Постанова № 27373844, 07.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5676/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Шидловська Н.М.,

представника відповідача - Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Легія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування подавткових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Легія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

У своєму позові ТОВ "Агро-Легія" просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004652301 від 24.05.2012 року та № 0004662301 від 24.05.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Легія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. За результатами даної перевірки складений акт № 941/22-2/36195413 від 07.05.2012 року (далі по тексту - Акт). Згідно висновків Акту встановлено, що ТОВ "Агро-Легія" занижено податок на прибуток на загальну суму 79 919 грн., чим порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість на загальну суму 64 173 грн., чим порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п., 7.4.5 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту ДПІ 24.05.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004652301, яким ТОВ "Агро-Легія" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98 278,75 грн., з яких 79 919 грн. - за основним платежем, 18 359,75 грн. - штрафні санкції; № 0004662301, яким ТОВ "Агро-Легія" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80 347,68 грн., з яких 64 172,34 грн. -за основним платежем, 16 175,34 грн. -штрафні санкції.

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до вищестоящих органів податкової служби, однак скарги були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

ТОВ "Агро-Легія" із викладеними в Акті висновками не погоджується і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008772301/2909 від 12.09.2011 року та № 0008852301/2910 від 12.09.2011 року, прийняті з порушенням діючого законодавства, необґрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Такі свої твердження позивач обґрунтовував тим, що висновки Акту, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, як на його думку, є необґрунтованими, необ'єктивними та не ґрунтуються на законі. З посиланням на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", позивач стверджував про помилковість позиції Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення ним до валових витрат та складу податкового кредиту сум коштів, сплачених по взаємовідносинам з ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "Компанія "Савдо", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик", ТОВ "Демпо", ПП "Інтенція". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ТОВ "Агро-Легія" та його контрагентами, сторони значились існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих контрагентами, які як на думку відповідача мають ознаки фіктивності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів первинні бухгалтерські документи ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "Компанія "Савдо", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик", ТОВ "Демпо", ПП "Інтенція", оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до валових витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представником надано пояснення по суті справи, яке за своїм змістом відповідає змісту позову.

Відповідач проти позову заперечував, як і представник відповідача у судовому засіданні. Стверджували про правомірність оскаржуваних рішень з посиланням на встановлення порушень податкового законодавства позивачем, виявлених у ході перевірки, зміст яких викладено у відповідному Акті перевірки. Зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, у зв'язку зі встановленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, що полягали у декларуванні валових витрат та податкового кредиту, що не підтверджуються первинними документами. Наполягав на протиправності діяльності ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "Компанія "Савдо", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик", ТОВ "Демпо", ПП "Інтенція", за операціями з якими були сформовані позивачем відповідні суми валових витрат та податкового кредиту, обґрунтовуючи це встановленими у ході інших перевірок фактами вчинення фіктивного підприємництва, пов'язаного із діяльністю вказаних контрагентів.

Суд, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Легія" (ідентифікаційний код - 26195413) зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 29.10.2008 року. (т. 1 а.с. 65).

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Полтави з 30.10.2008 року за №39631 та є платником податку на додану вартість з 01.12.2008 року. ( т. 1 а.с. 66).

В період з 18.04.2012 року по 24.04.2012року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Легія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами перевірки податковий орган склав Акт, у якому дійшов висновку про порушення платником ТОВ "Агро-Легія": п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 79 919 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року на суму 12 000 грн., 3 квартал 2009 року на суму 13 479 грн., 1 квартал 2010 року на суму 17 738 грн., 2 квартал 2010 року на суму 27 358 грн., 3 квартал 2010 року на суму 2 860 грн., 1 квартал 2011 року на суму 3 063 грн., 2 квартал 2011 року на суму 3 421 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п., 7.4.5 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64 173 грн., у тому числі: травень 2009 року - 5 000 грн., червень 2009 року - 4 600 грн., липень 2009 року - 5 100 грн., серпень 2009 року - 2 100 грн., вересень 2009 року - 3 583 грн., березень 2010 року - 14 190 грн., квітень 2010 року - 6 486,67 грн., травень 2010 року - 4 219,67 грн., червень 2010 року - 11 180 грн., липень 2010 року - 2 288 грн., січень 2011 року - 2 450 грн., липень 2011 року - 2 975 грн. ( т. 1 а.с. 16-56).

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 24.04.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004652301, яким ТОВ "Агро-Легія" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98 278,75 грн., з яких 79 919 грн. - за основним платежем, 18 359,75 грн. - штрафні санкції; № 0004662301, яким ТОВ "Агро-Легія" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80 347,68 грн., з яких 64 172,34 грн. - за основним платежем, 16 175,34 грн. - штрафні санкції. (т. 1 а.с. 14, 15).

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, податковими органами залишено без змін оскаржувані рішення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, платник звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення по даній справі, суд виходить з критеріїв правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, що встановлені ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оскаржувані рішення прийняті податковим органом з посиланням на встановлені Актом перевірки порушення платником п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п., 7.4.5 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, .

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновок про порушення вказаних норм зроблений у ході позапланової виїзної перевірки на підставі аналізу фінансово-господарських операцій платника ТОВ "Агро-Легія" з ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "Компанія "Савдо", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик", ТОВ "Демпо", ПП "Інтенція", проведеного на підставі наданих платником первинних документів.

Зокрема, податковим органом в Акті перевірки встановлено, що у період, за який проводилася перевірка, на підставі письмових договорів ТОВ "Компанія "Савдо" та ПП "Інтенція" надавали ТОВ "Агро-Легія" експедиторські послуги, ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція" - послуги з перевезення комбікормів та замінників молока, ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик" - послуги перевезення вантажів, ТОВ "Демпо" - інформаційно-консультаційні послуги. ( т. 2 а.с. 2-5, 10-13, 17-18, 44-47, 53-54).

Податковий орган звертав увагу на те, що акти приймання-здачі робіт (послуг) не містять змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, маршруту слідування товару, пунктів навантаження та розвантаження товару.

Стверджував про те, що надані платником первинні фінансово-господарські документи та документи бухгалтерського обліку не є такими, що належним чином підтверджують суми задекларованих валових витрат та податкового кредиту.

Також податковий орган вказував на здійснення контрагентами позивача діяльності спрямованої на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

При цьому податковий орган такі твердження обґрунтовував посиланням на акти перевірок контрагентів ТОВ "Агро-Легія", які наявні в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи. (т. 1 а.с. 86-132) та посилаючись на них стверджував про нікчемність відповідних правочинів.

Не погоджуючись із висновками податкового органу щодо нікчемності відповідних правочинів, по яким здійснено донарахування податкових зобов"язань (оскільки вони не є доведеними), суд все ж знаходить обгрунтованими доводи відповідача про відсутність відповідних об"єктів оподаткування та непідтвердженість його (як і товарності відповідних операцій) належними доказами.

Приходячи до такого висновку, суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на описану позицію, суд у ході розгляду справи неодноразово пропонував позивачу надати докази реального переміщення товару, для перевезення якого надавалися оплачені позивачем послуги ТОВ "Компанія "Савдо" та ПП "Інтенція", ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик"; так само пропонувалося надати докази фактичного отримання від ТОВ "Демпо" інформаційно-консультаційних послуг.

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (виконання послуг), видаткових накладних, рахунків-фактур та рахунків. (т. 2 а.с. 6, 7, 15, 16, 28-43, 50, 52, 55-62).

Розрахунки за вказаними договорами проводилися у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок. (т. 2 а.с. 8-9,11,20-27, 51, 63-67)

Однак належних і достатніх доказів щодо фактичного переміщення, передачі, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, транспортування яких здійснювали начебто ТОВ "Автотранс - Логістик-експедиція", ТОВ "Компанія "Савдо", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістик", ПП "Інтенція" (товарно-транспортні накладні, подорожні листи) та доказів фактичного надання консультаційних послуг ТОВ "Демпо" позивачем на вимогу суду надано не було.

Ті документи, що надані були позивачем (видаткові й податкові накладні, акти прийому - передачі) не підтверджені іншими доказами, про надання яких просив суд.

Зокрема, суд звертав у судовому засіданні увагу, на те, що підписи й зазначення прізвищ у окремих первинних документах не відповідають підписам і прізвищам контрагентів, що містяться у наданих договорах; на вимогу суду не надано доказів фактичного отримання чи передачі товарів, що перевозилися, конкретними посадовими особами (не надано довіреностей чи журналу їх реєстрації). Не надані докази постановки на облік по підприємству придбаних товарів, що перевозилися, та докази їх списання з даних бухгалтерського обліку після їх реалізації. Відсутні будь-які документальні докази надання консультаційних послуг від ТОВ "Демпо", а довідки, надані представником позивача, ні суть, ні зміст наданих послуг жодним чином не розкривають, відтак, не можуть вважатися належними доказами, оскільки не містять інформації щодо предмету доказування.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, виходить з того, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат та податкового кредиту.

За даних обставин, суд не може вважати доведеним позивачем факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати і погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним рішення є правомірними, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков