Ухвала суду № 27375487, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року м. Київ К-51300/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Радон"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009

у справі № 2-а-7201/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Радон"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009, позовні вимоги задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області №0000262345/0 від 16.06.2004 в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1224,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Також, не погодившись з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.1996 по 11.06.2004, складено акт №16-23/5-19428901 від 11.06.2004, яким встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 р. (далі - Декрет), а саме: позивачем протягом перевіряємого періоду не задекларовано валютні цінності у Національному банку України; станом на 01.01.2000р., на 01.04.2000р., на 01.07.2000р., на 01.10.2000р., на 01.01.2001р., на 01.04.2001р., на 01.07.2001р., на 01.10.2001р., на 01.01.2002р., на 01.04.2002р., на 01.07.2002р., на 01.10.2002р., на 01.01.2003р., на 01.04.2003р., на 01.07.2003р., на 01.10.2003р., на 01.01.2004р., на 01.04.2004р. не подавались до установи Національного банку України декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

На підставі акта перевірки, відповідачем, згідно з пп. 4.2.2 «б»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000262345/0 від 16.06.2004, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «фінансові санкції в сфері зовнішньоекономічної діяльності»у загальній сумі 26741,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції -26 741,00 грн.

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у порядку адміністративного оскарження, за результатами якого податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області №0000262345/0 від 16.06.2004 залишено без змін, а скарги позивача -без задоволення.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання частково недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, а саме, в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1224,00 грн., враховуючи наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним Законом з питань оподаткування, податкове повідомлення-рішення може прийматися контролюючим (податковим) органом тільки щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України «Про систему оподаткування», та щодо сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»не є нормативно-правовим актом з питань оподаткування і штраф, стягнення якого передбачено цим Декретом належить до адміністративно-господарських санкцій, а податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неправомірне визначення податковим органом штрафу як податкового зобов'язання та прийняття, у зв'язку з цим, такого акту ненормативного характеру - як податкове повідомлення-рішення, є підставою для визнання недійсним оскаржуваного повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно з п. 2 ст. 16 Декрету, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»№ 207 від 25.12.1995р., обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік.

За наведених обставин, судами вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог законодавства, якими встановлені правила операцій з валютними цінностями, не здійснювалось декларування валютних цінностей у податковому органі за його місцезнаходженням та у регіональному відділенні Національного банку України, що є підставою для притягнення резидента до відповідальності у вигляді застосування штрафу.

При цьому, посилання позивача на списання дебіторської заборгованості нерезидента на збитки підприємства, як на підставу для припинення обов'язку декларувати валютні цінності, які перебувають за межами України, правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки Декретом не передбачена можливість недекларування резидентом простроченої дебіторської заборгованості, а тому, враховуючи, що позивачем декларація за І квартал 2004 р. була оформлена та подана у передбаченому порядку, то рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходиться за межами України, є обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, в частині нарахування суми 25 517,00 грн.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Радон" - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль