Ухвала суду № 27376156, 07.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

УХВАЛА

"07" листопада 2012 р. Справа № 5019/1575/12

Суддя Павленко Є.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." (далі - ТОВ "КОЛОР С.І.М.") до дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі - ТОВ "Фенікс") про стягнення 67 362 грн. 73 коп.,

за участю представників:

позивача: Дяденчука А.І. за дов. від 19 червня 2012 року № 19/06-12,

Підприємства: не з'явився,

ТОВ "Фенікс": не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ "КОЛОР С.І.М." звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства та ТОВ "Фенікс" відповідно 64 362 грн. 73 коп. та 3 000 грн. 00 коп. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов'язань за мировою угодою від 23 листопада 2011 року, затвердженою ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2130/11.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1575/12, розгляд якої було призначено на 25 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено на 7 листопада 2012 року.

У судовому засіданні 7 листопада 2012 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Підприємство та ТОВ "Фенікс" не забезпечили явку своїх повноважних представників, витребувані судом документи не надали, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Бережнюк В.В.) від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2130/11 за позовом ТОВ "КОЛОР С.І.М." до Підприємства та ТОВ "Фенікс" про стягнення заборгованості в сумі 66 462 грн. 11 коп. було затверджено мирову угоду, підписану між сторонами 23 листопада 2011 року, та припинено провадження у справі.

За умовами даної мирової угоди Підприємство зобов'язалося до 29 лютого 2012 року сплатити на користь позивача суму основного боргу за поставлений товар в розмірі 63 462 грн. 11 коп., 664 грн. 62 коп. державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а ТОВ "Фенікс" взяло на себе обов'язок сплатити позивачу до 31 грудня 2011 року 3 000 грн. 00 коп. основного боргу.

У зв'язку з тим, що Підприємство та ТОВ "Фенікс" у добровільному порядку не виконали умов зазначеної мирової угоди, позивач звернувся до другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання вищезазначеної ухвали суду.

Постановою головного державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Соловчук Н.І. від 15 серпня 2012 року (ВП № 33891365) ТОВ "КОЛОР С.І.М." було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наведеної ухвали суду у зв'язку з її невідповідністю вимогам пунктів 3, 5, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи вищенаведені обставини, позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою від 30 вересня 2012 року про стягнення з відповідачів 67 362 грн. 73 коп.

У даній заяві (а.с. 2-5) ТОВ "КОЛОР С.І.М." зазначило, що мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору та не призводить до вирішення спору по суті. Затверджена ж судом мирова угода, на думку позивача, є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має виконуватися за правилами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконали умов даного правочину, позивач, посилаючись на статті 203, 526, 530, 610, 625 ЦК України, просив суд стягнути з останніх вищезазначену суму боргу.

Проте з таким твердженням позивача не можна погодитися з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Дана норма кореспондується з приписами пункту 7 частини 1 статті 80 ГПК України, де передбачено припинення господарський судом провадження у справі у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди та затвердження її судом.

Частиною 4 вищезазначеної статті передбачено, що ухвала про припинення провадження у справі може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Виходячи зі змісту наведених статей, затвердження господарським судом укладеної між сторонами мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є процесуальною дією, яка не може розглядатися як договір у цивільно-правовому розумінні, і спір щодо виконання якої не може бути предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2009 року у справі № 24/489.

Слід також зазначити, що пунктом 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) встановлено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Вказані положення дублюються і в пункті 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

У той же час, з прохальної частини позовної заяви ТОВ "КОЛОР С.І.М." від 30 вересня 2012 року, в якій містяться матеріально-правові вимоги позивача, вбачається, що останній, в порушення вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства, просить суд не спонукати відповідачів до виконання мирової угоди, а стягнути з останніх суму заборгованості, що була предметом спору у справі № 5019/2130/11.

Відтак, позивач у справі № 5019/1575/12 фактично ставить вимогу про поновлення провадження у справі № 5019/2130/11, в якій вже було вирішено спір про стягнення вказаних сум.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт закінчення провадження у справі № 5019/2130/11.

Пунктом 4.5 Постанови передбачено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Доказів зміни чи скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2130/11 у матеріалах даної справи не міститься. Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказана ухвала на момент розгляду даної справи набрала законної сили.

За таких обставин, провадження у справі № 5019/1575/12 підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року та постанові Вищого господарського суду України від 17 серпня 2011 року, прийнятих у справі № 5019/101/11 за позовом приватного малого підприємства-фірми "Градієнт" до Рівненського державного гуманітарного університету, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України по Рівненській області, про стягнення заборгованості в сумі 975 363 грн. 39 коп.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 4.12 Постанови визначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 вищезазначеного Закону припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Оскільки провадження у даній справі підлягає припиненню, суд на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність повернення позивачу 1 609 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого ним до Державного бюджету України згідно платіжного доручення від 8 жовтня 2012 року № 12670.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 5019/1575/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." до дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення 67 362 грн. 73 коп.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." (35312, Рівненська область, селище міського типу Клевань, вулиця Центральна, будинок 38, ідентифікаційний код: 31299514) з Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення від 8 жовтня 2012 року № 12670, оригінал якого міститься у матеріалах справи № 5019/1575/12.

Суддя Є.В. Павленко