Ухвала суду № 27379469, 25.09.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/7135/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - КнязєвНомер провадження 11/1890/583/12 Суддя-доповідач - Захарченко Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Крамаренка В. І., Борсая В. М.,

з участю прокурора - Аверіної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 липня 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

- 03.09.2010 року Сумським районним судом Сумської області за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

23.01.2012 року умовно - достроково звільнений від відбування Покарання на строк 11 місяців і 07 днів,-

засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, частини невідбутого покарання за попереднім вироком Сумського районного суду Сумської області від 03.09.2010 року йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п»ять років, а також постановлено про стягнення з засудженого 176 грн. 40 коп. судових витрат та про вирішення долі речових доказів у справі,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 вироком суду у даній справі визнаний винним у вчиненні відкритого викрадення чужого майна ( грабежу ) із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої , повторно за слідуючих обставин.

24 квітня 2012 року, близько 23 години ОСОБА_2, будучи особою, яка має судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, перебуваючи в районі перехрестя вул. Білопільський шлях і вул. Кленової в місті Суми та переслідуючи мету на протиправне заволодіння чужим майном, застосував до перебувавшої в цей час у тому ж місці раніше незнайомої йому ОСОБА_3 насильство, що не було небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої, в ході якого повторно відкрито викрав належавші потерпілій жіночу сумку вартістю 75 грн. та перебувавши у даній сумці майно - мобільний телефон «Самсунг -3050» з зарядним пристроєм вартістю 420 грн., гаманець вартістю 40 грн., грошові кошти в сумі 20 грн., а також інші речі, що не представляють цінності для потерпілої, після чого з місця злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 просить звільнити його від покарання з огляду на те, що, на його думку, суд не в повній мірі урахував обставини справи, і звертає увагу на те, що він свою вину визнає повністю, розкаюється у вчиненні злочину, під час досудового слідства подав явку з повинною та сприяв розслідуванню справи, під час судового розгляду вів себе коректно, повністю відшкодував заподіяну потерпілій шкоду, а також що його батьки потребують допомоги.

Розгляд справи проведено у відсутність засудженого ОСОБА_2, який, будучи повідомленим судом через начальника установи попереднього ув»язнення, в якій утримується, про дату, на яку справа призначена до апеляційного розгляду, не заявив клопотання про свою участь у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи і суть поданої апеляції, міркування прокурора Аверіної М.О., яка проти апеляції в частині доводів про пом»якшення призначеного засудженому покарання заперечує, але вважає, що судом помилково визнано обтяжуючою покарання засудженого обставиною рецидив злочинів, виконавши вимоги ст. 318 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла переконання, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, з відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна оцінка, і у поданій апеляції під сумнів не ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України і вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного за попереднім вироком, а також з урахуванням його щирого каяття у вчиненні злочину, як обставини, що відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом»якшує покарання.

З огляду на зазначену пом'якшуючу обставину, судом призначено ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України покарання ближче до мінімального в межах санкції вказаної норми кримінального закону, та обгрунтовано визначено на підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляції засудженого про звільнення його від призначеного судом покарання, то колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_2 необгрунтованими, оскільки правові підстави для такого рішення у справі відсутні.

Також, встановлені в ході досудового слідства і в ході судового розгляду справи дані про особу ОСОБА_2, який, маючи судимість за вчинення умисного тяжкого злочину, знову вчинив умисний тяжкий злочин, свідчать про те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став.

Тому, у справі відсутні передбачені ч.1 ст. 69 КК України правові підстави для призначення засудженому покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України, або більш м»якого, ніж позбавлення волі, виду покарання.

Разом з цим, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України за передбаченою даною нормою ознакою повторності вчинення злочину, суд першої інстанції допустився помилки, ви-знавши обтяжуючою покарання засудженого обставиною рецидив вчинення ним злочинів, оскільки, відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Тому, колегія суддів визнає необхідним посилання суду на зазначену обставину, як таку, що обтяжує покарання ОСОБА_2, виключити з мотивувальної частини вироку, чим частково задовольнити апеляцію засудженого.

Також, за змістом мотивувальної частини вироку суд першої інстанції допустився очевидної арифметичної помилки, вказавши, що загальна вартість відкрито викраденого ОСОБА_2 у потерпілої ОСОБА_3 майна склала 628 грн., тоді як дійсна загальна вартість зазначеного майна обраховується на підставі визнаного судом належним доказом висновку проведеної по справі товарознавчої експертизи в сумі 555 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне і можливе шляхом зміни вироку суду першої інстанції виправити вищевказану арифметичну помилку, допущену судом.

Така зміна вироку суду першої інстанції, як в частині виключення посилання на рецидив злочину, як на обтяжуючу покарання обставину, так і в частині виправлення допущеної судом арифметичної помилки, не тягне за собою погіршення становища засудженого.

При цьому, відсутність у справі обтяжуючих покарання засудженого обставин та доводи його апеляції про доцільність урахування інших обставин, як пом»якшуючих його покарання, не порушують справедливості, законності і обгрунтованості постановленого судом першої інстанції вироку в частині виду і розміру призначеного ОСОБА_2 покарання.

Тому, керуючись ст.362, ст. 365, ст. 366, ст. 367, ст. 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку визнання обтяжуючою покарання засудженого обставиною рецидив злочинів, а також вважати, що загальна сума вартості відкрито викраденого ОСОБА_2 у потерпілої ОСОБА_3 майна склала не 628 грн., а 555 грн.

В решті вирок суду у даній справі залишити без змін.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Крамаренко В. І. Борсай В. М.