Постанова № 27374484, 26.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2012 року 12:12 № 2а-12825/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Ускова О.І.,

представник відповідача - Гримальський А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012р. № 0000602205 та № 0000592205,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»(надалі -ТОВ «ПВК «Будівельник», позивач) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ в Оболонському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012р. № 0000592205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 553 073,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012р. № 0000602205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 459,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «ПВК «Будівельник»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ "Лаватан" відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ "Лаватан" правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Зокрема, позивач стверджує, що в основу акту перевірки відповідача покладено дані акту від 08.05.2012 р. № 1169/2304/36424945 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лаватан" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Капітал торг - Україна" за період 01.03.2011 р. по 31.03.2011р.

Однак, чинним законодавством України не передбачено можливості податковими органами при проведенні зустрічних звірок встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податку та, відповідно, визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Всі зазначені операції підтверджені належним чином складеними податковими та видатковими накладними; рахунками - фактурами.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін, та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України. ТОВ «ПВК «Будівельник»за поставлений товар розрахувався в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Також позивач зазначає, що ТОВ "ПВК "Будівельник" має необхідні складські приміщення для зберігання поставленого товару, який придбавався для використання його в господарський діяльності, оскільки ТОВ «ПВК «Будівельник»є крупним виробником бетону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «ПВК «Будівельник» зареєстроване Оболонською районною державною у м.Києві адміністрацією 05.11.2009 року за № 10691450000025258. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31466963.

ТОВ «ПВК «Будівельник»взято на податковий облік в ДПІ у Оболонському районі м. Києва за № 13445 від 01.12.2009 р. Та перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «ПВК «Будівельник»зареєстровано як платник податку на додану вартість ДПІ у Оболонському районі відповідно до свідоцтва платника ПДВ №100282270 від 07.05.2010 року, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва. Індивідуальний податковий номер платника: 314669626547.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «ПВК «Будівельник»(код ЄДРПОУ 31466963) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2012 № 64 /22-5/31466963 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПВК «Будівельник» (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «ПВК «Будівельник»:

- п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР зі змінами та доповненнями та ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник» занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 553 073,0 грн. в тому числі: за ІV квартал 2011 року у сумі 1 553 073,0 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.2001, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. та ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1 242 459,0 грн., в тому числі: - за березень 2011 року на суму 1055110,0 грн., - за квітень 2011 року на суму 187348,0 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що наявність у ТОВ «ПВК «Будівельник»документів, які відповідно до Податкового Кодексу є необхідними для формування валових витрат -платіжні доручення, накладні, акти видані TOB "Лаватан" не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Також податковий орган зазначає, що наявність у ТОВ «ПВК «Будівельник»податкових накладних та документів, які відповідно до Податкового Кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту видані ТОВ «Лаватан», не є безумовною підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки в ході перевірки встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ «ПВК «Будівельник»з TOB " Лаватан " за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011 р., а саме, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Лаватан»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями, у тому числі з ТОВ «ПВК «Будівельник» здійснені без мети настання реальних наслідків податковий орган приходить до висновку, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі м. Києва відносно ТОВ «ПВК «Будівельник» винесено податкове повідомлення-рішення 21.08.2012р. № 0000592205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 553 073,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012р. № 0000602205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 459,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до документів ТОВ «ПВК «Будівельник» у березні 2011 року у ТОВ «Лаватан»придбано матеріали на суму 6 212 290,0 грн., які повністю були використані у виробництві бетону, залізобетонних виробів та надання будівельних послуг, згідно будівельної ліцензії № 557780 від 23 листопада 2010 року.

В пояснені ТОВ «ПВК «Будівельник» зазначено, що результати проведених операцій в бухгалтерському та податковому обліку по контрагенту ТОВ «Лаватан»відображено в картці рахунку по підприємству, оприбутковано та включено до валових витрат за відповідний період.

В податковому обліку ТОВ «ПВК «Будівельник» вищезазначені господарські операції відображено у складі: рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування»податкової декларації з податку на прибуток підприємства у загальній сумі 6 212 290,0 грн.

ТОВ «ПВК «Будівельник»суму ПДВ по податковим накладним отриманих від ТОВ «Лаватан», включено до складу рядка 10.1 «підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою»Декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму ПДВ -1055109,0 грн. та в Декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму ПДВ (за березень 2011 року) у розмірі 187348,99 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою»та п. 5.1 ст. 5 «валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України рського кодексу Украъни визначено, що о аізовані бувіт з замовникомуло включено них робіт бладнанням під визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Для підтвердження включення витрат по отриманим товарам (роботам, послугам) до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару (робіт, послуг) від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Отже, для включення отриманих товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання товару (робіт, послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно до пп. 5.4.2 п.5.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовленні цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладається на такого платника податку.

Платник податків ТОВ «ПВК «Будівельник»не довів у судовому засіданні зв'язок витрат на цілі, обумовленні цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладається на такого платника податку.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу, що ТОВ «ПВК «Будівельник»при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Лаватан»порушило норми пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник»занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за І квартал 2011 року у сумі -1 553 073,0 грн.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Пунктом 200.1. ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що у ТОВ «Лаватан»відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст.138 р. III Податкового Кодексу України.

Операції ТОВ "Лаватан" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Лаватан" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що податковим органом правильно встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ «ПВК «Будівельник» з ТОВ «Лаватан»за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011 р., а саме, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ПВК «Будівельник»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

В даному випадку відповідна мета присутня в діях ТОВ «ПВК «Будівельник» і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, ТОВ «ПВК «Будівельник»порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Наявність у ТОВ «ПВК «Будівельник»документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування валових витрат -платіжні доручення, накладні, акти видані з ТОВ «Лаватан»не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку, а також наявність у ТОВ «ПВК «Будівельник»податкових накладних та документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту видані ТОВ «Лаватан», не є безумовною підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Лаватан»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Лаватан»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Отже, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ в Оболонському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод, укладених між ТОВ «Лаватан»та ТОВ «ПВК «Будівельник» не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, відповідно до п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 553 073,00. та нарахування штрафних санкції в сумі 1,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 459,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 1,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012р. № 0000602205 та № 0000592205 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко