Ухвала суду № 27388647, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/9017/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-1870/9017/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах

про визнання повідомлень-рішень нечинними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-Виробничо - комерційна фірма «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту позивач - ТОВ Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог просив суд визнати нечинними повідомлення-рішення відповідача, як такі, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України:

- № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р. про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій Виробничо-комерційній фірмі «Побутсервіс» у формі ТОВ за платежем: податок на додану вартість в розмірі 891 045 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 552,50 грн., всього в розмірі 1 336 567,50 грн.;

- № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006р. про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій за платежем: податок на прибуток в розмірі 862500,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 345 000 грн., всього в розмірі 1 207 500 грн.;

- № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій за платежем: податок на прибуток в розмірі 450 104,50 грн., як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України.

Постановою господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року адміністративний позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0001022302/0/44252, № 0001012302/0/44253, № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р. - визнано нечинними. Стягнуто з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю 10 грн. 20 коп. держмита.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 постанову Господарського суду Сумської області від 05.07.2007 по справі № АС8/380-06 залишено без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Вищим адміністративним судом України у судовому засіданні 16.11.2011 здійснено заміну позивача у справі: Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» товариства з обмеженою відповідальністю на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 постанову Господарського суду Сумської області від 05.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми:

- № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем податок на додану вартість усього у розмірі 1 336 567,50 грн., у тому числі: основний платіж 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 445 552,50 грн.;

- № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток усього у розмірі 1 207 500 грн., у тому числі: основний платіж 862 500, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 345 000 грн.;

- № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у розмірі 450 104,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 1.11.2 п.1.11 ст. 1, п.п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 6.1.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом податкової адміністрації України 17.03.2001 р. №110, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що що згідно акту № 4097/235/14005202/74 від 22.06.2006р. про результати виїзної планової перевірки виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" товариство з обмеженою відповідальністю, код 14005202, за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), яким було визначено позивачу податок на додану вартість в розмірі 891 045 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539 грн., а всього в розмірі 1 253 748 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Акту перевірки, позивачем порушено п.п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; п.п. 1.11.2. п. 1.11. п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.11, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.; п. 5.1., ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104,50 грн., оскільки в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 безпідставно зазначено: в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ „Альянс+" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ КК „Алкіра" за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) в розмірі 2000000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 860, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 400 000, 00 грн.; в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Альянс+" за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту 1 740 000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 540, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 290 000, 00 грн.; по результатам даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Економ Фінанс" за ціною з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) 1 005 224, 00 грн., а податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту в сумі 201 045, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 зазначено заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 690 000, 00 грн. в т.ч. за липень - 400 000, 00 грн., за серпень - 290 000, 00 грн., за березень 2006 року - 201 045, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р., № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006р., № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р. за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є будь-яка з подій, що настала раніше:

- дата списання грошових коштів з банківського рахунку;

- дата отримання податкової накладної.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем 891045,00 гривень віднесено до податкового кредиту по операціям з придбання товарів на умовах товарного кредиту на підставі виданих податкових накладних, які оформленні відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції та вважає, що оскільки позивачем в повній мірі виконані дві умови для виникнення податкового кредиту: є валові витрати здійсненні підприємством та отримана податкова накладна від постачальника, то віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість в складі вартості металовиробів (товару), а також в складі відсотків по товарному кредиту є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача щодо збитковості діяльності підприємства позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки (арк. 18-19), згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. № 3 позивачем було придбано товар у ТОВ "Альянс" на загальну суму 2900665,03 грн (в т.ч. ПДВ 492610,84 грн.) на умовах товарного кредиту, проценти за товарним кредитом склали 2400000 грн. (в т.ч. ПДВ 400000 грн. 28.07.2005р. за договором купівлі-продажу № 04/13 згаданий товар було продано позивачем ТОВ "Алкіра" за 2956523,34 грн. (в т.ч. ПДВ 492753,89 грн.). За придбаний товар ТОВ "Алкіра" розрахувалось з позивачем векселем, номінальною вартістю 5800000 грн. Договірна вартість векселя 5095665,03 грн.

Таким чином, в результаті ряду господарських операцій, проведених позивачем з купівлі-продажу товару, позивач отримав дохід у вигляді позитивного дисконту за векселем у розмірі 2139141,69 грн. (5095665,03 - 2956523,34).

Згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2005р. № 08 позивач придбав у ТОРІ КФ "Фінком" товар на загальну суму 1993127,16 грн. (в т.ч. ПДВ 332187,86 грн.), на умовах товарного кредиту, проценти за товарним кредитом склали 1740000 грн. (в т.ч. ПДВ 290000 грн.).

30.08.2005р. за договором купівлі-продажу б/н згаданий товар було продано позивачем ТОВ "Альянс+" за 1993666,42 грн (в т.ч. ПДВ 332277,74 грн.) За придбаний товар ТОВ "Альянс+" розрахувалось трьома простими векселями, номінальною вартістю 1400000 грн., 1000000 грн. та 1500000 грн. (всього на 3900000 грн.) Договірна вартість згаданих векселів 3544627,18 грн.

Отже, в результаті ряду господарських операцій, проведених позивачем з купівлі-продажу товару, позивач отримав дохід у вигляді позитивного дисконту за векселями у розмірі 1550960,74 грн. (3544627,18 -1993127,16).

Згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2006р. № 02 позивач придбав у ТОВ КФ "Фінком" товар на загальну суму 1546498,07 грн. (в т.ч. ПДВ 257749,68 грн.), на умовах товарного кредиту, проценти за товарним кредитом склали 1206268,50 грн. (в т.ч. ПДВ 201044,75 грн.)

30.03.2006р. за договором купівлі-продажу № 3 згаданий товар було продано позивачем ТОВ "Економ Фінанс" за 1550400,00 грн (в т.ч. ПДВ 25840,00 грн.) За придбаний товар ТОВ "Економ Фінанс" розрахувалось простим векселем, номінальною вартістю 3500000 грн. Договірна вартість згаданого векселю 2612035,25 грн.

З огляду на викладене, в результаті ряду господарських операцій, проведених позивачем з купівлі продажу товару, позивач отримав дохід у вигляді позитивного дисконту за векселями у розмірі 1061635,25 грн. (2612035,25 - 1550400,00).

За вищеописаними операціями позивачем було задекларовано дохід (позитивний дисконт за цінними паперами) в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року (т. 2 а.с. 157-158) у розмірі 3690,1 тис. грн. (1550960,74 + 2139141,69), витрати на сплату процентів за товарним кредитом 3450,0 тис. грн. Таким чином прибуток позивача у 2005 році від згаданих господарських операцій склав 240102,43 грн.

Як вбачається з декларації з податку на прибуток позивача а І квартал 2006 року (т. 2 а.с. 171-172) за операціями з купівлі в товарний кредит та перепродажу товарів позивачем було задекларовано дохід (позитивний дисконт за цінними паперами) у сумі 1061,6 тис. грн., витрати на сплату процентів за товарним кредитом 1005,2 тис. грн. Отже, прибуток позивача у І кварталі 2006 року від згаданих господарських операцій склав 56,4 тис. грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем протягом 2005 року та 1-го кварталу 2006 року задекларовано та сплачено до бюджету податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 332 100 грн.

Відповідач визначаючи збитковість діяльності позивача посилається на отримання підприємством збитків по операціях купівлі-продажу в розрізі окремих договорів. Проте, жодним нормативним актом не передбачено ведення обліку фінансових результатів по окремих господарських операціях.

Крім того, судом першої інстанції досліджено питання щодо економічної обґрунтованості придбання позивачем товарів на умовах товарного кредиту. З наданих позивачем довідок щодо руху грошових коштів по розрахунковим рахункам позивача судом встановлено, що на час укладання угоди придбання товарів на умовах товарного кредиту у позивача на рахунках не було достатньо коштів для їх придбання на інших умовах.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звичайною вважається ціна товару (робіт, послуг), визначена сторонами, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.4 цього пункту.

Таким чином законом обов'язок з доведення невідповідності ціни товарів (робіт, послуг) рівню звичайних цін покладено на податковий орган.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів відповідності рівня процентної ставки за відповідним товарним кредитом звичайному рівню цін в аналогічних операціях, пояснюючи це неможливістю здійснення відповідних дій з огляду на значний сплив часу з моменту здійснення позивачем відповідних господарських операцій.

Податковим повідомлення-рішенням № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р. позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток 1 207 500 грн., у тому числі: основний платіж 862 500, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 345 000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що працівниками державної податкової служби донараховано і збільшено валові доходи підприємства, по операціям, які пов'язані з виконанням умов договорів купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.32 пп. 1.11.2 п. 1.11. ст. 1, п. 5.1. пп. 5.5.1. п. 5.5. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто господарська діяльність - це діяльність направлена на отримання доходу, а не прибутку, так як обов'язковою умовою визначення терміну „господарська діяльність" є діяльність по отриманню доходу. Під доходом повинно розуміти отримання будь якої суму грошових коштів або товарів (робіт, послуг), а не суми, обов'язково перевищувати, вартість придбання. При реалізації товарів за ціною навіть нижче ціни придбання має місто доход.

Таким чином, навіть господарська діяльність при реалізації товарів нижче ціни придбання є правомірною і відповідає вимогам п. 1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Фінансовий результат від господарської діяльності (чистий прибуток або збиток) визначається на підставі сукупних показників фінансово-господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

Пункт 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отримана на протязі звітного періоду.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції суд про помилкове тлумачення ДПІ у м. Суми норми Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" зроблене в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 стало підставою помилкового висновку.

Відповідно до п.п. 1.11.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент". Таким чином, законодавство України передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент при господарській діяльності.

Пункт 1.10. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що до процентів відноситься платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих в кредит.

Відповідно до п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Підпункт 5.5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судовим розглядом з'ясовано, що Підприємством дотримано вимоги п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" яким визначено, що датою віднесення до валових витрат є дата, що припадає на будь-яку з подій, що настала раніше: або дата оприбуткування товарів (робіт, послуг), або дата списання грошових коштів.

Отже, сплата процентів контрагентам, в зв'язку з відстроченням кінцевого розрахунку, підлягає віднесенню на валові витрати, оскільки позивач здійснює господарську діяльність з метою отримання доходу, який декларується в повному обсязі підприємством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 в розділі 3.1.2. „Валові витрати" відповідачем безпідставно встановлено завищення загальної суми валових витрат.

Із зазначеного висновку випливає й необґрунтованість висновку ДПІ у м. Суми щодо накладення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 450 104, 50 грн., визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0001012302/0/44254 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн.

З даного повідомлення-рішення вбачається, що правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій податковий орган визначив п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , за яким: у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Представник відповідача стверджує, що підставою до застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 450104,50 грн. в порядку пп. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", стало декларування позивачем недооцінених (занижених) об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки на даний час не встановлено факту заниження об'єкту оподаткування позивачем, рішення податкового органу щодо заниження об'єкту оподаткування оскаржується та є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Підстав щодо застосування згаданого штрафу з огляду на те, що посадових осіб позивача засуджено за ухилення від сплати податків, також, немає.

Так, постанова про порушення кримінальної справи від 23.06.2006, винесену слідчим податкової міліції ДПА України в Сумській області Татаріновим Р.В. відносно посадових осіб позивача за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 була скасована постановою Ковпаківського районного суду Сумської області від 17 липня 2006 року (т. 4 а.с. 81-84).

Отже, на момент прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків не було, а тому підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 450104,50 грн. не було.

Крім того, згідно висновку № 1126 від 12.04.2007 р. судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, що висновки акту ДПІ в м. Суми від 22.06.2006 року №4097/235/14005202/74 «Про результати виїзної планової перевірки ВКФ «Побутсервіс» ТОВ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року», в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 891045 грн. не підтверджуються.

За результатами проведення зазначеної експертизи, експерти дійшли до висновку, що ВКФ «Побутсервіс» ТОВ здійснена господарська операція з придбання власного векселю, що підтверджується договором продажу векселів від 11.04.2005 р. № К-075/1-0405 де ДП ОБ та ВТ «ВАТ СМНВО ім. Фрунзе» продає, а ВКФ «Побутсервіс» ТОВ придбає вексель на загальну суму 568774,96 грн.; договірна ціна продажу складає - 323529,27; поставка векселю - вручення його за актом приймання-передачі від 18.04.2005 р.

Кріт того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем підпункту 4.1.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що до валового доходу включаються доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) з огляду на наступне.

Однією з характерних ознак векселя є те, що він може передаватися від однієї особи іншій.

Індосамент - це передатний надпис на зворотному боці векселя або на додатковому листі алонжі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбачу векселя. Індосамент має бути безумовним, частковий індосамент недійсний.

Особливості передачі векселів регулюються главою 2 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі (далі по тексту Уніфікований закон). Векселедавець (або платник за векселем) зобов'язаний сплатити зазначену у векселі суму як першому векселедержателеві, так і будь-якій особі, вексельне право якої підтверджується безперервним індосаментним рядом.

Індосант може вказати найменування індосата, а може і не робити цього. У першому випадку індосамент буде іменним, у другому - бланковим.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства, що регулює обіг векселів можлива передача векселів на підставі актів приймання-передачі без оформлення індосаменту на бланках векселів.

Отже, враховуючи, що у II кв. 2005 р. позивачем здійснена операція з придбання векселя, а не його продажу, то доводи відповідача, що ця операція призвела до порушення вимог саме п.п. 4.1.1. ст. 4 вищезазначеного закону є необґрунтованою.

Відповідно до висновку вищезазначеної експертизи стосовно завищення сум амортизаційних відрахувань за III, IV квартали 2005 р. на суму 27379 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн. експерти зазначають, що у матеріалах акту (т. 1 а.с. 45) відсутні дані по яких фактично основних засобах 2 та 3 групи було завищено нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, первинні бухгалтерські документи, регістри аналітичного обліку), в зв'язку з чим експертам не надається можливим підтвердити завищення амортизаційних відрахувань за III, IV квартали 2005 р. на суму 27379,00 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в розмірі 13430 грн.

Крім того, як вбачається з висновку експертизи з питання правильності коригування валових витрат за II квартал 2005 року, експертами встановлено, що згідно наданих у матеріалах справи завірених копій декларацій з податку на прибуток підприємства ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, у рядку 05.2 «коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів значить від'ємне значення: за півріччя 2005 року (вх. 100530 від 08.08.2005 р.) -15,9 тис. грн., за 3 квартал 2005 р. (вх. № 147066 від 04.11.2005 р.) - 15,9 тис. грн., за рік 2005 р. (вх. № 203891 від 09.02.2006 р.) - 1455,8 тис. грн., що означає, що внаслідок самостійно виявлених помилок підприємством проведено коригування (зменшення) валових витрат у розрізі по періодам на суму 15,9 тис. у період II кварталу 2005 р. та 1439,9 тис. грн. у IV кварталу 2005 р.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р., № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006р., № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р., документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року по справі № 2-а-1870/9017/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-1870/9017/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.