості виконаних виконавцем робіт та їх фактичну відповідність пропонованим замовником вимогам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між позивачем та ПАТ «Інвестор»договір б/н від 01.08.2010 року (а.с. 194-195, т. 1) щодо зобов'язань ПАТ «Інвестор»надавати послуги з маркетингової діяльності, інформаційні послуги відносно рику збуту та придбання пекарні та пекарного обладнання, на підтвердження виконання якого надано акти виконаних робіт (а.с. 200, 201, т. 1), що не містять інформації щодо змісту виконаних робіт та їх результатів, даних на підтвердження проведених досліджень, посилань на інформаційні джерела, висновків виконавців про результати проведених робіт та як саме замовник зможе використовувати їх в господарській діяльності, що за відсутності доказів того, що отримані маркетингові послуги були використані ПАТ «Вільховатка»в його господарській діяльності, дії податкового органу з визначення податкових зобов'язань з ПДВ є правомірними. При цьому колегія суддів критично оцінює посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на належність йому з 2001 року по праву власності пекарні, оскільки позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів щодо отримання послуг та щодо наявності зв'язку таких послуг з фактом перебування у власності підприємства пекарні.

Аналогічним є висновок колегії суддів з питання правомірності віднесення ПАТ «Вільховатка»до складу податкового кредиту суми ПДВ - 2.000 грн. у зв'язку з отриманням юридичних послуг (а.с. 196-198, 199, т. 1). При цьому колегія суддів зазначає, позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів щодо відношення ПАТ «Інвестор»к факту участі представника ПАТ «Вільховатка»у 2006 році у судових засіданнях (а.с. 204-210) та щодо наявності зв'язку таких послуг з фактом складання 31.12.2009 року акту приймання виконаних робіт та їх використання у господарській діяльності з метою отримання доходу.

Колегія суддів зазначає, що відсутність підстав для віднесення витрат на оплату маркетингових досліджень, юридичних послуг до складу валових витрат (даний факт сторонами не спростовується) виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про правомірність доводів податкового органу про завищення суб'єктом господарювання податкового кредиту.

Аналогічним є висновком колегії суддів щодо правомірності віднесення ПАТ «Вільховатка»до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4.984 грн. за податкової накладною № 60 від 28.09.2010 року, отриманої за договором № НР 29 поставки нафтопродуктів від 16.09.2010 року (а.с. 159-162) від ТОВ «Енергія 2010». При цьому колегія суддів зазначає, що факт наявності видаткової накладної (а.с. 163, т. 1), транспортних засобів (а.с. 224-228) та посади завскладом-заправника у штатному розкладі підприємства (а.с. 229-233) не є безумовним свідченням використання ПАТ «Вільховатка»отриманого від ТОВ «Енергія 2010»дизпалива у власній господарській діяльності.

Щодо використання коштів не за цільовим призначенням на загальну суму 12.767 грн.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, установленим у п. 209.6 цієї статті (далі -сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету і повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 3 та 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів»(далі -Порядок № 11) сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Податкового кодексу для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, а починаючи з 01.01.2018 року -перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми ПДВ сільськогосподарське підприємство несе відповідальність згідно із законодавством.

Тобто п. 209.2 ст. 209 ПК України та п. 3 Порядку № 11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки, а саме: такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей.

Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Вільховатка»про скасування оспорюваного податкового повідомлення рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 12.067 грн. -основний платіж, 3.016,75 грн. -штрафні санкції, колегія суддів зазначає, що наявність певних вад в податковій накладній не є безумовною підставою для висновків щодо нецільового використання суми ПДВ сільськогосподарським підприємством. Висновки стосовно «безтоварності» господарських операцій з контрагентами ТОВ «Украгроком», АК «Харківобленерго»чи стосовно невикористання отриманих товарів (послуг) у власній господарській діяльності в Акті перевірки відсутні.

З аналогічних підстав колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Вільховатка»про скасування оспорюваного податкового повідомлення рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 5.600 грн. - основний платіж, 1.400 грн. -штрафні санкції (ТОВ «Рута-Схід») та в розмірі 3.015 грн. -основний платіж, 753,75 грн. -штрафні санкції (ФО-П ОСОБА_5.).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Нововодолажської МДІ та часткового скасування судового рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Вільховатка»про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача Нововодолажської МДПІ від 02.03.2012 року № 0000062310, яким на підставі акту перевірки від 22.02.2012 року № 252/23-0-33/19463346, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 452.892 грн., з яких: 301.928 грн. -основний платіж, 150.964 грн. -штрафні санкції.

Інші доводи та заперечення осіб, що приймають участь у слуханні справи, на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Вільховатка»про скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 02.03.2012 року № 0000062310 про збільшення приватному акціонерному товариству «Вільховатка»суми грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 452.892 грн., з яких: 301.928 грн. -основний платіж, 150.964 грн. -штрафні санкції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року -залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мельнікова Л.В.