Вирок № 27386984, 25.06.2012, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 1-148/11

Провадження № 1/1616/7/2012

В И Р О К

25.06.2012м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Закорецькій М.Ю., Артюховій Я.В.,

ОСОБА_1,

за участю прокурора - Мандича С.М., Шевчука Є.В.,

ОСОБА_2,

захисника підсудного адвоката - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого охоронцем «Фенікс», не військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого.

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразилися у умисному знищені чужого майна, вчинені шляхом підпалу за таких обставин.

В жовтні 2010 року ОСОБА_4 будучи особою, у якої відсутнє місце постійного проживання, за усною домовленістю з ОСОБА_5 почав проживати в, належному їй, дачному будинку за адресою: м. Полтава, вул. Вороніна, 195.

За домовленістю з потерпілою ОСОБА_4 за найм житла повинен був доглядати господарство та зробити в будинку ремонт. Оскільки з часом ОСОБА_5 все більше ставала не задоволеною поведінкою ОСОБА_4, який свою частину угоди виконав не в повній мірі, восени 2010 року вона предявила останньому вимогу залишити її будинок. У відповідь останній, не маючи жодних законних підстав мешкати за вказаною адресою, відмовився залишати будинок, після чого між ним та ОСОБА_5 виникли неприязні стосунки. В ході подальших сварок ОСОБА_4 неодноразово погрожував ОСОБА_5 спалити будинок. 15 січня 2011 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_4, знаходячись в дачному будинку ОСОБА_5, який розташований на ділянці № 195 дачного кооперативу «Яблуко» по вул. Вороніна у м. Полтава, перебуваючи з потерпілою ОСОБА_5 у неприязних стосунках, за допомогою сірника та пінопласту вчинив підпал вказаного будинку, в результаті чого виникла пожежа, якою ОСОБА_5 було завдано матеріальну шкоду на суму 140 000 грн..

В ході досудового слідства дії підсудного кваліфіковані, як дії, які виразилися в умисному знищені чужого майна, вчинені шляхом підпалу за ч. 2 ст. 194 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний винним себе у скоєному злочині не визнав та пояснив, що обмовив себе, оскільки з боку працівників міліції на нього здійснювався тиск, крім того зазначив, що на час вчинення пожежі він разом з ОСОБА_6 перебував в ПТ «Ломбард «Україна» з метою здійснення останньою операції щодо надання кредиту, але в останньому судовому засіданні вину у вчиненому злочині визнав в повному обсязі та пояснив, що саме коли та при яких обставинах він познайомився з потерпілою він не памятає, але він домовився з останньою знімати її дачний будинок до квітня місяця 2011 року. Вона сказала, що платити нічого не потрібно, вони обмінялися телефонами і розійшлися, згодом він їй зателефонував і вони зустрілися на дачі, де він їй запропонував скласти письмовий, нотаріально посвідчений договір найму житла, але потерпіла від даної пропозиції відмовилася та погодилась на те, що він проживатиме безкоштовно і проводитиме в будинку ремонтні роботи. В даному будинку він проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6. Днів через 3-4 ОСОБА_7 почала влаштовувати сварки на грунті того, що він не проводить ремонтні роботи, з чим він не погоджувався, оскільки не мав таких коштів. Потім, 15 січня 2011 року, повернувшись в будинок близько 10:00 години ранку, він зясував, що вікна в будинку витягнуті і зрозумів, що в такий спосіб потерпіла намагалася вигнати його з будинку посеред зими. Він разом з співмешканкою зібрали власні речі і пішли з дачного будинку потерпілої. Повернувшись, він піднявся на третій поверх будинку, взяв шматок пінопласту та підпалив сірниками, які носив завжди з собою, оскільки палив. Коли пінопласт загорівся він кинув його на підлогу, на якій знаходились ганчірки та сміття. Зробив він це свідомо аби помститися власниці будинку на її вчинок. Після чого, він разом з співмешканкою пішов на зупинку громадського транспорту та поїхав до міста.

Крім того, винність підсудного в інкримінованому злочині, а саме умисному знищені чужого майна, шляхом підпалу за обставин наведених у вироку підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка не змогла зявилися в судове засідання за станом здоровя, що підтверджується відповідною медичною документацією, відповідно до яких ОСОБА_5 зазначила, що у неї у власності є будинок в дачному кооперативі «Яблуко» в с. Вороніно м. Полтави на ділянці 195. В даний будинок близько пяти місяців назад вона заселила двох громадян ОСОБА_4 та жінку на імя «Олександра», які останнім часом почали зловживати спиртними напоями. Вона почала дуже хвилюватися за свій будинок та повідомила їм, щоб вони звільнили будинок, на що останні відмовилися. Так, 15.01.2011 року близько 10 год. 00 хв. вона знову прийшла у вищевказаний будинок щоб провести ремонтні роботи, де ОСОБА_4 їй повідомив, що підпале даний будинок, але не звільнить його. Через деякий час до неї підійшов працівник, який ремонтував двері та повідомив, що ОСОБА_4 з речами пішов з будинку. Близько 14 год. 30 хв. коли вона перебувала на вулиці, вона помітила дим, який йшов з будинку, тоді вона відразу пішла до знайомого ОСОБА_8, який викликав пожежну карету. Збиток завданий злочином склав 140 000 грн..

Свідок ОСОБА_9 допитаний в ході судового слідства суду пояснив, що в січні 2011 року, точної дати він не памятає, він отримав замовлення на проведення ремонтних робіт. Коли він з напарником приїхав в с. Вороніна до власниці будинку ОСОБА_5, щоб замінити вікна, то прийшов підсудний із жінкою і почав ганятися за потерпілою погрожуючи при цьому, що порубає та спалить її дачу. Потім підсудний з жінкою винесли з будинку свої речі, після чого, запитавши у своєї жінки чи є у неї сірники, зайшов у будинок, пробувши там хвилин 5. Через деякий час, коли він разом з напарником ОСОБА_10 пішли за дачу щоб пообідати, ОСОБА_10 помітив сильний дим, який йшов з будинку і викликав пожежну службу. Підсудний з жінкою у цей час кудись пішли в невідомому напрямку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що взимку, чи то 2010 чи 2011 року він точно не памятає, близько 9 год. години ранку, він разом з напарником ОСОБА_9 приїхали в с. Вороніна для того, щоб встановити вікна на замовлення. Коли вони приїхали, біля даного будинку не було нікого. Близько 10:00 години прийшли чоловік з жінкою, забрали з будинку свої речі після чого, чоловік підпалив будинок і вони з жінкою пішли. Коли він помітив дим, він зателефонував до міліції та пожежної служби. Крім того, свідок зазначив, що особисто він не бачив та не чув самого конфлікту між підсудним та потерпілою, про нього він дізнався зі слів потерпілої, яка повідомила, що їй погрожували квартиранти підпалом та розправою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснила, що вона співмешкала з підсудним та вони разом винаймали будинок в с. Вороніно. З власницею будинку вони домовились про те, що будуть мешкати в будинку та робити ремонтні роботи. Власниця будинку час від часу приходила до будинку та влаштовувала сварки з причини невиконання ними ремонтних робіт. 15 січня 2011 року у неї був короткий день на роботі, вона працювала до 10:00 год. ранку, це була субота, вони разом з підсудним поїхали на дачу, де помітили, що в будинку взагалі відсутні вікна забрали свої речі і поїхали звідти. Телевізор того ж дня вони здали в ломбард на «Мотелі» близько 16 год., про пожежу вона дізналась лише наступного дня.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду повідомив, що 15.01.2011 року в другій половині дня на пожежну частину надійшло повідомлення про пожежу по вул. Вороніна, на місце пригоди виїхала пожежна машина і він також. На місці пожежі був встановлений факт загорання, були відібрані пояснення у потерпілої ОСОБА_5 та у свідків пожежі. Також були направлені матеріали для дослідження в лабораторію в ході якого, було встановлено, що причиною загорання був підпал і за погодженням з прокурором була порушена кримінальна справа. 17 січня 2011 року ним особисто був складений акт про пожежу. Акт про пожежу може бути складений протягом трьох днів, тому він і був складений 17.01.2011 року, а не саме в день пожежі 15.01.2011 року. На місці пожежі, крім бригади МНС були присутніми також працівники ОСОБА_12 Про виїзд пожежного підрозділу у пожежній частині складаються відповідні документи: рапорт про виїзд, путівки про виїзд. На той час виїзд здійснювався з ОСОБА_12 райвідділу МНС, зараз це вже просто пожежна частина, ОСОБА_12 райвідділу МНС на даний час вже не існує. Імовірною причиною пожежі був підпал, обвинувачений сам пояснював, що він під горищем вчинив підпал, до такого висновку прийшла і експертна лабораторія.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що події, які стосуються даної кримінальної справи сталися в суботу, точної дати вона не памятає. У цей день до них до дому неодноразово приходила ОСОБА_5. Першої розмови потерпілої з її чоловіком вона не чула, але бачила у вікно, що вони розмовляли, після цієї розмови її чоловік був дуже схвильований, йому навіть стало зле, тому вона дала йому ліки і він ліг відпочивати. ОСОБА_5 прийшла до її чоловіка і почала вимагати, щоб він вигнав її квартирантів, так як він голова садівничого кооперативу «Яблуко», але він їй відмовив, що на це він ніяких повноважень не має. Наступного разу ОСОБА_5 прийшла приблизно через дві години, цього разу до неї вже вийшла вона особисто, і вимагала, щоб ОСОБА_8 розібрався з її квартирантами і вигнав їх, як голова кооперативу. На вимоги останньої вона їй запропонувала зателефонувати до міліції і вирішити свої проблеми, але ОСОБА_14 навідріз відмовилася це зробити і пішла собі. Не пройшло і години, як остання знову повернулася і повідомила, що її будинок горить, вказавши, що напевно це зробили її квартиранти. Після чого, вона зателефонувала в пожежну частину, де їй повідомили, що виклик уже прийнятий. Вона взяла з собою медикаменти і пішла на місце пригоди, припускаючи, що можливо комусь знадобиться допомога, де уже були пожежники, які і погасили пожежу. Їй було відомо, що в цьому будинку жили квартиранти, вона їх там неодноразово бачила в листопаді і в грудні 2010 року, коли приходила збирати кошти за спожиту електроенергію. Чоловік, який жив в тому будинку, був нормальним на вигляд.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_15 повідомив, що 15.01.2011 року до нього прийшла ОСОБА_5 з вимогою, щоб він вигнав її квартирантів, на що він їй відповів, що не має на це ні повноважень, ні бажання та розяснив, що їй необхідно звернутися у відповідні органи і нехай вони цим займаються. У відповідь на це ОСОБА_5 почала його ображати і пішла, після цієї розмови йому стало зле і він ліг відпочивати, у цей день він з нею більше не розмовляв. Від своєї дружини дізнався, що вона ще приходила декілька разів. Коли його сповістили про те, що сталася пожежа, це було в другій половині дня, він покликав електрика, щоб відключив палаючий будинок від електропостачання і вони разом пішли на місце пригоди, де уже працювали пожежні та працівники міліції.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Бутко Ю.О. пояснив, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 була передана до його впровадження прокуратурою, він по даній справі призначав експертизу. ОСОБА_4 спочатку був затриманий в порядку ст. 115 КПК України, потім відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. У перший вечір після затримання він допитував підсудного у якості підозрюваного, також він допитував свідка ОСОБА_16, проводив між ними очну ставку, у перші три дні було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю понятих. Показання ОСОБА_4 давав добровільно, самостійно вказував водію дорогу до будинку потерпілої, завів на другий поверх будинку і показав куди саме кинув підпалений пінопласт, коли вони приїхали в райвідділ, то був складений протокол, під яким підписався підсудний та поняті. Підсудний на той час повністю визнавав вину у вчиненому злочині. Також, ним було допитано потерпілу, вона дуже хвилювалася. Крім того, ним особисто були допитані свідки, а саме робітники, які там працювали і бачили, як підсудний із своєю співмешканкою вийшли з будинку за декілька хвилин до пожежі, також була допитана сусідка, яка пояснила, що ОСОБА_5 до неї приходила і скаржилася, що підсудний їй погрожував підпалом будинку. Коли він зясовував у підсудного причину підпалу будинку, то останній відповів, що потерпіла його «допекла», коли вони з ОСОБА_16 прийшли з роботи, побачили, що в будинку були вийняті вікна, їм не було де жити і ОСОБА_4 з помсти підпалив будинок. Також, свідок зазначив, що під час досудового слідства ні з його боку, а ні з боку інших працівників міліції до підсудного не застосовувались незаконні методи дізнання та досудового слідства.

Свідок вказав, що в застосуванні недозволених методів дізнання чи досудового слідства не було ніякої доцільності і сенсу, оскільки підсудний в повній мірі визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, детально вказував на обставини вчинення даного злочину його місце вчинення, які достеменно не були відомі органам досудового слідства на той час.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що на час вчинення даного злочину він працював оперуповноваженим, це було приблизно в середині січня 2011 року, в чергову частину райвідділу надійшло повідомлення про пожежу. На місці вчинення злочину була присутня потерпіла, пожежники, робочі, які щось ремонтували в даному будинку. З пояснень він зрозумів, що у даному будинку проживали квартиранти, у яких виник конфлікт з господаркою будинку через те, що вони не робили ремонт і вона їх намагалася вигнати. У цей день між господаркою та її квартирантами виникла сварка, хвилин через 10 після якої сталася пожежа. Ним були опитані робітники, які працювали в даному будинку, які пояснили, що пожежа сталася через декілька хвилин після того, як пішли квартиранти. Він встановив, що підсудний працює на водозаборі, там він і дізнався прізвище, імя і по батьків підсудного, також був встановлений його номер телефону. Ним також були опитані голова дачного кооперативу з його дружиною, охоронець на ВАТ «Полтававодоканал», який був у день пожежі на чергуванні, який вказав, що ОСОБА_4 працює разом з ним охоронцем і проживає десь неподалік від підприємства. Через два дні після пожежі ОСОБА_4 був затриманий за місцем своєї роботи та доставлений до ОСОБА_12, де в ході допиту визнав свою вину у вчиненому підпалі будинку, під час відтворення обстановки та обставин події чітко і послідовно показував де, що і як підпалював.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що був присутнім під час відтворення обстановки та обставин події. Біля ОСОБА_12 він разом з ОСОБА_18 сів в машину і вони поїхали на місце вчинення злочину. Підсудний сам показував водію дорогу, а також він вказав на будинок, який спалив. Вони піднялися в середину даного будинку, підсудний розповідав та показував як він вчинив підпал. Він говорив, що вчинив підпал будинку, підпаливши спочатку пінопласт. Під час даної слідчої дії проводилася фотозйомка, після відтворення всі повернулися до райвідділу. Будь - яких зауважень з боку підсудного під час даної дії не надходило. Тому з боку працівників міліції, тиск, як на підсудного так і на інших учасників слідчої дії не здійснювалось. Дії підсудного були адекватними і узгодженими між собою.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснила, що була присутня під час відтворення обстановки та обставин події на місці підпалу в січні минулого року. На місце пригоди вона разом з ОСОБА_14, працівниками міліції та підсудним поїхала на автомобілі. Підсудний сам показував дорогу до місця вчинення злочину, він вказав де потрібно зупинитися, вказав на хвіртку та будинок, де він вчинив підпал. Вони піднялися на другий поверх будинку, підсудний пояснював, що він здійснив підпал за допомогою підпалювання шматка пінопласту, який він кинув на будівельні матеріали, здається шпалери, і пішов звідти. Він під час відтворення вперше бачив наслідки пожежі. Під час даної слідчої дії підсудний надавав пояснення самостійно без будь-якого тиску з боку працівників міліції.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що являється донькою потерпілої. Її мама має пожиттєву групу інвалідності з нервового захворювання, але це не психічний розлад. Вона довгий час знаходилась на лікуванні. Після цієї пожежі її стан здоровя сильно погіршився, тепер вони з братом змушені постійно з нею проживати. Але офіційно вона здатна контролювати свої дії, вона є дієздатною. Коли вона дізналася, що у дачному будинку її мами проживає підсудний разом зі своєю співмешканкою, вона запитала навіщо остання їх впустила, на що вона їй відповіла, що цей чоловік працює охоронцем на «Водоканалі», а оскільки це стратегічний обєкт, туди не візьмуть першого зустрічного, тим більше, що мама сама там працювала у свій час. Через деякий час вона скаржилася на квартирантів, говорила, що вони позривали у сусідів горіхи та сливи, що вони не впускають її в дім. На що вона сказала мамі, що їх треба виселяти, поки ще не настала зима, у кінці вересня мама сказала, що вони вже виселяються на днях, у жовтні співмешканка підсудного просила, щоб їм ще дали 4 дні для виселення, але вони так і не виселилися. Коли настав вже Новий рік вона сказала мамі, що потрібно іти до дільничого, але мама добра людина і говорила, що не потрібно викликати міліцію. ОСОБА_10 найняла робітників, щоб вони робили ремонт на дачі, коли робітники приїхали на дачу, то побачили, що квартиранти не вибралися, але вони сказали мамі, що оскільки уже гроші заплачені, то вікна необхідно замінити, і вони витягнули старі вікна. Потім сталася пожежа. Квартиранти маму переслідували, влаштовували їй сварки, ганялися за нею з сокирою по дачі. У день пожежі вона прийшла додому о 18:00 год., але мами не було вдома, вона почала їй телефонувати на мобільний, але вона не відповідала, після чого вона пішла її шукати, коли зустріла її, то мама йшла і плакала, розповівши їй, що згоріла дача. Після цих подій у мами значно погіршився стан здоровя. Коли до мами приходив слідчий, то мама взагалі не підводилася з ліжка, вона може не підводиться з ліжка по декілька тижнів, вона на даний час навіть не може її довести до лікарні. Також повідомила, що мама відмовилася від предявлення цивільного позову.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_20 суду повідомила, що вона була у себе на дачі в кооперативі «Яблуня», дату даних подій вона не памятає, періодично заходила в будинок, чула як неподалік відбувалась сварка між двома жінками, одна голосно кричала, а інша спокійно говорила: «Кричи голосніше, нехай люди подумають, що мене вбивають». Потім вона бачила жінку невеликого зросту з картатою сумкою, яка йшла вулицею, потім до неї підбіг чоловік, взяв у неї сумку і вони разом пішли до автобусної зупинки. Хвилин через 20 після цього вона почула тріск і вистріли, схожі на вибухи петард, коли вийшла на вулицю, то побачила вогонь в одному із сусідніх будинків і побігла туди, коли прийшла на місце, там уже було багато людей, вони чекали доки приїдуть пожежні, вона винесла пожежним пилку, щоб вони спиляли гілля, оскільки пожежна машина не могла проїхати.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 15.01.2012 року він працював водієм автобуса на рейсі «Полтава Петрівка». Цього дня горіла дача, коли він вже здійснював останній рейс його зупинили працівники міліції та запитали чи підвозив він чоловіка та жінку з великими сумками, на що він відповів їм, що дійсно підвозив, на тому все і скінчилося. Також свідок зазначив, що описати зовнішність даних чоловіка та жінку він не може, оскільки вони йому не запамятались, він лише запамятав їхні великі сумки, бо у зимову пору року там не має дачників і з такими великими сумками ніхто не їздить.

Таким чином, зібраними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, спростовуються показання підсудного щодо відсутності його на місці вчинення злочину під час здійснення підпалу будинку, оскільки останніми чітко зазначено, що пожежа відбулася після 12 год. дня.

Крім того, посилання підсудного про те, що на час пожежі він був відсутній на місці вчинення злочину, оскільки в даний час перебував в ломбарді на «Мотелі», спростовуються даними відповіді наданої Повним товариством «Ломбард «Україна», згідно якої час операції застави телевізора вчиненої ОСОБА_6 в ломбардному відділенні Повного товариства «Ломбард «Україна», за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 1/9, зазначено о 16 год. 00 хв., тобто після вчинення останнім підпалу, що повністю узгоджується з зібраними матеріалами справи в їх сукупності.

Слід також зауважити, що посилання підсудного про застосування до останнього незаконних методів дізнання та досудового слідства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані.

Так, постановою від 23 березня 2012 року в порушенні кримінальної справи по факту застосування працівниками ОСОБА_12 ПМУ УМВС України в Полтавській області незаконних методів дізнання та досудового слідства стосовно ОСОБА_4 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України у звязку з відсутністю події злочину.

Крім того, постановою від 10 травня 2012 року в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ОСОБА_12 ПМУ УМВС України в Полтавській області за фактом застосування до ОСОБА_4 незаконних методів дізнання та досудового слідства відмовлено, оскільки про відмову в порушенні справи по даному факту є нескасована постанова прокурора від 23.03.2012 року на підставі п. 11 ст. 6 КПК України.

Як вбачається з протоколу зводи віч - на - віч від 18.01.2011 року між ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_16 даним протоколом було уточнено покази, які вони давали раніше, а саме, що 15 січня 2011 року близько 10:00 год. ранку, вони разом поїхали на дачу та помітили, що в будинку взагалі відсутні вікна. ОСОБА_6 пояснила, що помітивши, що вікна в будинку відсутні, вони зібрали речі та пішли. Через декілька хвилин ОСОБА_4 сказав, що повернеться і пішов до будинку, а коли повернувся вони разом пішли на зупинку громадського транспорту з метою виїхати в місто. В свою чергу ОСОБА_4 зазначив, що повернувшись в будинку, він піднявся на другий поверх, взяв шматок пінопласту та підпалив сірниками, які носив з собою. Коли пінопласт загорівся він кинув його на деревяну підлогу, на якій заходилися ганчірки та сміття. Також додав, що зробив це свідомо та навмисно аби помститися власниці будинку. Після чого, повернувся до ОСОБА_6 і вони разом пішли на зупинку громадського транспорту ( том №1 а.с. 38).

Крім того, обставини вчинення злочину, також підтверджуються наступними доказами в своїй сукупності.

Протоколом огляду місця події від 17 січня 2011 року, згідно якого був оглянутий дачний будинок ОСОБА_5 за адресою: м. Полтава, вул. Вороніна, 195, яким підтверджується факт вчиненого підпалу (том №1 а.с. 4-6, 16-17).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.01.2011 року, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину детально показав, місце вчинення підпалу та механізм і спосіб його вчинення (том №1 а.с.40-42).

Висновком пожежо-технічної експертизи № 10 від 04.02.2011 року, згідно якого було встановлено, що безпосередньою причиною пожежі, яка виникла 15.01.2011 року за адресою: м. Полтава, вул. Вороніна, 195 послугувало джерело запалювання, занесене зовні (том №1 а.с.65-69).

Протоколом впізнання від 20.01.2011 року, згідно якого гр. ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4, як такого, що був в будинку перед пожежею (том №1 а.с.48-49).

Актом про пожежу від 17.01.2011 року, відповідно до якого був оглянутий дачний будинок ОСОБА_5 за адресою: м. Полтава, вул. Вороніна, 195, причиною пожежі в якому ймовірно був підпал (том №1 а.с.3).

Будь-яких обєктивних даних щодо спростування даних акту про пожежу від 17.01.2011 року та висновку пожежно технічної експертизи підсудним не зазначено і судом не здобуто. В звязку з чим, сумнівів у достовірності та допустимості даних доказів у суду не виникає.

Таким чином, зібрані по справі докази повністю викривають підсудного ОСОБА_4, як особу, яка вчинила умисні дії, які виразилися у умисному знищені чужого майна, вчиненими шляхом підпалу.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст. 194 КК України.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання суд, виходячи з вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, данні про особу винного, а також обставини, що обтяжують та помякшують покарання останнього.

Суд з урахуванням обставин, що впливають на міру покарання підсудного, а саме того факту, що підсудний вчинив тяжкий злочин, шкоду завдано злочином не відшкодував, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства, і вважає що таке покарання буде достатнім і носитиме виховний характер щодо попередження нових злочинів.

При визначенні підсудному покарання судом приймається до уваги визнання вини підсудним, але дана обставина не може бути визнане, як щире каяття в порядку, визначеному ст. 66 КК України.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_4, суд не вбачає, відповідно до ст. 67 КК України суд не вбачає також обставин, які обтяжують покарання підсудного.

Згідно довідок Полтавської обласної психіатричної лікарні (том № 1 а.с.95), Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру (том № 1 а.с.96), Полтавського обласного наркологічного диспансеру (том № 1 а.с.97) ОСОБА_4 в даних установах на обліку не перебуває.

Підсудний ОСОБА_4, згідно наданих суду документів, що характеризують його особу, за місцем роботи в ТОВ «Фенікс» характеризується позитивно (том №1, а.с. 101).

В ході судового слідства потерпілою ОСОБА_5 подано заяву про відмову від цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі 140 000 грн., в звязку з чим дана заява підлягає до прийняття судом (том №1 а.с.126).

Судові витрати по справі:

- за проведення пожежнотехнічної експертизи № 10 від 04.02.2011 року в сумі 516 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області (адреса: м. Полтава, пров. Рибальський, 8, розрахунковий рахунок: 31252272210055 установа банку ГУДК в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 25574067, свідоцтво платника ПДВ: 23987210, індивід, податковий 255740616346, вид платежу за проведення пожежнотехнічної експертизи) (том № 1 а.с.65) - підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_4.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Речові докази:

- касету та диск, що приєднані до матеріалів справи (том № 1, а.с.86) зберігати разом з матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, призначивши покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_4 залишити попередній у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання в порядку ст. 115 КПК України, а саме з 18 січня 2011 року, як уточнено в судовому засіданні.

Прийняти відмову від позову потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі 140 000 грн., в звязку з поданою заявою останньої до суду.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати по справі за проведення пожежнотехнічної експертизи № 10 від 04.02.2011 року в сумі 516 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області (адреса: м. Полтава, пров. Рибальський, 8, розрахунковий рахунок: 31252272210055 установа банку ГУДК в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 25574067, свідоцтво платника ПДВ: 23987210, індивід, податковий 255740616346, вид платежу за проведення пожежнотехнічної експертизи) (том № 1, а.с. 65).

Речові докази по справі вирішити в порядку ст. 81 КПК України, а саме:

- касету та диск, що приєднані до матеріалів справи (том № 1, а.с.86) зберігати разом з матеріалами справи.

На вирок може бути принесено скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженому ОСОБА_4 у вказаний термін з часу отримання копії вироку.

Суддя ОСОБА_22