Ухвала суду № 27375335, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/25994/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представників позивача - Колокольнікова В.А., та Шевчука Б.Б.,

представника відповідача - Шепіло І.А.,

представника третьої особи - Завальського С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року по справі №2а-2279/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, третя особа: Державна податкова адміністрація у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 адміністративний позов ТОВ «Корнелія»до Бориспільської ОДПІ Київської області, третя особа: ДПА у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 28.04.2011 №0004102320, від 28.04.2011 №0004112320 та від 28.04.2011 №0004132320. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що передані за договором комісії грошові кошти не можна вважати поворотно-фінансовою допомогою, а факт використання позивачем тимчасово вільних коштів для господарських потреб підприємства не може свідчити про отримання коштів за договором комісії з метою поповнення обігових коштів. В частині визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість рішення суду мотивовано правомірністю формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Епос»та ТОВ «Зонтаг» з огляду на наявність всіх первинних документів та бездіяльності податкового органу, яка полягала у не внесенні до електронної бази показників податкової звітності вказаних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовуються незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що на момент проведення перевірки позивачем сформовано податковий кредит не підтверджений податковими накладними, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 14.04.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №304/23-2/20582375 від 13.04.2011, складеного за результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.01.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.01.2011, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004102320 від 28.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 282152,50 грн., в т.ч. 225722,00грн. основного платежу, 56430,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0004112320 від 28.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 3358152,09грн., в т.ч. 2686521,67грн. основного платежу, 671630,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0004132320 від 28.04.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3977045,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 39062,00грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 186660,00грн., всього 225722,00грн. внаслідок не включення до валових доходів умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, якою в даному випадку є кошти отримані на розрахунковий рахунок позивача за договорами комісії; п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Епос»та ТОВ «Зонтаг» з огляду на розбіжності податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 6663566,67грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3977045,00 грн.

За результатом розгляду справи встановлено, що у період з березня 2010 року по грудень 2010 року ТОВ «Корнелія»було укладено договори комісії з ТОВ «Адоніс», ТОВ «Епос»та ТОВ «Юком», відповідно до умов яких позивачем отримано кошти на розрахунковий рахунок.

Визначаючи податкові зобов'язання по податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами повинні регулюватися відповідно до положень глави 32 Цивільного Кодексу України, зокрема ст. 374 цього Кодексу з огляду на те, що отримані позивачем кошти використовувались на поповнення власних обігових коштів товариства, а тому є поворотною фінансовою допомогою.

Згідно пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Виходячи з даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідно, щоб суми коштів передавалися платникові податку у користування, а договором чітко обумовлювались умови надання фінансової допомоги та строки її повернення проте, не передбачалося нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування чужими коштами.

Разом з тим, аналіз спірних договорів комісії свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору комісії та відсутність ознак договору поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до абз. 2 п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За змістом абз.4 пп. 7.9.1 п.7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень п.п.7.9.6 цього пункту.

Відповідно до пп.7.9.2 п. 7.9 ст.7 зазначеного Закону, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

Враховуючи вищезазначене, а також, що використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення не є порушенням комісійних зобов'язань, а податковим законодавством не передбачено санкцій за нецільове використання грошей, отриманих за договором комісії, податковим органом безпідставно змінено правову кваліфікацію правочину та донараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість слід зазначити, що із системного аналізу положень п.1.17 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Епос»та ТОВ «Зонтаг» підтверджується матеріалами справи, включені позивачем до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні товару та підтверджені податковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Епос»та ТОВ «Зонтаг» у декларації за вересень 2010 року було відображено показники фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з позивачем, а можливою причиною існування розбіжностей в електронній базі даних щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Корнелія»була бездіяльність податкового органу, яка полягала у не внесенні до електронної бази показників податкової звітності ТОВ «Епос»та ТОВ «Зонтаг» з відповідних паперових та електронних носіїв.

Враховуючи вищезазначене а також, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних, а порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, суд д касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року скасувати, залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв