Ухвала суду № 27387999, 06.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-13726/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача - Старостіна О.Ю.,

представника відповідача - Хищенко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-13726/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17.10.2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" - звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення за №0004072302 від 11.10.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0004072302 від 11.10.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги відповідача заперечував в повному обсязі, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 05.09.2012 року представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 05.09.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Юрполіс компані", код за ЄДРПОУ 33901201 з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", код ЄДРПОУ 37093546 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 04.10.2011 року за №3482/23-506/33901201. (Т.1 а.с. 177-192)

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова, встановлено порушення: (Т.1 а.с. 191-192)

-ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Юрполіс компані" з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за червень 2011 року;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 116 847 грн., в тому числі за червень 2011 року -116 847 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 04.10.2011 року за №3482/23-506/33901201 винесено податкове повідомлення-рішення за №0004072302 від 11.10.2011 року на загальну суму 116 848, 00 грн. (Т.1 а.с. 193)

Не погодившись із винесеним відповідачем податковим повідомленням - рішенням, для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому позовні вимоги ТОВ "Юрполіс Компані" є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є те, що ТОВ "Юрполіс компані" мало взаємовідносини з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс". В ході проведення зустрічної перевірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну перевірку ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" не має можливості. Також, відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, у відповідності до якого усі правочини укладені від імені ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" було визнано нікчемними. Крім цього, ДПІ Київського району м. Харкова в акті перевірки зазначає, що ТОВ "Юрполіс компані" для перевірки надало акти виконаних робіт, витратні накладні, платіжні доручення податкові накладні та договір про співпрацю. Згідно умов договору не визначено хто відповідальний та за чий рахунок здійснюється транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, місця зберігання та інші умови поставки. ТОВ "Юрполіс компані" не надало до перевірки, підтверджуючих документів стосовно вантажно-розвантажувальних робіт, товарно - транспортні накладні, місця зберігання та умови транспортування запчастин. Стосовно наданих інформаційно-консультаційних послуг підприємством не надані обґрунтування вартості отриманих послуг. На підставі вище наведеного надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "Юрполіс компані", код за ЄДРПОУ 33901201. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності. Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. На підставі вище наведеного, надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "Юрполіс компані". У зв'язку з викладеним, укладені правочини вважаються нікчемними. (Т.1 а.с. 164-169)

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Юрполіс Компані" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" укладено договір поставки за 040111/1 від 04.01.2011 року. (Т.1 а.с. 55-58)

Згідно п.1.1. даного Договору, ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" ("Виконавець") зобов'язується передати у власність ТОВ "Юрполіс Компані" товарно-матеріальні цінності: прилади та комплектуючи в асортименті.

Крім того, 04.01.2012 року між ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (Виконавець) та ТОВ "Юрполіс Компані" (замовник) укладено договір про інформаційно - довідкове обслуговування №040111/2, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання із забезпечення інформаційного, консультаційно - довідкового обслуговування. (Т.1 а.с. 70-72)

Також, між ТОВ "Юрполіс Компані" (Виконавець) та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" (Замовник) укладено договір про надання послуг за №050511 від 05.05.2011 року. (Т.1 а.с. 15-19)

Відповідно до умов даного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах України.

На виконання вимог зазначених договорів ТОВ "Юрполіс компані" отримано податкові накладні за №31 від 03.06.2011 року на загальну суму 596 400,00 грн. (Т.1 а.с. 60), за №177 від 30.06.2011 року на загальну суму 115 000,00 грн. (Т.1 а.с. 21), №79 від 14.06.2011 року на загальну суму 255600,00 грн. (Т.1 а.с. 62)

Також, виписана видаткова накладна від 03.06.2011 року на загальну суму 596 400,00 грн., від 14.06.2011 року на загальну суму 255600,00 грн. (Т.1 а.с. 61) та складений акт прийому - передачі виконаних послуг від 30.06.2011 року на загальну суму 115 000,00грн. (Т.1 а.с. 59)

30.06.2011 року ТОВ "Юрполіс Компані" складено поворотну накладу на загальну суму 381 473,04 грн. та поворотну накладну на загальну суму 276000,00 грн. (Т.1 а.с. 63, 66)

28.02.2011 року складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №185 за договором від 04.01.2011 року №0111/1. (Т.1 а.с. 67-68)

29.02.2011 року складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №150 за договором від 04.01.2011 року №040111/1. (Т.1 а.с. 64-65)

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною. (Т.1 а.с. 69)

Докази сплати по договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Подальше використання придбаних товарів підтверджується договором поставки від 08.06.2010 року за №080610/02, укладеним між Концерном "Бронітехника України" та ТОВ "Юрполіс Компані". (Т.1 а.с. 198-200, 201)

На виконання умов договору виписана податкова накладна та складена видаткова накладна. (Т.1 а.с. 203, 204)

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною. (Т.1 а.с. 202)

Докази сплати по договору підтверджуються випискою з банківського рахунку. (Т.1 а.с. 206)

Щодо договору на виконання інформаційних послуг, то відповідно до договорів, послуги в подальшому надані відповідно до укладених договорів про надання інформаційно-юридичних послуг укладених між ТОВ "Юрполіс компані" - з однієї сторони та ТОВ "Енергоімпекс 2010", ТОВ "Філакас", ТОВ "Юридична компанія "Нафтогаз", ТОВ "АльфаЦентр Харків", ТОВ "Альфа Моторз", ТОВ "Люксонн", ТОВ "Техноспецмаркетинг", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Агро-синергетика" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" - з іншої сторони. (Т.1 а.с. 207-210, 211, 218-220, 225-226, 229-233, 238-241, Т.2 а.с. 3-5, а.с. 7-9, а.с. 11-14, а.с. 15-17, а.с. 19-21, )

Факт виконання зобов'язань за зазначеними договорами підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, долученими до матеріалів справи.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ "Юрполіс компані" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що мотивом, покладеним суб'єктом владних повноважень в основу судження про порушення позивачем закону, є висновок ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, викладений в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для висновку іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.З ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Крім цього, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі №5023/7931/11 за позовом ТОВ "Юрполіс Компані" до ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення, судом було встановлено, що Договір поставки за №040111/1 від 04.01.2011 року та договір про надання послу за №050511 від 05.05.2011 року укладені між ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" та ТОВ "Юрполіс Компані" є дійсним, чим, підтверджений відповідними документами, укладені з метою реального настання правових наслідків та такими, що відповідають п.1 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.3, п.3 ст.5, п.1 ст.7, п.1 ст. 203, ст.ст. 3 ,173, 179, 207 Господарського кодексу України, п.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року. Вказане рішення набрало законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення №0004072302 від 11.10.2011 року не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-13726/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.