Ухвала суду № 27389257, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5443/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокурора Київського району м. Харкова, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-5443/12/2070

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова , в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпромсистем" , Харківського регіонального центру з гідрометеорології

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

04.05.2012 року Прокурор Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернувся до суду із позовом, у якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ТОВ "Інпромсистем" та з Харківського регіонального центру з гідрометеорології грошові кошти у розмірі 47100,8 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2012 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення грошових коштів у виконання вимог ст. 208 ГК України обмежено певним строком, передбаченим ст. 250 ГК України, який в даному випадку пропущений.

Прокурор Київського району м. Харкова та Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що відповідачами у період з 22.12.2008 року по 23.12.2008 року укладені та виконані договори, що є нікчемними, тому отримані кошти за наслідками їх виконання підлягають стягненню з суб'єктів господарювання.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ "Інпромсистем" - продавець та Харківським регіональним центром з гідрометеорології - покупець укладені письмові правочини у формі договорів купівлі - продажу № 10125 від 22.12.2008 року та № 10248 від 23.12.2008 року.

Спірні правочини були виконані у період з 22.12.2008 року по 23.12.2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Зазначене не заперечується ДПІ у Київському районі м. Харкова, що слідує із акту від 19.04.2011 року № 1521/23-3/06596471.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що стягнення грошових коштів у виконання вимог ст. 208 ГК України обмежено певним строком, передбаченим ст. 250 ГК України, який в даному випадку пропущений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В даному випадку обґрунтовуючи необхідність застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України позивач посилається на вирок Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 року в кримінальній справі № 1-1681/10 про засудження директора ТОВ "Інпромсистем" ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Однак, такі посилання судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки не встановлено, що вказаний вирок містить відомості щодо відношення договорів купівлі - продажу № 10125 від 22.12.2008 року та № 10248 від 23.12.2008 року до діяння, за яке було засуджено ОСОБА_1

Крім того, слід вказати, що твердження прокурора про нереальність договорів купівлі - продажу № 10125 від 22.12.2008 року та № 10248 від 23.12.2008 року з огляду на те, що в момент їх підписання та виконання директором ТОВ "Інпромсистем" був ОСОБА_1, однак договори укладені та підписані від імені колишнього директора - ОСОБА_2, в той час як податкові накладні підписані вже ОСОБА_1, так само як і декларація ТОВ "Інпромсистем" з податку на додану вартість за грудень 2008 року, також є хибними, оскільки факт відсутності у ОСОБА_2 повноважень директора ТОВ "Інпромсистем" не є сам по собі таким, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на підписання від імені ТОВ "Інпромсистем" вказаних договорів.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою суттю вимога про стягнення одержаного за нікчемним правочином є конфіскаційною санкцією і повинна застосовуватись з урахуванням правил ст. 250 Господарського кодексу України України.

У відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судовим розглядом, спірні правочини були виконані 23.12.2008 року, а отже 23.12.2009 року у спірних правовідносинах збіг визначений законом річний строк можливості застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на пропуск встановлених законодавством строків застосування таких стягнень.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Прокурора Київського району м. Харкова, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-5443/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.