Постанова № 27374233, 31.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5189/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Близнюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач або або Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 №0000131701/24804, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 14 991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 495 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками документальної позапланової невиїзної перевірки Кременчуцької ОДПІ, що набрала форму акта від 29.05.2012 №1483/17-311/НОМЕР_1. Зазначав, що фінансово - господарські відносини з ТОВ "Монолітбудкомплект" мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Пояснював, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом не відповідають дійсним обставинам.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на висновки перевірки, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 19.04.2001, номер запису про державну реєстрацію 2 584 017 0000 000761.

Позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 04.05.2001 за №2044, у перевіряємому періоді був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №76196585, виданого Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Протягом перевірямого періоду позивач головним чином здійснював наступні види діяльності за КВЕД: 60.24.0 -діяльність автомобільного вантажного транспорту, 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами.

В період з 21.05.2012 по 25.05.2012 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємий період мав фінансово-господарські відносини із ТОВ "Монолітбудкомплект", а саме на підставі договорів купівлі -продажу від 15.09.2011 № 15/09 та від 25.07.2011 № 25/07, згідно умов яких останній здійснював поставку на адресу позивача наступних ПММ: дизпаливо в обсязі 6 000 л. та відповідно дизпаливо в обсязі 3 000 л. та масло М8В12 480 л. Доставка здійснювалася транспортом постачальника. Товарно-транспортних накладних на перевірку не надано.

Виконання вищевказаних договорів було оформлено наступними документами, складеними ТОВ «Монолітбудкомплект»: видатковими накладними від 15.09.2011 № 598, від 25.07.2011 № 381-2 та податковими накладними від 15.09.2011 № 97 на загальну суму 55 800 грн., в т.ч. ПДВ - 9 300 грн., від 25.07.2011 № 72 на загальну суму 34 145 грн., в т.ч. ПДВ -5 691 грн.

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів у липні 2011 року та вересні 2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалася у безготівковій формі.

Згідно наданого в ході перевірки письмового пояснення позивача придбані паливно - мастильні матеріали були використані ним для власних потреб.

Однак в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі ПММ від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням на перевірку) актів приймання -передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. Таким чином, ревізори дійшли висновку що вказані операції мали безтоварний характер.

Також ревізори в акті посилалися на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 28.03.2012 року №506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомлект" через відсутність останнього за місцезнаходженням та інформацію, надану СБУ в Полтавській області, в доповнення до листа №66/3/436 від 08.12.2011 року, зокрема, що в ході досудового слідства ТОВ "Монолітбудкомплект" протягом 2007 -2011 років не мав на своєму балансі будь-якої техніки та працівників, крім директора та бухгалтера, тобто, дане підприємство фактично не могло виконувати будь-які ремонтно- будівельні, проектні та інші роботи, надавати будь - які послуги, які були відображені по бухгалтерському та податковому обліку протягом 2007 - 2011 років. Тобто ТОВ «Монолітбудкомплект»проводили діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі наведеного перевіряючі дійшли висновку, взаємовідносини позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а лише оформлювалися документально з метою штучного формування податкового кредиту.

За результатами перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.4 ст.198, та п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилося у завищенні податкового кредиту в розмірі 14 991 грн., в тому числі: за липень 2011 року- в розмірі 5 691 грн. та за вересень 2011 року - в розмірі 9300 грн.

На підставі вищевказаних висновків перевірки, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 26.06.2012 №0000131701/24804, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 14 991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 495 грн. 50 коп.

Із винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття "господарської операції" -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій (документальне оформлення) не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення). Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При перевірці реальності проведення господарських операцій, що призводять до реальної зміни у структурі активів контрагентів, та фактичності здійснення поставок суду належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції з урахуванням особливостей їх проведення - місце навантаження та відпуску товару, місце розвантаження та зберігання цього товару, яким автотранспортом та якою особою здійснювалося його перевезення, яка особа здійснювала приймання товару на підставі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, відображення надходження та подальшого руху товару на складі (дані складського обліку), встановити осіб, які приймали участь у проведенні господарських операцій, наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції; 2) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, в т.ч. наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Із аналізу документів (а.с. 27-33), якими сторони оформили вищевказані фінансово-господарські відносини не можливо встановити якої саме марки було поставлене дизельне паливо.

На доказ транспортування вказаного палива позивачем надано копії товарно -транспортних накладних форми № 1 - ТН (а.с.31, 36).

Типова форма ТТН № 1-ТН була затверджена спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1992 №488/346, що не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України в порядку реєстрації нормативно-правових актів, як первинний документ, призначений для списання товарно-матеральних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаної роботи.

Однак, згідно наданих документів між позивачем та його контрагентом відбувались операції з поставки паливно -мастильних матеріалів (дизельне пальне та масло), які мають свою специфіку переміщення та їх документального оформлення.

Порядок та особливості проведення господарських операцій із нафтопродуктами регламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі -Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вимогами даної інструкції передбачено прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю.

Згідно вимог вказаної Інструкції перевезення нафтопродуктів оформлюється ТТН форми № 1-ТТН (нафтопродукт) затверджена Додатком 3 до цієї ж Інструкції.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Як встановлено в ході судового розгляду при оформленні вищевказаних операцій з поставки ПММ між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект»товарно -транспортні накладні форми № 1-ТТН (нафтопродукт) не складалися.

Згідно пояснень позивача та його представника в судовому засіданні перевезення вищевказаних ПММ здійснювалося постачальником - ТОВ «Монолітбудкомплект», який і оформлював товарно-транспортну накладну, а оскільки позивач приймав поставлені ПММ за своїм місцезнаходженням разом із пакетом документів, наданих постачальником, то він не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентом первинної документації. Також зазначили, що оскільки позивач є фізичною особою -підприємцем, то на нього не поширюється дія вищевказаної Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки АБ №241041 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Монолітбудкомплект" здійснює, зокрема, такий вид діяльності за КВЕД як 51.51.0 оптова торгівля паливом.

Отже, як підприємство, що здійснює як один із таких основних видів діяльності як оптову торгівлю паливом, ТОВ «Монолітбудкомплект»зобов'язане було дотримуватися вимог вищезазначеної Інструкції щодо оформлення первинної документації з урахуванням специфіки проведення господарських операцій із нафтопродуктами.

Судом враховано, що в акті перевірки позивача ревізорами зафіксовано, що ТТН про перевезення придбаних у контрагента нафтопродуктів на перевірку взагалі не надавалися.

Оцінюючи ТТН, подані позивачем до матеріалів справи в ході судового розгляду, судом встановлено, що вони не містять обов'язкових реквізитів, які повинні бути зазначені в них з урахуванням специфіки таких господарських операцій, а саме не містять найменування та марку пального, а лише вид нафтопродукту -дизельне паливо, не вказано місце навантаження (зазначено -м. Кременчук), не містять номеру резервуара з якого було здійснено налив нафтопродукту для автомобільного перевезення, не заповнені графи "дата і час виїзду з підприємства -вантажовідправника", "дата і час прибуття до вантажоодержувача" та "дата і час виїзду від вантажоодержувача".

За відсутності вищевказаних обов'язкових реквізитів, встановлених вищевказаною формою для надання їм юридичної доказовості, дані документи не можуть розцінюватися як належний доказ руху нафтопродуктів. Відтак зазначені документи не містять достовірної інформації про господарську операцію та реальність її проведення.

Крім того, суду не надано жодних доказів про прийняття позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Монолібудкомплект» ні по кількості ні по якості, в наданих ТТН не міститься відмітка одержувача нафтопродуктів (позивача) про прийняття поставлених ПММ, актів приймання -передачі, доказів оприбуткування та облік у своєму складському обліку, як не надано і жодних документів про якість поставлених нафтопродуктів (сертифікати якості, аналізи проб на якість та інш.).

На запит суду ТОВ «Монолітбудкомплект»не надали документального підтвердження проведених операцій із позивачем, як не надалі і інформації стосовно наявності у них ресурсів для перевезення та зберігання нафтопродуктів.

За таких обставин, суд погоджується із висновками перевірки про непідтвердженість фактичних поставок та реального переміщення (руху) нафтопродуктів від ТОВ «Монолітбудкомплект»до позивача, та, як наслідок, про неправомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні вищевказаних товарів, до складу податкового кредиту у зв'язку з не підтвердженням реальності проведених операцій, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.06.2012 року №0000131701/24804 є законним та правомірним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не спростовано висновки перевірки відповідача, отже, адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько