Постанова № 27376375, 07.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа № 5008/608/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

за участю представників сторін :

від позивача -Горбань О.В. (довіреність від 19.08.2011р.);

від відповідача -Стадник А.Л. (довіреність б/н від 06.08.2012р.).

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород б/н від 05.09.2012 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012 року

у справі № 5008/608/2012, суддя Якимчук Л.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", м. Луганськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

про стягнення 19 818, 20 грн. за надані послуги

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Кордюк Г.Т. та Михалюк О.В. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" прийнято до провадження та призначено до розгляду. Зважаючи на зайнятість судді Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. в склад колегії для розгляду справи № 5008/608/2012 замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.08.212р. у справі № 5008/608/2012 (суддя Якимчук Л.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Агентство безпеки "Тайфун" задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття" на користь позивача стягнуто 16 962,76 грн. заборгованості, з яких 16 660,84 грн. основний борг за надані послуги, 301,92 грн. -3% річних та відшкодовано судовий збір. В задоволенні стягнення пені відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов Договору № 296 від 25.10.2011р. позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 50 345,20 грн., які відповідач оплатив частково, внаслідок чого в останнього перед ТОВ "Агентство безпеки "Тайфун" виникла заборгованість в сумі 16 660,84 грн. За неналежне виконання Договору № 296 від 25.10.2011р. позивач, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 301,92 грн. -3% річних. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які з б достовірністю спростували наявність вказаної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову в частині стягнення з відповідача 16 660,84 грн. основного боргу та 301,92 грн. -3% річних. В частині стягнення з відповідача 1 245,94 грн. пені Господарський суд Закарпатської області відмовив, з огляду на приписи ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки в період з 26.10.2011р. по 06.06.2012р. щодо відповідача була порушена процедура банкрутства.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Закарпаття" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.09.2012р., в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача в частині стягнення 3% річних залишити без задоволення, оскільки вважає дане рішення в цій частині таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що у відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, відтак вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ "Агентство безпеки "Тайфун" про стягнення 3% річних.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун" подав відзив на апеляційну скаргу № 642 від 03.10.2012р., в якому зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення досліджено та з'ясовано всі обставини справи, відтак правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані в попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012р. у справі № 5008/608/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

В ході перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 25 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Тайфун" (Охорона) та Публічним акціонерним товариством "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття"(замовник) укладено Договір №296 на фізичну охорону (надалі Договір), за умовами якого Замовник передає, а Охорона приймає під охорону територію та розміщений на ній цілісний майновий комплекс і будівлі, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія,5 (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сума оплати послуг по охороні в місяць становить 26 352,00 грн., в тому числі ПДВ, який становить 4 392,00 грн. (а.с. 26).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється щомісячно на умовах попередньої оплати протягом трьох робочих днів після 25 числа місяця, що передує місяцю охорони. Виконання робіт Охороною підтверджується Актом виконаних робіт, які надаються до першого числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Документальним з'ясування доказів у справі колегією встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 50 345,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0007681від 31.10.2011 на суму 4 250,30 грн., № ОУ-0007759 від 01.11.2011 на суму 1 026,67 грн., № ОУ-0007708 від 30.11.2011 на суму 21 960,00 грн., № ОУ-0008127 від 30.11.2011 на суму 4 800,00 грн., №ОУ-0008145 від 14.12.2011 на суму 9 917,37 грн. (а.с. 14-18).

Однак, надані послуги ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" оплатило лише частково, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 16 660,84 грн., що зокрема, підтверджується й долученим до матеріалів справи Актом звірки взаємних розрахунків № 001 від 14.12.2011р., підписаним представниками та скріпленим відтисками печаток обох сторін (а.с. 19).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за виконані роботи правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 16 660,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 301,92 грн. за період з 09.12.2011 по 17.07.2012., які правомірно стягнуто місцевим господарським судом, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання ПАТ "Готельно-туристичним комплексом "Інтурист-Закарпаття" грошових зобов'язань, що виникли з Договору № 296 від 25.10.2011р., відповідно до п. 4.3.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 245,94 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З наявної в матеріалах справи копії ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011р. по справі № 5008/1483/2011 про визнання Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" банкрутом, а саме з п. 8 вказаної ухвали вбачається, що від 26 жовтня 2011 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2012р. провадження у справі № 5008/1483/2011 припинено. Відтак, з врахуванням приписів ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та доведеності відповідачем факту порушення щодо нього процедури банкрутства у період 26.10.2011року по 06.062012року, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні стягнення 1 245,94 грн. пені.

Поряд з цим, щодо покликання апелянта на неправомірність стягнення з нього 301,92 грн. 3% річних слід зазначити наступне. В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, такі твердження скаржника розцінюються судовою колегією як непереконливі та не можуть слугувати підставою для скасування рішення в цій частині.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, з врахуванням вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2012 р. у справі № 5008/608/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород б/н від 05.09.2012 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

повна постанова складена 08.11.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.