Постанова № 27390341, 22.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а-8505/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного науково- виробнича фірма "Анкор - Теплоенерго" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-8505/12/2070

за позовом Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна науково-виробнича фірма "Анкор-Теплоенерго" (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.03.2012 року №0001302330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у задоволенні позову було відмолено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 7 серпня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивачаз питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціям придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ "Трубопласт-Україна" у травні 2011 року. про що був оформлено актом від 27.02.2012 року № 294/23-304/32762338.

Порушення виявлені під час перевірки склали у відсутності факту реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з підприємством постачальником ТОВ "Трубопласт Україна", в травні 2011 року, в порушення вимог п.198.1 ст.198 ПК України, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 70117 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 70117 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 року № 0001302330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 70 118, 00 грн., із них - 70117,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено. право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трубопласт-Україна" та правильність нарахування податкового зобов"язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року за податковими накладними, оформленими зазначеним контрагентом.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Трубопласт-Україна" з яким були укладені усні договори про поставку платин, прокладки, фланці, листи н/ж у травні 2011 року на загальну суму 420 700,00 грн., які були використані для власного виробництва пластинчатого теплообмінника.

Здійснення зазначеної господарської операції підтверджується наступними копіями бухгалтерських документів, які були надані до матеріалів справи, а саме: податковими накладними; видатковими накладними, товарно - транспортними накладними; рахунок-фактура №0405 від 4 травня 2011 року; витяг із журналу довіреностей; наказ про прийняття на роботу менеджером по збуту ОСОБА_2; копіями платіжних доручень; договором купівлі-продажу від 14.10.2004 року нежитлової будівлі літера"2О-1", що розташована за адресою м. Харків, вул. Киргизька, буд.19; журналу - ордеру відомостей по рахунку 201 Сировина і матеріали за травень 2011 року; акти списання матеріалів; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; статут позивача, де зазначається про здійснення позивачем, зокрема, розробки та виробництва теплообмінного оборудовання; технічні пропозиції ; потреби в матеріалах за замовленням; прибуткові накладні; вантажно-митна декларація №3328627 від 30.11.2011 року, що свідчить про подальшу реалізацію позивачем товару ТОВ "Експрес-Транзит"; видаткові накладні на поставку товару ПАТ "Укртатнафта"; ТОВ "Стальторг"; ТОВ "Газкотлострой"; ПАТ "Виробниче об'єднання "Конті"; ТОВ "Запчастини та промислове обладнання"; ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь"; ККП "Маріупольтепломережа"; ТОВ "Арос"; ПрАТ "Райс-Максимко"; ПАТ "Пологівський олійноекстраційний завод"; ПАТ "Сумське машинобудівне НВО ім.М.В.Фрунзе"; ТОВ "Слобожанський миловар"; ТОВ "АПО "Цукровик Полтавшини"; ПП "СОТ"; ПП МТЗ "Енрготехпоставка"; СТОВ "СЦР ЦВР "МЖА"; ПАТ "АВК"; ПП "Де Люкс Системи"; ТОВ "Мясомолсервіс".

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про підтвердження наданими документами реальний характер даної господасрької операцій, та правильність внесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за травень 2011 року в сумі 70117 грн., по податковим накладним, оформленим ТОВ "Трубопласт-Україна".

Стосовно позиції суду першої інстанції про відсутність найменування посади, прізвища, ім'я, по-батькові особи, котра, діяла від імені контрагента позивача у накладних та не підтвердження поясненнями водія ОСОБА_1 навантаження зазначеного товару, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття пуху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Судом першої інстанції були зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного науково- виробнича фірма "Анкор - Теплоенерго" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-8505/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 16.03.2012 року № 0001302330.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 26.10.2012 р.