Рішення № 27385003, 12.11.2012, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 1615/3678/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2012 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі

головуючого судді Маханькова О.В.

за участю секретаря Скічко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

адвоката відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В с т а н о в и в:

До Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області звернувся позивач ОСОБА_4 з позовною заявою та прохав суд ухвалити рішення, яким розділити спільне сумісне майно подружжя, а саме визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кременчуці та право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0686га за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27 квітня 1996року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Від даного шлюбу мають двох дітей. За час шлюбу було придбане домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кременчуці, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.10.2003року. Придбаний будинок був оформлений на їм*я дружини, відповідача по справі.

19 грудня 2006 року Крюківською районною радою м.Кременчука було прийнято рішення про передачу відповідачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в м.Кременчуці.

02 квітня 2007року на ім.*я відповідача був виданий державний акт на право власності ЯГ №659419 на земельну ділянку площею 0,0686 га за адресою АДРЕСА_1. На даний час шлюбно-сімейні стосунки між ними припинені. На його пропозицію про добровільний розподіл майна відповідач не погоджується, а тому він вимушений звернутися до суду.

В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, прохав суд визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кременчуці , від вимог про визнання право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0686га за адресою АДРЕСА_1 відмовився.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою про поділ спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 19 жовтня 2012року зустрічна позовна заява залишена без руху та наданий строк на усунення недоліків.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2012року зустрічна позовна заява залишена неподаною та повернута позивачу.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав, прохав суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його адвокат з позовом

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його адвоката, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено що 27 квітня 1996 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.

08 жовтня 2003 року за договором купівлі -продажу придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Кременчуці Полтавської області.

Таким чином, судом безперечно встановлено, що вказаний вище житловий будинок набутий відповідачем у власність саме у період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, внаслідок чого він входить до складу спільно нажитого майна.

Крім того, сторонами у суді не оспорюється той факт, що спірний житловий будинок набутий за час перебування у шлюбі.

Згідно ч.1 ст.61ЦПК України, обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню. Згідно ст. 22 КпШС України / діючого на момент виникнення правовідносин/ майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким же чином регулює дане питання і ст. 60 СК України.

Отже, відповідно до вимог ст. 22 КпШС України та ст.60 СК України житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Кременчуці є спільною сумісною власністю подружжя, і позивач,з точки зору закону, має право на його 1/2 частину.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.69 СК України, дружина та чоловік мають право на розділ майна, що було набуто ними під час шлюбу.

Відповідно до ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісної власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.60ЦПК України , кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 212-215ЦПК України, ст.392 ЦК України, ст..22 КпШС України, ст..ст. 60,69,СК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кременчуці Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення рішення в повному обсязі до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: