Постанова № 27374142, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р. справа №2а-8669/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Тамошюнас А.Р.,

представника відповідача - Старцевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042201, №0000152210, №0000032201 від 25.06.2012 року та частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна", знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Зміївському районі м. Зміїв та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №27777608 від 29.10.1998 року.

З 17 квітня 2012 року по 17 травня 2012 року та з 18 травня 2012 року по 31 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі відповідач) було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю" "КРОНЕкс-Україна" (далі позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №380/22/30192967 від 11 червня 2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- пп.4.1.6, п.4.1, ст.4, п.5.1 п.п.5.2..1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2026273 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 1841087 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 13858 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 89691 грн., ІV квартал 2011 року на суму 81637 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.6 підрозділу 2 розділу ХХ, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1180660 грн., у тому числі за січень 2011 року заниження на суму 134534 грн., за березень 2011 року заниження на суму 303902 грн., за травень 2011 року заниження на суму 424885 грн., за червень 2011 року заниження на суму 107380 грн., за липень 2011 року заниження на суму 105562 грн., за серпень 2011 року заниження на суму 180938 грн., за вересень 2011 року завищення на суму 10921 грн., за жовтень 2011 року завищення на суму 8238 грн., за грудень 2011 року завищення на суму 57382 грн., крім того встановлено заниження від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 220657 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 57505 грн., за жовтень 2011 року в сумі 49267 грн., за грудень 2012 року в сумі 220657 грн.;

- статей 3, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті", в результаті не перерахування в червні 2011 року позитивної курсової різниці, яка виникла внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти до Державного бюджету в сумі 38961,43 грн.;

- п.286.2 ст. 286, п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, в результати заниження орендної плати за землю за період з 02.09.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 72766,85 грн.. в.т. за вересень 2011 року на загальну суму 17733,13 грн., за жовтень 2011 року на суму 18344,61 грн., за листопад 2011 року на суму 18344,61 грн., за грудень 2011 року на суму 18344, 50 грн.;

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в результаті не своєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної платив період травень 2011 року та червень 2011 року.

На підставі зазначених висновків, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000042201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 38961,43 грн.; - №0000152210 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2026274,00 грн. (в т.ч. за основним платежем -2026273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн.); - №0000032201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 90958,56 (в т.ч. за основним платежем -72766,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -18191,71 грн.); - №0000142210 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 2476852,00 грн. (в т.ч. за основним платежем -1257201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1219651,00 грн.).

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ "КРОНЕкс-Україна" укладено з Зміївською міською радою від 02.06.2008 року, від 08.10.2009 року, від 08.10.2009 року, від 08.10.2009 року договори оренди земельних ділянок. Предметом зазначених договору є земельні ділянки загальною площею 8,0945 га, які розташовані в м. Зміїв. Згідно положень п.7 договорів оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, вказані пункти містять фіксовані суми орендної плати. Пунктом 10 Договорів визначено, що розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря та в інших випадках, передбачених законом.

Проведеною перевіркою відображеного у податковій звітності з плати за землю показника за період 2011 рік в сумі 146831,63 грн. податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2 Податкової декларації з плати за землю "земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено" на загальну суму 72766,85 грн.

В обґрунтування своєї позиції відповідач, ДПІ у акті перевірки від 11.06.2011 року зазначено, що рішенням №38 від 12.08.2011 року ХІ сесії VІ скликання Зміївської міської ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Зміїв Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області. Тобто протягом 2011 року з 02.09.2011 року було збільшено нормативну грошову оцінку землі по ТОВ "КРОНЕкс-Україна". Однак, суд не погоджується з позицією податкового органу за наступних підстав.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п.288.4. ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Укладеного договору оренди землі не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку змінювати умови договору. Законом також не передбачено таке право.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон про оренду землі) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податковим кодексом Україна). Відповідно до ч.1 ст.30 Закону про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

З цих підстав суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно збільшив розмір нормативної грошової оцінки землі та, як слід, неправомірно збільшив розмір орендної плати.

Посилання відповідача на рішенням №38 від 12.08.2011 року ХІ сесії VІ скликання Зміївської міської ради, яким затверджена нормативна грошова оцінки земель м. Зміїв, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства, до яких відноситься, в том числі, і вказане рішення ради, регулюють лише відносини, які виникли після набрання чинності вказаних актів.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, з урахуванням п.30, п.31 договорів зміна умов договорів здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Таким чином, збільшення відповідачем розміру нормативної грошової оцінки з посиланням на рішення №38 від 12.08.2011 року ХІ сесії VІ скликання Зміївської міської ради, являється фактичною зміною відповідачем порядку умов договорів в односторонньому порядку, що є порушенням вищезазначених вимог закону та умов укладених договорів оренди землі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення №38 від 12.08.2011 року ХІ сесії VІ скликання Зміївської міської ради, яким затверджено розмір нормативної грошової оцінки земель м. Змійова, можливо застосовувати до договорів, укладених до його прийняття, лише після внесення в установленому порядку змін до таких договорів стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати. Оскільки вказані зміни не були внесені, то у податкового органу відсутні підстави для донарахувань позивачу сум орендної плати.

Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Побутелектротехніка".

Згідно акту перевірки від 11 червня 2011 року на адресу ДПІ у Зміївському районі надійшло з ДПІ у Київському районі м. Харкова акт невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Побутелектротехніка" з питань правильності визначення податку на прибуток та ПДВ за період 01.04.2010 року - 31.01.2011 року (акт від 09.03.2011 року №717/23-5/24136939). Висновками вищезазначеного акту перевірки встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Побутелектротехніка" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Побутелектротехніка" з постачальниками та покупцями в частині проведення операцій з реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначено в акті перевірки, стосується порядку формування валових витрат та податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є об'єктом оподаткування зазначеними податками.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Побутелектротехніка" (код ЄДРПОУ 24136939).

Як платник податку на додану вартість ТОВ "Побутелектротехніка" зареєстровано в ДПІ у Київському районі м. Харкова від 21.03.2003 року, має свідоцтво платника ПДВ №28751801, індивідуальний податковий номер 241369320310.

Як вбачається з матеріалів справи 20.10.2010 року за №20/10-1 між позивачем та ТОВ "Побутелектротехніка" було укладено договір поставки, предметом якого були зобов'язання постачальника, тобто ТОВ "Побутелектротехніка", поставити та передати у власність покупця, ТОВ "Кронекс-Україна", макулатуру марки МС-1А, МС-2А, МС-3А, МС-6Б, МС-7В, МС-8В, МС-9В (ГОСТ 10700-97).

Згідно специфікації №1 від 20.10.2010 року до договору поставки № 20/10-1 від 20.10.2010 року мала здійснюватися поставка макулатури МС-1А за ціною 4800 грн. за 1 тону, в т.ч- ПДВ, макулатура МС-2А за ціною 3000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-3А за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-5Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б біла без печатки за ціною 2200 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б сіра за ціною 1100 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-7Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-8В за ціною 2000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-9В за ціною 1500 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, заглушки втулки за ціною 0,45 грн. за 1 шт., в тому числі ПДВ. Згідно п. 6.1 зазначеного договору вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 31.12.2011р.

На виконання умов договору поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року ТОВ "Побутелектротехніка" була передана позивачу макулатура, що підтверджується видатковими накладними (приєднаними до матеріалів справи).

Транспортування придбаних ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними. Про реальність транспортування ТМЦ також свідчать надані позивачем до матеріалів даної адміністративної справи відомості щодо транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори оренди транспортних засобів.

Отримана макулатура була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Побутелектротехніка", що підтверджується копіями платіжних доручень, приєднаними до матеріалів справи.

Придбана за договором поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року макулатура зберігалась у складських приміщеннях (технічні паспорти на приміщення маються в матеріалах справи).

В подальшому ТМЦ були використані у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується вимогами, наявними в матеріалах справи.

ТОВ "Побутелектротехніка" було виписано на користь позивача податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаними договорами товару. Матеріали справи містять реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст. 135, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У відповідності до акту №717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року ДПІ у Київському м. Харкова невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Побутелектротехніка" (код ЄДРПОУ 24136939), з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.04.2010 року-31.01.2011 року, згідно наданих до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацій з податку на прибуток загальний обсяг реалізованих товарів, послуг в періоді, що перевірявся складає 76047092 грн., при цьому податковою зроблено висновок, що підприємство не має у достатній кількості основних фондів, складів, на підприємстві відсутні транспортні засоби (як власні так й орендовані).

Таким чином, ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі використаних документів та баз даних ДПС в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. З даного приводу суд зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі №2а-3961/11/2070 за позовом ТОВ "Побутелектротехніка" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту спливу 10 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону. Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Викладені в акті від 09.03.2011р. №717/23-5/24136939 судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими по справі доказами.

Також суд відмічає, що оцінку реальності характеру договору поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року було надано судовими органами у справі №2а-7822/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 року та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року) та у справі №2а-10205/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про стягнення заборгованості (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2012 року та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 року).

Враховуючи положення ч.1 ст.72 КАСУ у суду відсутні підстави для неврахування при розгляді даної адміністративної справи обставин, встановлених зазначеними судовими актами.

У відповідності до ч.3 ст.71 КАСУ судом не беруться до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Також судом встановлено, що в перевіряємому періоді протягом лютого-березня 2011 року позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Ерітаж", яке зареєстровано у Харківській ОДПІ.

Правомірність віднесення сум ПДВ по придбанню товарів позивачем у ТОВ "Ерітаж" в лютому 2011 року перевірено в ході документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 16.05.2011 року №468/18-012/30192967.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Ерітаж" були також у березні 2011 року на підставі договору поставки №М-0102/11 від 01.02.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ "Ерітаж" зобов'язався поставити позивачу товаро-матеріальні цінності (відходи паперу та картону), а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах цього договору.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Ерітаж".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Кронекс-Україна" (покупець) та ТОВ "Ерітаж" (продавець) був укладений договір поставки №М-0102/11 від 01.02.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ "Ерітаж" зобов'язалось поставити позивачу товаро-матеріальні цінності (відходи паперу та картону) а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах цього договору.

Позивачем на виконання умов вищезазначеного договору було отримано від ТОВ "Ерітаж" товари, що підтверджуються копіями видаткових накладних.

Відповідно до умов вищезазначеного договору придбаний у ТОВ "Ерітаж" товар був фактично доставлений до позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів, з яких вбачається, що ТОВ "Кронекс-Україна" особистим автотранспортом було здійснено доставку до ТОВ "КРОНЕкс-Україна" товару, що є предметом договору №М-0102/11 від 01.02.2011 року, та зазначеного в видаткових накладних, в податкових накладних, які було складено за фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого товару.

Вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем, у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту з ПДВ за лютий-березень 2011 року.

Судом встановлено, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією на момент складання податкових накладних зазначений вище контрагент був офіційно зареєстрованим платником ПДВ, який мав право складання податкових накладних. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових та видаткових накладних з боку ДПІ у Зміївському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Витребувані судом та приєднані до справи документи а саме копії виписок по банківському рахунку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів шляхом перерахування грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Кронекс-Україна" і ТОВ "Ерітаж" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

В подальшому ТМЦ були використані у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується вимогами, наявними в матеріалах справи.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст. 135, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також суд відмічає, що оцінку реальності характеру договору поставки №М-0102/11 від 01.02.2011 року було надано судовими органами у справі №2а-10356/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 орку та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року) та у справі №2а-10206/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про стягнення заборгованості (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року).

Враховуючи положення ч.1 ст.72 КАСУ у суду відсутні підстави для неврахування при розгляді даної адміністративної справи обставин, встановлених зазначеними судовими актами.

У відповідності до ч.3. ст.71 КАСУ судом не беруться до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Також судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом з ТОВ "Толден".

Згідно акту перевірки від 11 червня 2011 року в грудні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Толден" на загальну суму 82776,00 грн., в т.ч. ПДВ -13796 грн.

На адресу ДПІ у Зміївському районі надійшло з ДПІ у Києво-Святошинському районі районі Київської області надійшли матеріали зустрічної звірки ТОВ "Толден" з питань взаємовідносин з контрагентами-покупцями за грудень 2011 року, оформлені актом від 22.02.2012 року №103/23-3/32683911.

За результатами звірки ТОВ "Толден" встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст.55-1 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначено в акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є об'єктом оподаткування зазначеним податком.

Судом встановлено, що 25.08.2011 року за №20110825 між позивачем та ТОВ "Толден" було укладено договір поставки, предметом якого були зобов'язання постачальника, тобто ТОВ "Толден", поставити та передати у власність покупця, ТОВ "КРОНЕкс-Україна", хімічну продукцію.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Толден" була передана позивачу хімічна продукція (клей), що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Транспортування придбаних ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними. Про реальність транспортування ТМЦ також свідчать надані позивачем до матеріалів даної адміністративної справи відомості щодо транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори оренди транспортних засобів.

Отримана продукція була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Толден", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Зазначена продукція зберігалась у власних складських приміщеннях (технічні паспорти на приміщення маються в матеріалах справи).

В подальшому ТМЦ були використані у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується вимогами, наявними в матеріалах справи.

ТОВ "Толден" було виписано на користь позивача податкові накладні, суми по яких були віднесені до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

Оплата вартості придбаних ТМЦ здійснювалась у безготівковий спосіб, про що свідчать надані до матеріалів справи банківські виписки.

Операції по отриманню товарів від ТОВ "Толден" та проведенню з ним розрахунків відображено ТОВ "КРОНЕкс-УКРАЇНА" в бухгалтерському обліку проводкою: дт 201 кт 631.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст.135, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд також відмічає, що податковим органом не взято до уваги, що обставини фіктивності господарської діяльності є лише підставами для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. А згідно з ч.7 ст.59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Однак, жодних судових актів ДПІ до матеріалів справи надано не було.

У відповідності до акту від 22.02.2012 року №103/23-3/32683911 зустрічної звірки ДПІ у Києво-Святошинському районі встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст.55-1 ГКУ, у зв'язку із тим, що директор підприємства слабо орієнтується в діяльності суб'єкта господарювання. Фактичне місцезнаходження підприємства не повідомив.

Таким чином, ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі зазначених обставин було зроблено висновки щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Толден». З даного приводу суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року) по справі №2а-6106/12/2070 за позовом ТОВ "Толден" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними встановлено, що податковим органом не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у ДПІ були відсутні. В акт викладені висновки з приводу обставин здійснення ТОВ "Толден" господарської діяльності, одна, як встановлено, зустрічна звірка фактично не відбулась. Викладені в акт висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Толден" вимог частин 1, 3, 5 ст.203, статей 228 та 234 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

Враховуючи положення ч.1 ст.72 КАСУ у суду відсутні підстави для неврахування при розгляді даної адміністративної справи обставин, встановлених зазначеним судовим актом.

У відповідності до ч.3. ст.71 КАСУ судом не беруться до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Стосовно донарахування податкових зобов'язань щодо безоплатно отриманих від третіх осіб товарів суд зазначає наступне.

На сторінці 5 акту перевірки від 11 червня 2012 року зазначено про заниження доходу позивача у 1 кварталі 2011 року на суму 4016915 грн. за рахунок не включення до його складу вартості товарів, безоплатно отриманих позивачем від третіх осіб.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на сторінках 6 та 8 акту перевірки від 11.06.2012 року ДПІ зазначено, що оскільки по бухгалтерському обліку ТОВ "КРОНЕкс-Україна" значиться вартість придбаних товарів від ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Толден" за нікчемними правочинами, то валовий дохід підприємства має бути збільшений на відповідну суму вартості таких товарів, отриманих безоплатно від третіх осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього.

Суд вважає, що із вказаними висновками неможна погодитись з огляду на наступне.

Відповідачем зроблено висновки щодо нікчемності угод, укладених з ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Ерітаж!", ТОВ "Толден", на підставі того, що у вказаних контрагентів позивача відсутня відповідна матеріально-технічна база, необхідна для ведення господарської діяльності, що свідчить про безтоварність операцій. Отже, якщо операції носили характер безтоварних, то жодних ТМЦ не могло бути на балансі позивача.

Суд відмічає, що нікчемні правочини у відповідності до приписів ст.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У зв'язку із цим є незрозумілим однобокий підхід податкового органу під час перевірки - відповідачем було застосовано наслідки нікчемності угод лише до валових витрат.

При цьому, судом встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності укладених з ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Толден" угод.

Крім того, усі придбані у ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Толден" ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності (реалізовані або перероблені та реалізовані), у зв'язку із чим підприємством вже формувався склад валових доходів. Отже, повторне віднесення вартості придбаних товарів від ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ "Ерітаж", ТОВ "Толден" до складу валових витрат призведе до подвійного оподаткування.

Також судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Віктрейд ЛТД".

На сторінці 76 акту перевірки від 11 червня 2012 року зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року віднесено суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Віктрейд ЛТД", датованим липнем 2010 року на загальну суму ПДВ 143701,52 грн.

Податковим органом зроблено висновок щодо неправомірного включення до податкового кредиту січня 2011 року суми ПДВ за податковими накладними липня 2010 року у зв'язку із недекларуванням ТОВ "Віктрейд ЛТД" обсягів реалізованих на адресу позивача ТМЦ у липні 2010 року стан ТОВ "Віктрейд ЛТД" - запит на встановлення місцезнаходження; декларація з податку на прибуток за ІІІ квартали 2010 року визнана "недійсною".

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 06.05.2011 року №17595/7/23-510 надано доказову базу по відпрацюванню ТОВ "Віктрейд ЛТД", а саме результати проведеної експертизи ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та акт №379/23-5/36927332 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

В ході перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Віктрейд ЛТД" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Віктрейд ЛТД" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі зазначених обставин відповідачем зазначено у акті перевірки від 11.06.2012 року, що правочини, вчинені у липні 2010 року ТОВ "Віктрейд ЛТД" та ТОВ "КРОНЕкс-Україна", є нікчемними та в порушення ст.185, п.198.3. ст..198 ПК України ТОВ "КРОНЕкс-Україна" завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року на суму 84784,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у січні 2011 року опзивач не мав фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Віктрейд ЛТД", тому акт перевірки №379/23-5/36927332 від 11.04.2011 року про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року не є належним доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно ч.1 ст.70 КАСУ суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Стосовно інших обставин (зокрема, відсутність за місцезнаходженням, звітність підприємства з ПДІ визнана недійсною і т.д.), пов'язаних з укладанням та виконанням умов договору №Є-01/08 від 01.08.2010 року, суд відмічає, що вони були встановлені відповідачем ще у акті від 28.03.2011 року №260/23/30192967 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КРОНЕкс-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. При цьому, жодних висновків стосовно порушення позивачем умов чинності угоди ДПІ зроблено не було.

Висновки експертизи ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно яких підписи, виконані в графі "керівник" підприємства від імені гр. ОСОБА_3, ймовірно виконані різними особами також не можуть мати статус доказів, оскільки на дослідження спеціаліста не були представлені жодні первинні документи по взаємовідносинах ТОВ "КРОНЕкс-Україна" з ТОВ "Віктрейд ЛТД", на підставі яких були сформовані валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит. Разом з цим, висновок експерта містить припущення "ймовірно". Тобто, сам експерт не зміг визначитись чи підписані надані на дослідження документи посадовими особами контрагентів позивача чи ні.

Також суд відмічає, що за результатами попередньої планової перевірки (акт від 28.03.2011р. №260/23/30192967) ДПІ не скориговано склад валових витрат на суму витрат по договору №Є-01/08 від 01.08.2010р., що у свою чергу свідчить про суперечливість позиції податкового органу.

Також судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Лотос" Перевіркою встановлено, що протягом 2011 року позивач здійснював поставку паперу підприємству ТОВ "Компанія «Лотос" на загальну суму 13885455,80 грн. без нарахування ПДВ згідно п.6 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Податковим органом встановлено неправомірне користування зазначеною пільгою у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Компанія «Лотос" статусу суб'єкта видавничої діяльності, а також недотримання мети реалізації паперу на адресу ТОВ "Компанія «Лотос" - не для виготовлення книжкової продукції, в результаті чого було занижено ПДВ в сумі 2777090 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріалами перевірки підтверджується, що на підставі договору поставки від 20.04.2011 року №187 ТОВ "КРОНЕкс-Україна" поставлено на адресу ТОВ "Компанія «Лотос" папір офсетний виробництва ТОВ "КРОНЕкс-Україна".

В пункті 1.2. зазначеного договору поставки вказана мета придбання ТОВ "Компанія «Лотос" товару у ТОВ "КРОНЕкс-Україна", а саме: "Товар передається у власність покупця з метою подальшого постачання суб'єктам видавничої діяльності виключно для виготовлення учбової літератури українського виробництва".

Відповідно до п.6 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Суд відмічає, що визначальними умовами для застосування пільги з ПДВ в даному випадку є вироблення в Україні паперу і картону для виготовлення книжкової продукції. Суд погоджується з позицією позивача, відповідно до якої визначальними умовами для застосування пільги з ПДВ є вироблення в Україні паперу і картону для виготовлення книжкової продукції, а жодних вимог до спеціального статусу суб'єктів господарювання, які займаються зазначеними операціями, у Податковому кодексі не передбачено.

Матеріалами справами підтверджується, що папір офсетний, що був реалізований на адресу ТОВ "Компанія "Лотос", був вироблений позивачем саме для вироблення книжкової продукції.

Окремо суд зауважує на тому, що податковим органом не заперечується зазначена мета, з якою папір був вироблений.

Суд відмічає, що відповідно до документів, які були надані до матеріалів справи (договір, згідно якого товар передається з метою подальшого постачання суб'єктам видавничої діяльності виключно для виготовлення учбової літератури українського виробництва, звіти ТОВ "Лотос" про подальше використання придбаного у ТОВ "КРОНЕкс-Україна" паперу та картону та інш.), папер офсетний був використаний саме для виробництва книжкової продукції.

Крім того, згідно довідки Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 27.06.2012 року №153/22-408 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Лотос" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Кронекс-Україна" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Кронекс-Україна".

Стосовно перерахування до бюджету позитивної курсової різниці, суд зазначає наступне.

Податковим органом на сторінці 131 акту перевірки від 11 червня 2012 року зазначено, що між позивачем укладено імпортний контракт №5 від 24.02.2010 року з ТОВ "Газстройсбыт", м. Бєлгород на поставку макулатури у загальній кількості 30000 т, орієнтовна вартість контракту 340000000 російських рублів.

У рамках виконання вказаного контракту ТОВ "КРОНЕкс-Україна" в грудні 2010 року було перераховано попередню оплату у сумі 1674606,00 російських рублів.

Перераховані іноземному підприємству грошові кошти позивачем було придбано на МВРУ за рахунок власних коштів.

Від нерезидента ТОВ "Газстройсбыт" було частково повернуто попередню оплату у сумі 1488680,00 рос. руб. ПАТ "Кредитпромбанк" здійснено обов'язковий продаж валюти.

Куплена резидентом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта в сумі 1488680,00 російських рублів не була використана за призначенням в момент її придбання та не забезпечила виконання зобов'язання перед нерезидентом, а саме: умов імпортного контракту №5 від 24.02.2010 року на поставку макулатури.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ "КРОНЕкс-Україна" позитивну різницю у сумі 38961,43 грн., яка виникла внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти, не направило до Державного бюджету в порушення ст.3, 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230, суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що суб'єктами ринку, відповідно до пункту 4 розділу І цього Положення, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Систематичний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що вони стосуються операцій з продажу банками коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилась за наслідками операції з продажу таких коштів. Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці. Напроти, конструкція норми п. 7 розділу третього постанови Нацбанку України від 10.08.2005 р. № 281 свідчить про те, що такий обов'язок належить саме банківським установам.

Суд також відмічає, що жодною нормою Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, не встановлюється відповідальність підприємства-резидента за порушення у вигляді неперерахування до бюджету суб'єктом ринку (банком) курсової різниці від продажу іноземної валюти, що взагалі виключає можливість застосування до відповідача будь-яких санкцій.

У відповідності до приписів ч.5 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Частиною 1 зазначеної статі зазначається, що стягнення пені є наслідком порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону. При цьому, по-перше, статті 1 та 2 Закону передбачають терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами; по-друге, зазначена пеня розраховується за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості

Судом встановлено, що до статей 3 та 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зазначена пеня жодного відношення не має.

При цьому, жодна норма Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" взагалі не передбачає такого виду фінансової відповідальності, як штрафні санкції.

Суд зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - Положення (стандарт) 21). Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) 21, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Пунктом 4 Положення (стандарту) 21 передбачено, що курсова різниця -різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до приписів пункту 6 Положення (стандарту) 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти, що були повернуті підприємству від підприємства-нерезидента за контрактом (у розмірі курсової різниці) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства у складі інших операційних доходів (витрат) та включені до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року. Такі дії позивача відповідають наведеним вище приписам Положення (стандарту) 21, а також підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України. Тобто, ТОВ "КРОНЕкс-Україна" за наслідками операції з повернення грошових коштів від підприємства-нерезидента були вчинені усі передбачені законодавством дії.

Окремо суд відмічає, що пунктом 3 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачається наступне: "В разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу".

Судом було встановлено, що позитивна курсова різниця є доходом платника податку на прибуток, який приймає безпосередню участь при визначенні об'єкту оподаткування у порядку ст.134 ПК України, тобто в даному випадку сума курсової різниці підлягає зменшенню на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 10 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно встановлено ставку податку на прибуток 21 відсоток.

Суд погоджується з позицією позивача, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає абсолютно інші правила справляння до бюджету суми позитивної курсової різниці. У зв'язку із цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України.

Стосовно завищення загальновиробничих витрат, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем було оприбутковано імпортоване обладнання на рахунок 207 "Запасні частини": гарнітура D20-D в кількості 2 шт. (є запасною частиною дискової мельниці, призначена для розчісування та рубки паперового волокна) на суму 36198,99 грн., гарнітура DH-21-SF-L в кількості 2 шт. (є запасною частиною дискової мельниці, призначена для розчісування та рубки паперового волокна) на суму 33057,00 грн., насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. (запасна частина для робочого бассейну, яка призначена для перекачування паперового волокна із бассейну на сеточний стіл) на суму 47808,47 грн., яке було придбане у фірми PAPSEL a.s. (Чехія), фірми CELPAP (Чехія).

В 3 кварталі 2011 року підприємством списано на обслуговування виробничого процесу гарнітуру D20-D в кількості 1 шт. на суму 19015,4 грн., гарнітуру DH-21-SF-L в кількості 1 шт. на суму 17364,82 грн., насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. на суму 47808,47 грн. та в 4 кварталі 2011 року списано гарнітуру DH-21-SF-L в кількості 1 шт. на суму 15277,65 грн.

Перевіркою встановлено, що гарнітура D20-D в кількості 1 шт. та гарнітура DH-21-SF-L в кількості 2 шт. реалізована на ТОВ "АСС-Коростишівська паперова фабрика" в 3 кварталі 2011 року та насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. не встановлений як запасна частина для робочого басейну, що призначений для перекачування паперового волокна із басейну на сеточний стіл.

Таким чином, витрати по списанню (встановленню) вищезазначеного обладнання не повинні включатися до загальновиробничих витрат, так як дане обладнання реалізоване та не встановлене.

В порушення п.п.138.10.1. п.138.1. ст138 Податкового кодексу України ТОВ "КРОНЕкс-Україна" завищено загальновиробничі витрати на загальну суму 99466,00 грн., у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 22877,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 138.10.1. пункту 138.10. ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного

контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат,

пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно зі статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

Судом встановлено, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України-VI від 07.07.2011 року підпункт 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 виключено.

Матеріалами справи підтверджується, що даними бухгалтерського обліку позивача підтверджується наявність на балансі ТОВ "КРОНЕкс-Україна" наступне обладнання: гарнітура D20-D в кількості 2 шт.; гарнітура DH-21-SF-L в кількості 4 шт.; насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи докази реалізації на адресу ТОВ "АСС-Коростишівська паперова фабрика" в 3 кварталі 2011 року гарнітури D20-D в кількості 1 шт. та гарнітури DH-21-SF-L в кількості 2 шт., а також використання у господарській діяльності позивача насосу масного PAPSEL. При цьому, підприємством віднесено до складу загальновиробничих витрат вартість насосу в рамках 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Стосовно завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів, судом встановлено наступне.

На сторінці 38 акту перевірки від 11.06.2012 року зазначено, що станом 01.04.2012 року по Дт рахунку 26 "Готова продукція" рахувався залишок нереалізованого паперу офсетного в кількості 24.986 т. на суму 150630,84 грн.

ТОВ "КРОНЕкс-Україна" в 2 кварталі 2011 року було реалізовано вищезазначений папір та включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року нараховану заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, які ввійшли до собівартості нереалізованої готової продукції станом на 01.04.2011 року.

В умовах перехідного періоду заробітна плата, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, нараховані за період до 01.04.2011 року та які ввійшли до складу вартості нереалізованої на той момент незавершеної або готової продукції, не повинна в податковому обліку включатися до собівартості продукції, реалізованої після 01.04.2011 року, так як вона вже була відображена в складу валових витрат.

В порушення п.138.8. ст.138 ПК України ТОВ "КРОНЕкс-Україна" при розрахунку собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року не відкориговано нараховану заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, які ввійшли до собівартості нереалізованої готової продукції станом на 01.04.2011 року в розмірі 60252,00 грн., у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 13858 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Перехідні положення Податкового кодексу України питання відображення витрат за перехідними залишками товарів жодним чином не врегульовують.

При цьому, пунктом 138.4 ст.138 ПКУ передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Таким чином, при реалізації товарів (і їх оплаті) після 01.04.2011 р. позивач має право на витрати у вигляді собівартості товарів (у т.ч. заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, ), оскільки за такою операцією виникає дохід після 01.04.2011 р.

Суд зазначає, що у відповідності до п.138.1.1. ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п.14.1.228. п.14.1. ст.14 ПК).

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Відповідно до п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" собівартість запасів складається, зокрема, з таких фактичних витрат:

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Отже, є необґрунтованими положення акту перевірки (стор.38) від 11.06.2012р. щодо того, що в умовах перехідного періоду необхідно врахувати, що заробітна плата, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, нараховані за період до 01.04.2011р. та які ввійшли до складу вартості нереалізованої на той момент незавершеної або готової продукції, не повинна в податковому обліку включатись до собівартості продукції реалізованої після 1 квітня 2011року.

Стосовно завищення собівартості послуг по переробці макулатури, суд зазначає наступне.

На сторінці 39 акту перевірки від 11.06.2012 року зазначено, що в 3-4 кварталах 2011 року позивачем надавалися послуги по переробці макулатури підприємству ТОВ "АСС" на загальну суму 1876311,48 грн. Послуги по переробці макулатури надані згідно наступних актів виконаних робіт: №ЦКР-000016 від 31.08.2011 року; №ЦКР-000027 від 30.09.2011 року; №ЦКР-000033 від 31.10.2011 року; №ЦКР-000044 від 30.11.2011 року; №ЦКР-000042 від 31.12.2011 року.

Собівартість послуг по переробці макулатури позивача відображено на рахунку 903 "Собівартість реалізованих послуг" та складає 1243599,00 грн., в тому числі: вересень 2011 року -582711,72 грн., жовтень 2011 року -308700,04 грн., листопад 2011 року -181595,48 грн., грудень 2011 року -170591,95 грн.

Підприємством до перевірки надано калькуляцію фактичної собівартості 1 т. паперу з давальницької сировини за перевіряє мий період. Відповідно до наданої калькуляції фактична собівартість 1 т. паперу за давальницької сировини за серпень 2011 року складає 1571,03 грн., за вересень 2011 року -1207,18 грн., за жовтень 2011 року -1936,66 грн., за листопад 2011 року -1531,79 грн., за грудень 2011року -1627,62 грн.

При перевірці калькуляції фактичної собівартості виробництва 1 т. паперу з давальницької сировини встановлено, що витрати, відображені по Дт рахунку «Виробництво», включені у вартість продукції та списані на рахунок 26 "Готова продукція" (Дт 26 Кт23). Після відвантаження для реалізації частини готової продукції зі складу частина прямих витрат відображена в складі собівартості реалізованої продукції (рахунок 901) та в складі собівартості наданих послуг (рахунок 903).

Перевіркою встановлено, що собівартість виробництва 1 т. паперу за серпень 2011 року складає 1101,34 грн., за вересень 2011 року -874,48 грн., за жовтень 2011 року -1281,69 грн., за листопад 2011 року -1221,34 грн., за грудень 2011 року -917,01 грн.

Отже, податковим органом встановлено завищення собівартості наданих послуг по переробці макулатури та виробництву паперу із давальницької сировини на суму 521456,00 грн., у зв'язку із не підтвердженням понесених витрат первинними документами, чим було порушено п.138.2. ст.138 ПК України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Суд відмічає, що позивачем до перевірки було надано калькуляцію фактичної собівартості однієї тони паперу з давальницької сировини, що підтверджується даними перевірки (стор. 39 акту перевірки від 11.06.2012р.). Усі складові собівартості підтверджуються відповідними первинними документами (зокрема, зазначалось про акти наданих послуг про постачання газу, електроенергії).

Згідно ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2. ст.44 ПК).

Суд відмічає, що відповідачем було проведено співставлення даних калькуляції фактичної собівартості однієї тони паперу з давальницької сировини з відомостями рахунку 23 "Виробництво". Однак, згідно облікової політики позивача на вказаному бухгалтерському рахунку міститься скорочена собівартість, згідно якої на об'єкт калькулювання відносяться лише ті витрати, які при вибраному підході розглядаються як такі, що безпосередньо зв'язані з даним об'єктом. Тобто облік витрат і визначення собівартості готової продукції здійснюються тільки за змінними виробничими витратами. Постійні ж витрати не розподіляються між об'єктами калькулювання, а прямо відносяться позивачем на результати господарської діяльності (рахунок 91 "Загальновиробничі витрати").

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042201, №0000152210, №0000032201 від 25.06.2012 року.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року в сумі збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1217643.50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 11, к.8, кв.9 код ЄДРПОУ 30192967) судовий збір у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 06 листопада 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.