Ухвала суду № 27391080, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 1812/2а-711/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Харкові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області про визнання протиправним акту індивідуальної дії та зобов'язання вчинення певної дії, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 20.03.2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-10217/10 виданого 19.09.2011 року Недригайлівським районним судом Сумської області та зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження.

Постановою Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 травня 2012 року в позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Рішення суду вмотивовано тим, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відтак, підстави для повернення стягувачу виконавчого документу без його виконання відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції, в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного рішення, просить скасувати постанову суду від 16 травня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області знаходився виконавчий лист № 2-а-1021/2010, виданий Недригайлівським районним судом Сумської області, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області зобов'язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2012 року (ВП № 28944993) виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа закінчено у зв'язку з тим, що судове рішення не може бути виконано з поважних причин -«у зв'язку з відсутністю фінансування з незалежних від УПФУ обставин».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України»державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь-якими доказами, листи та відповіді боржника про відсутність бюджетних коштів самі по собі не підтверджують цього факту, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно п.п. 29,30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі «Васильєв проти України», виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону «Про Державний бюджет». Відповідно навіть за умови, що національні суди змогли б прийняти відповідне рішення на користь заявника за його скаргою на дії виконавчої служби, виконання рішення щодо боржника все ще залишалося обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачене цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Також, відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

До матеріалів справи не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 травня 2012 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мельнікова Л.В.