Ухвала суду № 27389265, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4435/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4435/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Есаром-Україна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство «Есаром - Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якій просив скасувати податкові повідомлення - рішення №0002792302, №0002782302 від 23.03.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом з податку на додану вартість на загальну суму 206943,75 грн., прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року адміністративний позов приватного підприємства "Есаром - Україна" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002792302 та № 0002782302 від 23.03.2012 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Київському район міста Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Есаром-Україна" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №789/23-5/24668454 від 07.03.2012 року (а.с.22-63)

На підставі даного Акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002792302 від 23.03.2012 р. та № 0002782302 від 23.03.2012 року (а. с.9 -10).

ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлено такі порушення з боку позивача:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Техно-Асавир" код ЄДРПОУ 36457640, ТОВ "Електроспецтех" код ЄДРПОУ 34689962 з ПП "Есаром- Україна".

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями внаслідок чого ПП "Есаром-Україна" занизило податок на прибуток на суму 91975 грн. у т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 52500 грн.

- п.п.7.4.1., п.7.4., ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 73580 грн., у т.ч. за лютий 2010 року на суму 1633 грн., за березень 2010 року на суму 15198 грн., за квітень 2010 року на суму 4190 грн., за травень 2010 року на суму 2147 грн., за червень 2010 року на суму 1900 грн., за липень 2010 року на суму 48512 грн.

В перевіряємому періоді контрагентами Позивача були ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Техно-Асавир".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність в повному обсязі реальності виконання зобов'язання що підтверджується наданими первинними документами.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем виконані передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків і має належне документальне підтвердження цьому.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, між ПП "Есаром-Україна" та ТОВ "Електроспецтех" було укладено договір субпідряду №01/07 від 01 липня 2010 року (а. с.71-74).

Згідно з умовами зазначеного договору Виконавець -ТОВ "Електроспецтех" зобов'язується виконати за завданням Замовника - ПП "Есаром - Україна" накладку системи дозування красителю RB 1500 та розширити програмне забезпечення фільтраційної лінії № 3, а Замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору. Перелік робіт, строки її виконання, а також її вартість зазначені у Технічному завданні, яке є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 74).

Реальність виконання зобов'язання по вищевказаному правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: відомістю ресурсів (а.с.75-82); актом прийому-передачі від 01.07.2010 року (а. с. 83-84); локальним кошторисом № 2-1-1 (а.с.87-92); актом про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2010 року (а.с.93-94); актом приймання виконаних будівничих робіт за липень 2010 року (а. с.95-101); відомістю ресурсів (витрати - за фактом) за липень 2010 року (а. с.109-116); актом використання від 15.07.2010 року (а.с.117-118); податковою накладною № 817 від 16.08.2010 року на загальну суму 252000,00 грн. в т.ч. ПДВ 42000,00 грн. (а. с.119); реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а. с.121-122).

Відповідно до банківського документу, а саме: виписки з банку ПП "Єсаром-Україна" свої зобов'язання за договором №01/07 від 01 липня 2010 року виконало в повному обсязі та сплатило за виконані роботи (а.с.120).

Також, між ТОВ "Техно-Асавир" та ПП "Єсаром-Україна" був укладений договір №0112/09 від 01 грудня 2009 року (а. с. 123-125).

Згідно з умовами зазначеного договору Постачальник - ТОВ "Техно-Асавир" зобов'язується поставляти та передавати у власність, а Покупець - ПП "Єсаром-Україна" приймати та оплачувати миючі, дезінфікуючі засоби та обладнання.

Згідно п.п.2.2 п.2 договору від 01.12.2009 року якість поставленого товару підтверджується Сертифікатом відповідності (а. с. 223).

Реальність виконання зобов'язання по вищевказаному правочину підтверджується наявними у письмових доказах документах первинного та бухгалтерського обліку, а саме: накладною № 90 від 29.01.2010 року ( а.с.126); податковими накладними: № 90 від 29.01.2010 року на загальну суму 17164,80 грн., у т.ч. ПДВ 2860,80 грн. (а.с.127); № 234 від 02.03.2012 року на загальну суму 83818,80 грн., у т.ч. ПДВ 13969,80 грн.(129); № 363 від 08.04.2010 року на загальну суму 30212,57 грн., у т.ч. ПДВ 5035,43 грн. (а.с.131); № 476 від 13.05.2010 року на загальну суму 7814,40 грн., у т.ч. ПДВ 1302,40 грн. (а.с.133); № 605 від 21.06.2010 року на загальну суму 50472,00 грн., у т.ч. ПДВ 8412,00 грн.(а.с.135); видатковими накладними: № РН-0000234 від 02.03.2010 року на загальну суму 83818,80 грн., у т.ч. ПДВ 13969,80 грн. (а.с.128); № РН-0000363 від 08.04.2010 року на загальну суму 30212,57 грн., у т.ч. ПДВ 5035,43 грн. (а.с.130); № РН-0000476 від 13.05.2010 року на загальну суму 7814,40 грн., у т.ч. ПДВ 1302,40 грн. (а.с.132): № РН-0000605 від 21.06.2010 року на загальну суму 50472,00 грн., у т.ч. ПДВ 8412,00 грн. (а.с.134); реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.142-143, 144-145, 146-147, 148-149, 150-151).

Відповідно до банківського документу, а саме: виписки з банку ПП "Єсаром-Україна" свої зобов'язання за договором №0112/09 від 01 грудня 2009 року виконало в повному обсязі та сплатило за поставлений товар (а.с.136-141).

Отриманий товар зберігався згідно договору відповідального зберігання № 34 від 15.12.2008 року укладеного між ПП"Есаром-Україна" та ДП "Оптор" Харківського обласного споживчого товариства, та був чинний на момент укладання договору субпідряду № 01/07 від 01.07.2010 року та договору № 0112/09 від 07.12 2009 року.

Придбаний у ТОВ "Техно-Асавир" товар позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується укладеним договорами № 27/01 від 27.01.2010 року, №4600023677 від 06.05.2010 року, № П-000172 від 14.05.2010 року (а. с. 152 - 158).

Колегія суддів зазначає , що документи за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які могли б згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2. і п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричинити втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, не містять.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що позивачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, відповідач суду першої інстанції не подав.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Згідно з п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими первинними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Вищезазначеним законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах (роботах), отриманих від виконавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім такого порушення, допущені одним платником податку податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином недекларування податку продавцем ( у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

У відповідності до положень п.п 7.2.3. пп. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Факт придбання позивачем товару у ТОВ "Техно-Асавир" та послуг (робіт) у ТОВ "Електроспецтех" здійснювалися в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення ПП "Есаром-Україна" вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.228 ЦК України.

Таким чином, оскільки відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що відсутні підстави застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Письмові докази свідчать про те, що на час складення податкових накладних контрагенти позивача рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних ( а.с.183-208).

З приводу доводів апеляційної скарги про нікчемність правочинів колегія суддів вважає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З норм статті 228 Цивільного кодексу Українивбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Окрім того, згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. по справі № 2а-4435/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4435/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.