Постанова № 27374434, 30.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2012 року 08:30 № 2а-13388/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді -Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Пілснер Україна» (надалі -ДП «Пілснер Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій по проведенню позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Юрконсгруп» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., про що складено акт перевірки №694/22-2/25396329 від 07.09.2012р. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 106,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519 553,00 грн.

Свої позовні вимоги ДП «Пілснер Україна» обґрунтовує тим, що податковим органом при проведенні перевірки допущено ряд порушень норм чинного законодавства щодо підстав і поряду проведення невиїзних документальних перевірок, висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Зокрема позивач зазначає, що висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню ґрунтуються виключно на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юрконсгруп», в той час як ДП «Пілснер Україна»не несе відповідальність за порушення, допущені контрагентом при здійсненні господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення проти позовної заяви, у яких просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Пілснер Україна»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Юрконсгруп»за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №694/22-2/25396329 від 07.09.2012 року р.(надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ДП «Пілснер Україна»положень п. 185.1. ст.185, п. 188.1. ст. 188, п.198.1, 198.2, 198.3., 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07,99 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього у сумі 1 039 106 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 381569 гри., за серпень 2011 року на суму 416948 грн., за вересень 2011 року на суму 240589 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено зустрічну звірку, що оформлено довідкою №165/3-22-30-37479225 від 12.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юрконсгруп», згідно якого встановлено, що ТОВ «Юрконсгруп»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб за податкові періоди без реального здійснення господарських операцій.

Також, в акті зазначається, що за результатами перевірки ТОВ «Юрконсгруп»встановлена нікчемність правочинів по ланцюгу до «вигодонабувачів»в результаті взаємовідносин з ДП «Пілснер Україна».

Відповідач зазначає, що для підтвердження взаємовідносин ДП «Пілснер Україна»та ТОВ «Юрконсгруп», до ДП «Пілснер Україна»направлено запит від 10.02.2012р. №1577/10/23-410 про надання інформації та її документального підтвердження.

На направлений запит від 10.02.2012р. №1577/10/23-410, ДП «Пілснер Україна»надало відповідь, але не було надано документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Юрконсгруп».

На підставі вищезазначених фактів податковий орган робить висновок про нікчемність взаємовідносин між ТОВ «Юрконсгруп»та ДП «Пілснер Україна»та відсутність поставок товарів (виконання робіт та/або надання послуг) від ТОВ «Юрконсгруп»до ДП «Пілснер Україна».

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ДП «Пілснер Україна»винесено податкове повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 106,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519 553,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 ст.78, п. 79.1 ст.79 Податкового Кодексу України.

В той же час, відповідно до положень п.п. 75.1. 2 п. 75.1. ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 79.1 статті 79 Податкового Кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва як підставу для проведення перевірки зазначається п. п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, а саме виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією із обставин, яка передує проведенню перевірки, є письмовий запит податкової служби. Відсутність належного реагування, особи, якій він направлений, на протязі десяти робочих днів є підставою для проведення перевірки.

Відповідачем не надано суду доказів того, що письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва про надання пояснень та документів товариством щодо предмету зазначеної вище перевірки, надходив на адресу ДП «Пілснер Україна».

Посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на письмовий запит від 10.02.2012 року суд не приймає до уваги, оскільки, вказаний запит складений з метою отримання інформації щодо інших контрагентів позивача, був прийнятий та застосований під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складений акт №128/2202/25396329 від 06.04.2012 року.

З вищезазначеного випливає, що запит датований 10.02.2012 року, а перевірка проведена 04.09.2012 року. Посадові особи скористалися відповідним запитом і застосували його двічі під час проведення документальної позапланової перевірки 06.04.2012 року, яка оформлена актом №128/2202/25396329, а також під час проведення невиїзної документальної перевірки, яка оформлена актом №694/22-2/25396329 від 07.09.2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання на вищезазначений запит свідчить про порушення ДПІ у Печерському районі м. Києва процедури проведення перевірки, так як п.п. 78.1.4 ст. 78 Податкового Кодексу України чітко передбачає підставу для проведення перевірки, а саме виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Також, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органами державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом»(далі -постанова № 1245) з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли запит складено з порушенням вищезазначених вимог Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, враховуючи відсутність у ДПІ у Печерському районі м. Києва передбачених у ст.ст. 78, 79 Податкового Кодексу України необхідних підстав і умов, з наявністю яких законодавець пов'язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ДП «Пілснер Україна» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ДП «Пілснер Україна» (Замовник) та ТОВ «Юрконсгруп»(Виконавець) укладено договір поставки №30/11 від 30.11.2011 року про виконання робіт по стимулюванню реалізації продукції і співпраці реалізації продукції третім особам.

Згідно умов цього договору, під товаром/продукції слід розуміти асортимент, що реалізується замовником на території України (пиво, соки, чаї, безалкогольні напої). Замовник бере на себе зобов'язання щодо розрахунку з виконавцем відповідно до договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії актів виконаних робіт: №93 від 06.07.2011р., від 12.07.2011р., від 19.07.2011р., від 25.07.2011р., №630 від 31.07.2011р., №160 від 07.08.2011р., №309 від 14.08.2011р., №448 від 21.08.2011р., №613 від 28.08.2011р., №726 від 31.08.2011р., №144 від 07.09.2011р., №324 від 15.09.2011р., №544 від 25.09.2011р.

Також, ТОВ «Юрконсгруп»виписало позивачу податкові накладні: №93 від 06.07.2011р., №215 від 12.07.2011р., №362 від 19.07.2011р., №484 від 25.07.2011р., №630 від 31.07.2011р., №160 від 07.08.2011р., №309 від 14.08.2011р., №448 від 21.08.2011р., №613 від 28.08.2011р., №726 від 31.08.2011р., №144 від 07.09.2011р., №324 від 15.09.2011р., №544 від 25.09.2011р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за період перевірки липень, серпень, вересень 2011 року та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.

У зв'язку з неможливістю оплати позивачем вартості послуг ТОВ «Юрконсгруп»шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, ДП «Пілснер Україна»та ТОВ «Юрконсгруп» дійшли згоди щодо оформлення заборгованості шляхом емісії векселів на користь ТОВ «Юрконсгруп».

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Ніяких об'єктивних даних про те, що угоди між ДП «Пілснер Україна»та ТОВ «Юрконсгруп»направлені на ухилення від сплати податків Акт перевірки не містить.

Відомостей щодо порушення кримінальних справ стосовно службових осіб вказаних підприємств за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності відповідачем не надано. Так як немає посилання на це і в Акті перевірки.

Негативні висновки, зроблені податковим органом щодо ТОВ «Юрконсгруп»ніяким чином не впливають на право позивача відносити до сум податкового кредиту суми ПДВ, отримані по взаємовідносинам з контрагентом, оскільки неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не тягне за собою правових наслідків для ДП «Пілснер Україна».

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача ТОВ «Юрконсгруп»на укладення вищезазначеного договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання наслідків.

Окрім того, відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Нормами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено вимоги, які ставляться податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача виписані та надані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже є належними доказами формування податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання умов договору ТОВ ТОВ «Юрконсгруп» було зареєстрованою у передбаченому законодавством порядку юридичною особою і платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ДП «Пілснер Україна» правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юрконсгруп», висновки Акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 039 106,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 519 533,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо проведення перевірки і винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Пілснер Україна» є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги дочірнього підприємства «Пілснер Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Юрконсгруп» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., про що складено акт перевірки №694/22-2/25396329 від 07.09.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008952202 від 14.09.2012р.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 178,19 грн. на користь дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (код ЄДРПОУ 25396329) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко