Постанова № 27375111, 06.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2012 року письмове провадження № 2а-10653/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006772204 від 19.07.2012 року Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0006772207 від 19.07.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання вимог податкового законодавства України за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

23.10.2012 в судовому засіданні сторонами було заявлено клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 30.11.2009 по 31.12.2011 встановлено його завищення всього у сумі 611 560 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у сумі 156 112 грн., за січень 2011 року 100 095 грн., за лютий 2011 року у сумі 5 233грн., березень 2011 року у сумі 10 350 грн., за квітень 2011 року у сумі 111 714 грн., за травень 2011 року у сумі 161 839 грн., за червень 2011 року у сумі 39 450 грн., за липень 2011 року у сумі 26 567 грн., за вересень 2011 року у сумі 200 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом підприємств, а саме:

з ТОВ "ЛКТ", які ґрунтувалися на договорі поставки від 10.06.10 №10/06-10, за яким позивачем було придбано у контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в грудні 2010 року в сумі 757 874,10 грн., в т.ч. ПДВ 126 312,35 грн. та в січні 2011 року в сумі 563 268,52 грн., в т.ч. ПДВ 93 878,09 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар.

Наявним у суб'єкта господарювання первинними документам податковий орган протиставив дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість", зазначивши розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за грудень 2010 року та січень 2011 року з ТОВ "ЛКТ" на загальну суму ПДВ 220 190,44 грн. Доказів існування та законність накопичення даних відповідачем у порядку передбаченому ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства не доведена.

Крім того, у якості доказу суду надано акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ЛКТ" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2010 року, січень 2011 року від 31.03.2011 № 453/23-0/37030109, отриманий від ДПІ у Жовкіському районі Львівської області.

Зазначений доказ використано відповідачем під час перевірки та складання акту перевірки позивача, не зважаючи на відсутність оригіналу.

З податковим органом використані відомості про те, що підприємство-контрагент (ТОВ "ЛКТ") не знаходиться за юридичною адресою; у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 08.04.2011.

Зазначені відомості належними та допустимими доказами не підтверджені.

з ТОВ "ТД "Нові Перспективи", які ґрунтувалися на договорі поставки від 22.04.11 №22/04-11, за яким позивачем було придбано у контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в квітні 2011 року в сумі 616 782,04 грн., в т.ч. ПДВ 102 797,01 грн. та травні 2011 року в сумі 821 782,46 грн., в т.ч. ПДВ 136 963,74 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар.

По зазначеному епізоду податковий орган протиставив дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за квітень, травень 2011 року з ТОВ "ТД "Нові Перспективи" на загальну суму ПДВ 239 760,75 грн. Доказів існування та законність накопичення даних відповідачем у порядку передбаченому ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства не доведена.

Крім того, згідно отриманих від ДПІ у Городоцькому районі актів про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТД "Нові Перспективи" з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року та травень 2011 року від 11.07.2011 №291/23/37304247 та від 15.08.2011 №318/23/37304247, використаних відповідачем під про результати час перевірки та складання акту перевірки позивача, в яких встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою; у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.07.2011 року (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Оригінал акту та інші належні та допустимі докази суду не надані.

з ТОВ "Едікт", які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.11.10 № 9, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги в сумі 6 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1066,67 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт по наданню транспортно-експедиторських послуг та податкова накладна, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за січень 2011 року з ТОВ "Едікт", на загальну суму ПДВ 1 066,67 грн.

Також використано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Едікт" з питань дотримання податкового законодавства під час придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) у ПП "Укрпромснаб", за січень 2011 року, у ТОВ "Монтаж-Демонтаж Прект" за січень 2011 року, у ПП "Союз-Трейд-В" за липень, вересень - листопад 2009 року від 10.11.2011 №881/23-2/21762837, отриманого від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

Оригінал акту суду не надано, зазначений доказ використано для складання висновків акту не зважаючи на те, що складання акту про проведенні зустрічної звірки Податковим Кодексом України не передбачено (ст. 73.5).

Податковим органом використані висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про те, що підприємство здійснювало господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг) з "сумнівними" контрагентами та вони (господарські операції) «не спричинили реального настання юридичних наслідків». Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська у супереч ст. 124 Конституції України привласнила функцію суду та визнала угоди фіктивним правочином (Стаття 234 ЦК України).

Свідоцтво платника ПДВ від 18.10.05 №17162290 актуальне.

з ТОВ "Дормашавто", які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.12.10 №1012/3, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 9 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 4 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 800,00 грн., за березень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 3 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., за травень 2011 року в сумі 8 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 475,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2011 року з ТОВ "Дормашавто", на загальну суму ПДВ 5 075,00 грн.

Крім того, використані акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дормашавто" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальникам за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 та зa квітень, червень, жовтень 2011 року від 13.03.2012 № 30/3-22-80 та від 25.01.2012 № 54/3-23-20, отримані від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Оригінали актів суду не надано, зазначені докази використано для складання висновків акту не зважаючи на те, що складання акту про проведенні зустрічної звірки Податковим Кодексом України не передбачено (ст. 73.5).

З актів застосовані зазначені відомості про те, що підприємство контрагент ТОВ "Дормашавто" не знаходиться за юридичною адресою; у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 16.03.2012 року.

Крім того, відповідачем при перевірці позивача, враховано викладену в акті перевірки ТОВ "Дормашавто" від 13.03.2012 № 30/3-22-80 слідчу версію ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо створення ТОВ "Дормашавто" з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинення фіктивного підприємництва. Судових рішень з цього приводу не надано.

з ФОП ОСОБА_1, які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.10 №16, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 21 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 550,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 26 599,98 грн., в т.ч. ПДВ 4 433,33 грн., за березень 2011 року в сумі 60 899,94 грн., в т.ч. ПДВ 10 149,99 грн., за квітень 2011 року в сумі 49 900,08 грн., в т.ч. ПДВ 8 316,68 грн., за червень 2011 року в сумі 42 399,90 грн., в т.ч. ПДВ 7 066,65 грн., за липень 2011 року в сумі 31 799,94 грн., в т.ч. ПДВ 5 299,99 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень 2011 року з ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ 38 816,64 грн.

Відповідачем також використано у якості доказу акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 від 22.12.2011 № 21/17-208/2950209111, отриманого від ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС. Оригінал акту та інші належні та допустимі докази на підтвердження його висновків суду не надані.

У якості доводів з тексту використані відомості про те, що ФОП ОСОБА_1 не знаходиться за адресою реєстрації; надання послуг чи виконання робіт у перевіряємому періоді покупцям з боку ФОП ОСОБА_1 не є можливим (в акті міститься посилання на інформацією гр. ОСОБА_2).

У той же час 14.11.11 Господарським судом Херсонської області ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом. Свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 11.11.2011.

з ФОП ОСОБА_3, які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.11.10 №5, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за грудень 2010 року в сумі 178 800,18 грн., в т.ч. ПДВ 29 800,03 грн., за травень 2011 року в сумі 140 399,82 грн., в т.ч. ПДВ 23 399,97 грн., за червень 2011 року в сумі 193 099,86 грн., в т.ч. ПДВ 32 183,31 грн., за липень 2011 року в сумі 127 600,02 грн., в т.ч. ПДВ 21 266,67 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за грудень 2010 року, травень, червень, липень 2011 року з ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ 106 649,98 грн.

Відповідачем також використано у якості доказу акти про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

ѕ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Гран Агропром" за грудень 2010 року від 31.03.2011 № 1097/17-200/3234523262

ѕ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП "Ферзь-Tpaнс" за травень -липень 2011 року від 09.12.2011 № 4706/17-200/3234523262, отриманих від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ДПС. Оригінали актів та інші належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в них, суду не надано.

Для підтвердження висновків акту відповідачем використанні висновки про відсутність поставок ФОП ОСОБА_3 товарів (робіт, послуг), умовно придбаних у ТОВ "Гран Агропром", платникам податків -покупцям у грудні 2010 року; відсутність у ФОП ОСОБА_3 необхідних умов для здійснення основного виду діяльності.

Свідоцтво платника ПДВ анульоване 10.05.2012 року.

Виходячи з викладеної інформації, на думку відповідача, вищезазначені контрагенти є суб'єктами господарювання, що мають ознаки "фіктивності", а укладені з їх участю правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, а видані такими контрагентами первинні документи не можуть бути прийняті до уваги та використані позивачем у податковому обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 156 112 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 156 112 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 455 448 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 100 095 грн., за лютий 2011 року на суму 5 233 грн., за березень 2011 року на суму 10 350 грн., за квітень 2011 року на суму 111714 грн., за травень 2011 року на суму 161 839 грн., за червень 2011 року на суму 39 450 грн., за липень 2011 року на суму 26 567 грн., за вересень 2011 року на суму 200 грн.

На підставі акта перевірки від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 № 0006772204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 611 560грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 288 грн.

Позивач не скористався, наданим йому ст.ст. 56, 86 Податкового кодексу України, правом подачі заперечень до акту перевірки та правом адміністративного оскарження рішень податкових органів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, використаних під час перевірки позивача, оскільки інформація, викладена в таких актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що докази надані податковим органом на підтвердження висновків акту не відповідають вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства з підстав зазначених у тексті постанови та не можуть спростувати наявні у позивача первинні документи.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. № 0006772204, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС.

Судові витрати в сумі 2 204,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій