Постанова № 27374556, 05.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6318/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Горбач Д.О.

за участю: представника позивача - Ринденко Т.Г.,

представника відповідача - Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" (далі - ТОВ "Лан - Агро") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 3151/22-209/30864047 від 17.08.2012 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 року № 0000472301/1316, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 114146,25 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлень на перевірку від 13.07.2012 року (а.с.52 - 56) було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лан - Агро" (ідентифікаційний код 30864047) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п. 7.4, п.п.7.7.5, п.п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року в результі чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91317 грн.

- п.119.2 ст.119, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт № 3151/22-209/30864047 від 17.08.2012 року (а.с.11-51).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.09.2012 року № 0000472301/1316, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114146,25 грн. ( за основним платежем 91317,00 грн. та 22829,25 грн. за штрафними санкціями) (а.с.9).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" ідентифікаційний код 30864047 зареєстровано 10.02.2000 року Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області (а.с.123).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п. 7.4, п.п.7.7.5, п.п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, а саме в результаті взаємовідносин позивача з ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" було виписано податкову накладну від 17.03.2010 року та видаткову накладну від 18.03.2010 року на підставі яких сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту на загальну суму 515 грн. Згідно акту № 390/232/36365890 від 14.02.2012 року (а.с. 153-154) отриманого ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська перевірки ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено операції з купівлі - продажу з ПП "Контур Пак", які на думку податкового органу не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Крім того, даним актом встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює діяльність ПП "Контур Пак". На підставі вищевикладено податковим органом зроблено висновок, що контрагент позивача ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ТОВ "Лан - Агро" мало фінансово - господарські відносини з ТОВ "Саміт Моторз Україна" та отримало податкові накладні на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту на загальну суму 90802 грн. Придбаний ТОВ "Лан - Агро" автомобіль включений до складу податкового кредиту спеціальної декларації за вересень, жовтень, грудень 2011 року, проте податковим органом зроблено висновок про неправомірність зазначених дій, оскільки транспортний засіб не використовувався у господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення Кодексу та Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця. Тобто податкова накладна підписується власноруч особою, уповноваженою платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Судом встановлено, що між ТОВ "Лан - Агро" та ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" (індивідуальний податковий номер 363658904632, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100204100) (а.с.66) на підставі усної домовленості мали господарські відносини на підтвердження яких виписано податкову накладну № 122 від 17.03.2010 року на суму 3085,00 грн. та видаткову накладну № ТД - 00111 від 18.03.2010 року (а.с.121). Сума податкового кредиту по зазначеній податковій накладній була включена позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної) за березень 2010 року.

Щодо посилань податкового органу на нікчемність операцій з купівлі - продажу по ланцюгу до "вигодонабувача" суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Кременчуцькою ОДПІ в судовому засіданні не доведено, що договори суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Доказів визнання договору постачання не дійсним, чи інших обґрунтованих пояснень та доказів щодо зазначеного порушення податковим органом суду не надано.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Позивачем був сформований податковий кредит у відносинах з контрагентом на підставі видаткової накладних, враховуючи наявність даної податкової накладної та використання в своїй господарській діяльності, позивач реалізував своє право на податковий кредит.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.

А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою". Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Суд звертає увагу, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також підтвержена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Господарська операція з ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" відбулася у березні 2010 року та підтверджена матеріалами справи.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на відсутність власних трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень як на неможливість здійснення господарської діяльності, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, позивач на власний розсуд може укладати договори на вчинення господарських операцій, для отримання прибутку.

Судом встановлено, що між ТОВ "Лан - Агро" (покупець) та ТОВ "Саміт Моторз Україна" (ЄДРПОУ 36259288) (продавець) укладено договір поставки № 7226/09/11 від 14 вересня 2011 року відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) Toyota Land Cruiser 150 за ціною з ПДВ 521851,00 грн. (а.с.114- 119). Пупктом 3.5 ст.3 даного договору передбачено, що право власності на товар виникає у Покупця з моменту підписання накладної.

Придбання вищезазначеного автомобіля підтверджується податковими накладними (а.с. 58-62) та видатковою накладною (а.с. 63).

ТОВ "Лан - Агро" придбаний автиомобіль Toyota Land Cruiser 150 взято на баланс підприємства з 06 грудня 2012 року (а.с.122).

На підтвердження використання в господарській діяльності підприємства придбаного транспортного засобу позивачем надано накази про відрядження та посвідчення про відрядження (а.с.167-217), подарожні листи службового легкового автомобіля (а.с.68 - 113).

Отже, враховуючи вищезазначені документи суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу про невикористання у господарській діяльності придбаного автомобіля, а від так і сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту на загальну суму 90802,00 грн є правомірною та підтвердженою матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000472301/1316 від 03 вересня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро" (код ЄДРПОУ 30864047) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 47 коп. згідно платіжного доручення № 711 від 19 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко