Постанова № 27374255, 30.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2012 року 08 год. 59 хв. № 2а-11898/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Мозгової М.А., представників відповідача Адамчук К.С., Воєводіна Р.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання правомірними дій позивача, а також визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 серпня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання правомірним включення позивачем коштів у розмірі 1227923,00 грн. до податкового кредиту, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 травня 2012 року № 0001215668 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ).

Ухвалою суду від 31 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 18 вересня 2012 року. Пояснили, що у ході перевірки встановлено порушення позивачем чинного податкового законодавства, у результаті чого відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 26 квітня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2012 року № 19/15-670/32735812 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року у розмірі 32,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення у розмірі 32,00 грн., чим порушено п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України);

- безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування у лютому 2012 року у розмірі 1227923,00 грн., чим порушено п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України;

- завищено суму податкового кредиту у розмірі 1227895,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 04,00 грн. та завищення від'ємного значення у розмірі 1227891,00 грн. за січень 2012 року, чим порушено п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Перевірку проведено згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.18 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України та на підставі наказу від 20 квітня 2012 року № 64, копію якого вручено особисто під розписку головному бухгалтеру позивача 20 квітня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 14 травня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1227923,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 613961,50 грн.

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПС у місті Києві) скарги від 25 травня 2012 року № 93/05, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 26 липня 2012 року № 4555/10/12-114 про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Суд погоджується з викладеним в акті перевірки висновком відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ та правомірністю складання оскаржуваного рішення, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.18 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В акті перевірки зазначено, що згідно з поданою позивачем до відповідача податковою декларацією з ПДВ за лютий 2012 року від 20 березня 2012 року № 9013200327 та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, склала 1227923,00 грн.

Перевірку правомірності нарахування вказаної суми проведено на підставі декларацій з ПДВ за грудень 2011 року, січень 2012 року, у яких виникло від'ємне значення, та за лютий 2012 року, за який задекларовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, у ході перевірки вказаних декларацій виявлено факт протиправного формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма" (також далі за текстом - ТОВ "КБ "Арма") від 30 грудня 2011 року № 10 у загальному розмірі 741763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123627,17 грн., та № 12 у загальному розмірі 6625610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1104268,33 грн. (також далі за текстом - податкові накладні), чим позивачем порушено п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки вказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже не дають позивачу права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, внаслідок формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач завищив суму податкового кредиту на 1227895,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 04,00 грн. та завищення від'ємного значення у розмірі 1227891,00 грн. за січень 2012 року.

Також, виявлено факт не відображення ТОВ "КБ "Арма" податкових накладних у деклараціях з ПДВ.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 05 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "КБ "Арма" укладено договір купівлі-продажу (також далі за текстом - договір від 05 квітня 2011 року), за умовами якого ТОВ "КБ "Арма" передало у власність, а позивач прийняв у власність нежилі приміщення (в літері А), площею 1944,70 кв.м., що складають 122/1000 частин (від майнового комплексу, загальною площею 15955,30 кв.м.), які знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7А (також далі за текстом - приміщення).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору від 05 квітня 2011 року, згідно з протоколом № О 0181 проведення аукціону по реалізації майна ТОВ "КБ "Арма", відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, який організовано 25 лютого 2011 року товарною біржею "Наша", продаж нежилих приміщень вчиняється за 6625610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1104268,33 грн., які сплачуються до 05 травня 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ "КБ "Арма".

Крім того, 16 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "КБ "Арма" укладено договір купівлі-продажу (також далі за текстом - договір від 16 травня 2011 року), за умовами якого ТОВ "КБ "Арма" передало у власність, а позивач прийняв у власність 1/2 частку нежитлових приміщень офісу літера "А", площею 386,6 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Базарна (вулиця Кірова), будинок 18 (також далі за текстом - приміщення).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору від 16 травня 2011 року, згідно з протоколом № О 0182 проведення аукціону по реалізації майна ТОВ "КБ "Арма", відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, який організовано 25 лютого 2011 року товарною біржею "Наша", продаж нежилих приміщень вчиняється за 741763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123627,16 грн., які сплачуються до 16 червня 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ "КБ "Арма".

На підтвердження факту передачі вказаних приміщень позивачем до позову додано копії актів прийому-передачі нерухомого майна від 30 грудня 2011 року та 23 грудня 2012 року відповідно.

Як пояснили у судових засіданнях представники відповідача та підтвердила представник позивача, в рахунок оплати за передані приміщення ТОВ "КБ "Арма" та позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма-Консалтинг" (також далі за текстом - ТОВ "Гамма-Консалтинг") укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: 1) угоду № 1 від 30 грудня 2011 року між ТОВ "КБ "Арма" та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 6625610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1104268,33 грн.; 2) угоду № 2 від 30 грудня 2011 року між ТОВ "КБ "Арма" та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 741763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123627,16 грн.; 3) угоду № 3 від 30 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 6625610,00 грн., у тому числі ПДВ - 1104268,33 грн.; 4) угоду № 4 від 30 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Гамма-Консалтинг" на суму 741763,00 грн., у тому числі ПДВ - 123627,16 грн.

Вказані угоди укладені на підставі договорів поруки від 06 квітня 2011 року № 06/04/11 та від 17 травня 2011 року № 17/05/11, за умовами яких ТОВ "Гамма-Консалтинг" зобов'язалось відповідати за повне та своєчасне виконання позивачем його боргових зобов'язань перед ТОВ "КБ "Арма" за договорами від 05 квітня 2011 року та 16 травня 2011 року.

У ході судового розгляду справи представники відповідача стверджували, що підставою для визнання неправомірним формування позивачем податкового кредиту є формування такого кредиту на підставі податкових накладних, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів, передбачених цим пунктом.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу викладених положень вбачається, що податковий кредит платником податків може бути сформований лише за умови дотримання вимог складання податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Таким чином, враховуючи викладені положення та ту обставину, що ТОВ "КБ "Арма" виписано податкові накладні від 30 грудня 2011 року № 10 на суму 741763,00 грн., а № 12 - на суму 6625610,00 грн., вказане товариство повинно було зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, як встановлено відповідачем та перевірено судом у ході розгляду справи, таких дій ТОВ "КБ "Арма" не здійснено, у зв'язку з чим у позивача, за переконанням суду, відсутнє право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних від 30 грудня 2011 року № 10 та № 12.

Слід відзначити, що факт не реєстрації вказаних податкових накладних ТОВ "КБ "Арма" в Єдиному реєстрі податкових накладних представником позивача у судових засіданнях не заперечувався.

Викладене, за переконанням суду, є підтвердженням правомірності складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Стосовно застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідач, повторно протягом 1095 днів зменшивши позивачу суму бюджетного відшкодування на підставі підпункту 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України, за переконанням суду, правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник позивача, за переконанням суду, у ході судового розгляду справи належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надала.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених норм та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання правомірними дій позивача, а також визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання правомірним включення товариством з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" (ідентифікаційний код 32735812) суми у розмірі 1227923,00 грн. (Один мільйон двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок) до податкового кредиту, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 травня 2012 року № 0001215668, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" (ідентифікаційний код 32735812) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1227923,00 грн. (Один мільйон двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок) та засновано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 613961,50 грн. (Шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня п'ятдесят копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2012 року