Ухвала суду № 27383079, 31.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р.Справа № 1570/1766/2012

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Кодимського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

Кодимський міський центр зайнятості звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 10397,29 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звернення ОСОБА_2 до центру зайнятості йому було надано статус безробітного відповідно до п. 3 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В результаті звірки з податковим органом виявлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання матеріального забезпечення відповідач приховав відомості по те, що був призначений на посаду вчителя німецької мови у НВК «3111 І-ІІІ ст.-ліцей», чим порушив ч. 2 ст. 36 Закону. У зв'язку із умисним невиконанням відповідачем обов'язку щодо повідомлення центру зайнятості про виникнення обставин, що впливають на умови виплати відповідачу забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення підлягає стягненню з ОСОБА_2, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що фактично допомога по безробіттю виплачувалася після припинення його роботи у школі, оскільки неодноразово відкладалася на підставі відповідних наказів центру зайнятості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року позов Кодимського районного центру зайнятості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кодимського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 10397,29 грн.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її частково скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов частково -в сумі 651 грн. Апелянт посилається на порушення порядку нарахування допомоги по безробіттю. Так, апелянт вказує на те, що ним була отримана допомога по безробіттю тільки за 15 днів в розмірі 652,19 грн. Тобто, ОСОБА_2 визнає факт порушення ним умов отримання допомоги по безробіттю у період з 17 травня 2011 року по 31 травня 2011 року та необхідність сплати ним незаконно отриманої допомоги в сумі 652,19 грн.

Апелянтом в апеляційній скарзі погоджується з наявністю факту порушення ч. 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», але вважає, що стягненню підлягають виплачена позивачем допомога лише за період з 17 травня 2011 року по 31 травня 2011 року у розмірі 652,19 грн..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Кодимським районним центром зайнятості від 24.11.2010 року № НТ101124 відповідача було в'язко на облік та надано статус безробітного, на підставі чого призначено допомогу по безробіттю. На підставі надання особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку, виплата допомоги по безробіттю відповідачеві було відкладено. Наказом від 18.05.2011 року № НТ 110518 позивачем розпочато відповідні виплати. Загальний період знаходження ОСОБА_2 на обліку в Кодимському районному центру зайнятості як безробітного з 24.11.2010 року по 09.11.2011 року, протягом якого було сплачено 10397, 29 грн..

Наказом центру зайнятості «24-О від 27.01.2012 року та на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»було проведено розслідування страхового випадку, в ході якого складено Акт №2 від 08.02.2012 року, яким виявлено порушення відповідачем вимог ст. ст. 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: на момент реєстрації у центру зайнятості ОСОБА_2 був зайнятою особою, зокрема прийнятим на роботу за сумісництвом з 01.09.2010 року відповідно до наказу № 193-К від 09.06.2010 року. Проте, відповідачем в своїй заяві про надання статусу безробітного від 24.11.2010 року вказав, що не відноситься до категорії зайнятого населення.

Рішенням центру зайнятості від 13.02.2012 року № НТ120213 зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені йому як допомога по безробіттю. При цьому, Кодимським районним центром зайнятості було запропоновано ОСОБА_2 повернути виплачені кошти в добровільному порядку, надіслано на адресу останнього претензію від 10.02.2012 року № 8/05/д.

Колегією суддів встановлено, що на момент подачі адміністративного позову відповідачем не було погашено у добровільному порядку та у встановлені законом строки зазначену заборгованість по сплаті матеріального забезпечення у сумі 10397, 29 грн., тому позивач звернувся з адміністративним позовом щодо стягнення даного боргу у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з вимогами ст.36 та ч. 3, ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг; сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вимогами ч. 2 ст. 36 того ж Закону України застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплачена відповідачеві допомога по безробіттю у період з 24.11.2010 року по 09.11.2011 року у розмірі 10397,29 грн. підлягає поверненню, саме за вказаний період та в встановленому розмірі.

Судова колегія вважає, що твердження ОСОБА_2 стосовно факту виплати допомоги по безробіттю після припинення його роботи у школі, необґрунтованим, оскільки відповідачем були надані недостовірні дані в ході процедури постановлення на облік по безробіттю, чим було порушено вимоги ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.11.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький