Ухвала суду № 27389862, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/5017/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-1670/5017/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія". звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області (далі -Кременчуцька ОДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (далі -ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія") по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період червень, липень 2011 року, в зв'язку з наданням неповних пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 22.02.2012 року № 7201/10/23-116. За результатами перевірки був складений акт № 405/22-209/33180734 від 27.03.2012 року. На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0007802301/473 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6083,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3041 грн. та № 0007792301/472 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6996,00 грн. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача Кременчуцькою ОДПІ 12.07.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010342301/980, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1399 грн. Позивач вважає, що вказані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд скасувати їх.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.12р. позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 33180734, про що видане свідоцтво серії А00 №128242, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.145).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" є платником податку на додану вартість з 22 грудня 2005 року згідно свідоцтва № 23489119 серії НБ №139602, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.147).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 492552 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура), 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 81.30 надання ландшафтних послуг, 96.04 діяльність із забезпечення фізичного комфорту (а.с.146).

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекціэю у Полтавській області, у період з 15.03.2012 року по 21.03.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (далі -ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія") по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період червень, липень 2011 року, в зв'язку з наданням неповних пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 22.02.2012 року № 7201/10/23-116.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт 405/22-209/33180734 від 27.03.2012 року (а.с.19-34), в якому встановлені порушення:

- п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 6996 грн.. в т.ч. ІІ квартал 2011 року -3433 грн., ІІІ квартал 2011 року -3563 грн.

- п.198.1, 198.6 ст. 198, п.201.6 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6083 грн., в т.ч. за липень 2011 року - 5130 грн. за вересень 2011 року -953 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення 0007802301/473 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6083,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3041 грн. (а.с.48) та № 0007792301/472 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6996,00 грн. (а.с.50)

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в порядку статті 56 Податкового кодексу України. Рішенням ДПС у Полтавській області № 1693/10/10/215 від 25.06.2012 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1399 грн.

Кременчуцькою ОДПІ 12.07.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010342301/980, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1399 грн. (а.с.76).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) було укладено договір поставки № 15/06-11 від 15.06.2011 року (а.с.81). Відповідно до умов вказаного Договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті відповідно до видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору ТОВ "Промислова група ДФМ" виписані позивачу податкові накладні № 80 від 17.06.2011 року на загальну суму 143000 грн., з них, ПДВ -2383,33 грн. (а.с.87), № 58 від 24.06.2011 року на загальну суму 3608,50 грн., з них, ПДВ -601,42 грн. (а.с.92), № 50 від 11.07.2011 року на загальну суму 5720 грн., з них, ПДВ -953,33 грн. (а.с.99), № 88 від 20.07.2011 року на загальну суму 5720 грн., з них, ПДВ -953,33 грн. (а.с.103), № 90 від 20.07.2011 року на загальну суму 5720 грн., з них, ПДВ -953,33 грн. (а.с.108), № 139 на загальну суму 1430 грн., з них ПДВ -238,33 грн. (а.с.114).

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Промислова група ДФМ" для документального оформлення виконання умов договорів поставки продукції, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також, в матеріалах справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором долучені копії рахунків № 259 від 15.06.2011 року (а.с.85), № 278 від 20.06.2011 року (а.с.90), № 337 від 06.07.2011 року (а.с.97), № 340 від 06.07.2011 року (а.с.101), № 385-1 від 21.07.2011 року (а.с.106), № 394 від 25.07.2011 року (а.с.112), накладних № 259 від 20.06.2011 року (а.с.88), № 278 від 29.06.2011 року (а.с.93), № 337 від 29.07.2011 року (а.с.100), № 340 від 29.07.2011 року (а.с.104), № 385-1 від 29.07.2011 року (а.с.111), № 394 від 29.07.2011 року (а.с.113).

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова група ДФМ", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.86, 91, 98, 102, 107, 115).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем суду витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що товар придбано уповноваженою особою позивача -ОСОБА_2 (а.с.95, 110).

Колегія суддів також зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), котрі затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, а саме № 15 від 20.06.2011 року, № 17 від 29.06.2011 року, № 26 від 29.07.2011 року (а.с.89, 94, 109) та копіями подорожніх листів (а.с.84, 105).

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Промислова група ДФМ" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно взаємовідносин контрагента позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" з іншими постачальниками які не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України, зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" та ТОВ "Промислова група ДФМ" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" та ТОВ "Промислова група ДФМ" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно недоліків документів первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає, що незначні вади окремих документів первинного бухгалтерського обліку не можуть впливати на висновки суду щодо відсутності реального здійснення господарських операцій, якщо загальний обсяг досліджених доказів у їх сукупності свідчить про реальне виконання договору, що і має місце у даній справі.

Не може вважатись обґрунтованим і твердження відповідача про те, що угода є нікчемною.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-1670/5017/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.