Ухвала суду № 27387688, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1863/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Кіпчук А.С.

пр-к позивача Гончарова О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман»до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Норман»звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення 28.12.2011 року № 0001142301/2728.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди та неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї , колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 07.12.2011 року по 09.12.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності визначення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2738/2301/13735996 від 13.12.2011 року яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1,п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту у березні 2011 року у розмірі 130 000,00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ТОВ «Норман»та ТОВ «Грін-Агро», є нікчемним і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та «Грін-Агро»матеріалів Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, а саме акту/довідки від 18.10.2011 року № 449/23-1/36153991 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Грін-Агро»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

На підставі акту відповідачем прийнято 28.12.2011 року податкове повідомлення - рішення № 0001142301/2728, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 130 001, 00 грн. (за основним платежем -130000, 00 грн. та за штрафними санкціями -1,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Грін-Агро», відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Грін-Агро», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Норман»та ТОВ «Грін-Агро»31.03.2011 року укладено договір купівлі-продажу №1141, відповідно до якого, постачальник - ТОВ «Грін-Агро»зобов'язується поставити покупцю -ТОВ «Норман», товар за найменуванням, номенклатурою, кількістю та ціною згідно специфікації № 1 (додаток № 1).

Доказами зазначеної господарської операції є перерахування коштів, первині документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: видаткова накладна від 31.03.2011 № 64, податкова накладна від 31.03.2011 № 19, акт № 1 прийому-передачі товару,специфікація до договору, докази перерахування коштів за отриманий товар.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності, що підтверджується митними деклараціями.

Судом встановлено, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Грін-Агро» було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого мало право на складання податкових накладних.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів у розмірі 130000, 00 грн. за податковими накладними, отриманими від контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.