Ухвала суду № 27375496, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/50748/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року

у справі № 2а-1670/1127/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Атом»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Атом»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби при складанні та узгодженні акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001502/322 від 15.02.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року, позов задоволено; визнано протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби при проведенні з 13 по 19 січня 2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Атом»з питань взаємовідносин з ПП «Анілді»за період з 01.08 по 31.08.2011 року в частині недотримання строків направлення запиту платнику податків щодо надання первинних документів бухгалтерського обліку, проведення перевірки без дослідження первинних документів бухгалтерського обліку даного платника, недопущення представників платника до розгляду заперечень на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.01.2012 року № 428/15-322/25163708; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Атом» з питань взаємовідносин з ПП «Анілді»за період з 01.08 по 31.08.2011 року, складено акт № 428/15-322/25163708 від 26.01.2012 року, в якому зафіксовано порушення вимог ст. ст. 185, 187, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 143 833,33 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 15.02.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001001502/322 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215 750 грн., з яких 143 833,33 грн. основного платежу та 71 916,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами також встановлено, що між ПАТ «Атом» (на час укладення договору ЗАТ «Атом») (замовник) та ПП «Анілді» (постачальник) укладено договір поставки № 7/1 від 12.03.2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника обладнання у кількості та за ціною 5 000 000 грн. згідно поданої заявки замовника. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти обладнання та оплатити його вартість згідно умов, визначених даним договором.

Факт виконання вказаного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Згідно податкових накладних, позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оприбуткування поставлених ПП «Анілді» товарів позивачем підтверджується актами приймання-передачі товару за договором постачання, накладними на внутрішнє переміщення.

Використання позивачем у його господарській діяльності, придбаного у ПП «Анілді»товару, підтверджено актами приймання виконаних робіт, актами змонтованого обладнання, переліком комплектуючих.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків; документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (абз. 1, 3, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом; документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем 13.01.2012 року прийнято на підставі ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України наказ № 182 про проведення з 13.01.2012 року по 19.01.2012 року позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Атом» по питанню взаємовідносин з ПП «Анілді» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

В цей же день 13.01.2012 року до ПАТ «Атом» податковим органом направлено повідомлення про проведення цієї перевірки, у якому також вимагалося надати первинні документи на підтвердження показників податкової звітності за операціями, що перевіряються.

Згідно копії конверту та поштового зворотного повідомлення, наявних у матеріалах справи, даний запит, він же повідомлення, платник отримав 17.01.2012 року.

Відповідь на цей запит платник направив 25.01.2012 року, додавши первинні фінансово-господарські документи. Дані документи податковим органом були отримані 26.01.2012 року.

Згідно акту, перевірка проведена з 13.01.2012 року по 19.01.2012 року. Акт складений 26.01.2012 року, тобто на дату, коли у розпорядження податкового органу платником були надані первинні документи на підтвердження операцій, що перевірялися. Однак ці первинні документи не були досліджені та враховані, згідно змісту акту.

Позивачем 03.02.2012 року до Кременчуцької ОДПІ направлено заперечення з копіями первинних документів на підтвердження правомірності операцій з контрагентом ПП «Анілді».

10.02.2012 року Кременчуцька ОДПІ телефонограмою повідомила ПАТ «Атом» про розгляд заперечення 10.02.2012 року о 11 год. 00 хв.

10.02.2012 року ПАТ «Атом» до Кременчуцької ОДПІ направлено листа про відкладення розгляду заперечення.

Незважаючи на це, податковим органом не було відкладено розгляд заперечень та не було забезпечено участь представників платника податку у їх розгляді.

Відповідно до п. п. 86.1, 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт; акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно з п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Таким чином, судами вірно зазначено, що відповідачем порушено процедуру розгляду заперечень на акт перевірки, передбачену Податковим кодексом України, щодо повідомлення ПАТ «Атом» про місце і час розгляду заперечення, а відтак фактично вчинено недопущення представників платника податків до розгляду заперечення своєчасності направлення такого запиту та, направивши запит про надання документів із запізненням, відповідач отримав відповідь на нього із запізненням, що відповідно призвело до того, що подані платником документи не були враховані ні під час складення акту, не були враховані й під час розгляду заперечень на акт.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, що відповідають вимогам чинного законодавства і видані платником податку на додану вартість, зареєстрованим, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку, є правильним судовий висновок про безпідставність донарахувань податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний