Рішення № 27376592, 02.10.2012, Вишгородський районний суд Київської області

02.10.2012 Справа № 2-926/12

справа №2-926/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству

працівником, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулось до суду з цим позовом, посилаючись на те, що відповідач, будучи матеріально відповідальним працівником ТОВ «Комплекс Агромарс», допустив нестачу продукції під час передачі її контрагентам позивача, тобто неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки, у результаті чого позивач зазнав матеріальних збитків. Просив стягнути з відповідача суму збитків 26 247,69грн. та судовий збір - 262,48грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено наступне.

30.06.2010р. згідно наказу №891 КА/к-п відповідач був прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс»на посаду водія-експедитора автофургону (доставка) марки «ISUZU NQR 7IP», Д.Н.З.НОМЕР_2 автоколони №2 автотранспортного парку головного виробництва 30 червня 2010 року зі строком випробування 1 місяць, з оплатою праці відповідно до штатного розпису.

Наказами №627/12 КА/к-н-д від 01.10.2010р. та №1364/2 КА/к-п-д відповідач переводився на посаду водія із суміщенням з посадою експедитора у межах установленої тривалості дня, із доплатою 0,25% посадового окладу експедитора.

Відповідно до наказу №1155 від 03.12.2010р. нумерацію автоколон з 01.12.2010р. було змінено: автоколону №2 було перейменовано на автоколону №3.

Наказом №53 КА/к-з від 31.01.2011р. відповідач був звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. Однак, за наказом №117 КА/к-п від 03.02.2011р. він повторно був прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс»на посаду водія автофургону автоколони №3 із суміщенням з посадою експедитора.

07.04.2011р. відповідач наказом №259 КА/к-з звільнений з роботи за власним бажанням.

За час роботи на підприємстві між сторонами укладались договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність: №130-в від 30.06.2010р.. №168-Е від 01.10.2010р.; №284-Е від 01.12.2011р.; №31-В від 04.2011р.; №31-є від 04.02.2011р.

2 Згідно зазначених договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідач виконував роботу безпосередньо пов'язану з експлуатацією автомобіля та роботу безпосередньо пов'язану з прийманням для доставки, доставкою та передачею переданих йому позивачем матеріальних цінностей, при чому відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому автомобіля та матеріальних цінностей.

Так, згідно п.1 кожного з договорів на відповідача було покладено обов'язки:

а) дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою

матеріальних цінностей позивача і вживати заходів для попередження збитків;

б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують

забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші

звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.І ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (до досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Згідно ч.2 ст.135-1 КЗпП України перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок 28.12.1977р. №447/24. Цей Перелік продовжує діяти в Україні і по цей час. До таких посад згідно зазначеного Переліку, зокрема, належать і експедитори з перевезення вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок недбалого ставлення до виконання посадових обов'язків, а саме: недовозу м'ясопродукції відповідачем нанесемо матеріальну шкоду позивачу.

Матеріальна відповідальність - обов'язок працівника відшкодувати шкоду, завдану підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків. Така відповідальність виникає безпосередньо після завдання шкоди незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності або застосування до нього інших видів матеріального впливу (ст.130 КЗпП України).

Згідно п.1 ч.І ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей.

Частиною 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі. організації шкоди визначається за фактичними витратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Працівниками бухгалтерії позивача було визначено розмір заподіяної останньому матеріальної шкоди: суду надано видаткові (товарно-транспортні) накладні, відомість нестачі товарно-матеріальних цінностей по відповідачу, довідку №913 від 29.09.2011р., довідку №323 від 15.05.2012р., відомість про недовози по водіям за період з 01.11.2010р. по 21.06.2012р., з

з

яких вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість за недовози м'ясопродукції на суму 26 247.69грн.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем трудових обов'язків, їх порушенням, ним допущено недостачу товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого позивач отримав збитки. Відтак, оскільки відповідач за час трудових правовідносин з позивачем, ніс індивідуальну повну матеріальну відповідальність на підставі укладених між сторонами договорів, сума збитків, завдана ним позивачу має бути ним відшкодована.

Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.130,134,135-1,135-3,136 КЗпП України, України, ст.ст.60,88,209-215ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(с. Гаврилівка, Вишгородського району Київської області; п/р.26000962481982 у філії ПУМБ у м. Києві, МФО 322755, код 30160757) збитки в сумі 26 247,69грн. та судові витрати - 262,48грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути ос саржіне в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першш інс/f ш^ії]шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ