Постанова № 27376490, 07.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року Справа № 5019/527/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Нестерчука Андрія Петровича (довіреність № 111\10 від 26 грудня 2011 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс"на рішення господарського суду Рівненської області від 04 липня 2012 року у справі № 5019/527/12 (суддя Гудзенко Я.О.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Волинської філії ДК "ГАЗ України" НАК "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс"

про стягнення 21 113 грн. 59 коп..

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" (надалі-Позивач) звернулась в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс»(надалі -Відповідач) про стягнення 50 312 грн. 67 коп. основного боргу, 3 928 грн. 90 коп. пені та 1 113 грн. 82 коп. річних.

Рішенням місцевого господарського суду від 4 липня 2012 року по даній справі (а.с. 56-60) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 50 312 грн. 67 коп. основного боргу, 1 015 грн. 76 коп. пені, а також річні у розмірі 1 113 грн. 82 коп.. В решті позову місцевим господарським судом відмовлено. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 1 609 грн. 50 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 72-74) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Рівненської області від 4 липня 2012 року в даній справі скасувати в частині зменшення пені та річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині відмовити. Позивач також просить судові витрати покласти на Позивача.

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 18 вересня 2012 року, та з підстав вказаних у цьому розпорядженні, визначивши колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

В судовому засіданні від 7 листопада 2012 року представник Позивача заперечив щодо доводів висвітлених у апеляційній скарзі.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 89). Причини неявки свого повноваженого представника, Відповідач суду не повідомив.

Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 28 січня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки природного газу № 06/11-26/35БО03 (а.с. 13-15; надалі-Договір) з додатком № 1 до Договору (надалі-Додаток 1; а.с. 16-17).

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що Додатком 1 було передбачено, що приймання-передача газу оформлюється актом.

Відповідно до умов Договору Позивач у березні та квітні 2011 року поставив Відповідачу природний газ в обсязі 126 571 куб. м. на суму 393 793 грн. 95 коп., який Відповідач прийняв, що підтверджується відповідними актами передачі-приймання природного газу (а.с. 18-19).

В пункті 3.1 Договору сторони обумовили ціну за природний газ, що постачався, а саме: до сплати 1000 куб. м. газу -2 561 грн. 64 коп., (всього з ПДВ-3 073 грн. 97 коп.).

В силу дії пункту 4.1 Договору: розрахунки за цією угодою проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотка від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше десятого числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотка від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом пунктів 6.1.1-6.1.2 Договору: Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений газ, а також підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого Позивачем Відповідачу у відповідному місяці поставки.

Водночас, колегією суду встановлено, що Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, сплативши Позивачу 343 481 грн. 28 коп..

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу дії статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи на основі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого природного газу в розмірі 50 312 грн. 67 коп..

При цьому суд критично оцінює доводи Відповідача щодо того, що своїм рішенням місцевий господарський суд позбавив Відповідача можливості отримати субвенції та провести розрахунки за природний газ, адже дане твердження є надуманим і безпідставним (апелянт подаючи такі доводи не вказав жодної норми котра б вказувала, що до заборгованості визначеної в пункті 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»не відноситься заборгованість за судовим рішенням).

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 50 312 грн. 67 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині-без змін.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статі 232 Господарського кодексу України: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 Договору: сторони погодили, що у разі порушення Відповідачем умов розрахунків зазначених в договорі, Відповідач зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Водночас, пунктом 9.3 Договору сторони визначили, що строк позовної давності за Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до частини 1 статі 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

В силу дії частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 3 статі 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статі 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно частини 3 статі 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Дослідивши матеріали справи колегія суду зауважує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що штрафні санкції за Договором слід обраховувати з 31 вересня 2011 року по 31 березня 2012 року. Відповідно сума пені, що підлягає до стягнення, складає 1 015 грн. 76 коп..

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині -без змін.

Також, крім суми заборгованості та пені Позивач просив суд стягнути з Відповідача річні.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок річних погоджується з вірністю розрахунку, здійсненого Позивачем та погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо підставності стягнення з Відповідача річних в розмірі 1 113 грн. 82 коп..

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині-без змін.

Водночас, суд апеляційної інстанції, вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені та трьох процентів річних, в тому числі й тому, що їх сума не є надмірно великою в порівнянні з основною сумою заборгованості.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності прийнятого судового рішення.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.12 року у справі № 5019/527/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 5019/527/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.