Постанова № 27373394, 08.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10495/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Загородянської Ю.Ю., Чекмез М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» про стягнення суми податкового боргу в розмірі 7572 грн. 51 коп.

Заявлені позовні вимоги огрунтовані тим, що третя особа протиправно, в порушення податкового обов'язку, встановленого статтею 36 Податкового кодексу України не сплатила узгоджені грошові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1089,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 6483,51 грн., а відповідач на подання органу державної податкової служби, в порядку статті 96 Податкового кодексу України у встановлений тридцятиденний термін відповіді не надав.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надавши суду письмові заперечення, і вподальшому, посилаючись на наведені в запереченнях обґрунтування, - просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Третя особа - Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія», уповноваженого представника у судове засідання не направила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у усправі, суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія» останнє створене згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 17 січня 2003 року № 125-7/XXIV на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради.

Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» зареєстроване в якості юридичної особи 04.07.2003 року за адресою: м. Дніпроептровськ, Кіровський район, вул. Комсомольська, буд. 52.

За Обласним комунальним підприємством «Дніпровська енергетична компанія» рахується податковий борг на загальну суму 7572,51 грн., а саме з податку на прибуток в розмірі 1089,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 6483,51 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань на підставі податкового повідомлення-рішення № 00043315001/8822/0/15128 від 09.04.2009 року на суму 170,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 1202 від 09.04.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0006151501/0 від 05.08.2010 року на суму 170,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 2538 від 05.08.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0004321501/0/9921/10/15-128 від 09.04.2009 року на суму 67,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 1201 від 08.04.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0006391501 від 26.10.2011 року на суму 682,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 3153 від 26.10.2011 року, податкового повідомлення-рішення № 0019411502/0 від 24.03.2009 року на суму 257,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 950/152/32495195 від 24.03.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0020151502/0 від 02.04.2009 року на суму 611,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 1101/152/32495195 від 02.04.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0026241502/0 від 14.07.2009 року на суму 510,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 2057/152/32495195 від 07.07.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 002991502/0 від 09.09.2009 року на суму 340,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 2931/152/32495195 від 09.09.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0036431502/0 від 11.12.2009 року на суму 84,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 3419/152/32495195 від 16.10.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0036671502/0 від 14.12.2009 року на суму 170,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 4266/152/32495195 від 14.12.2009 року, податкового повідомлення-рішення № 0000931502/0 від 25.01.2010 року на суму 1213,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 72/152/32495195 від 25.01.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 002391502/0 від 12.02.2010 року на суму 170,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 421/152/32495195 від 12.02.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0004501502/0 від 16.03.2010 року на суму 170,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 878/152/32495195 від 15.03.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0007061502/0 від 26.04.2010 року на суму 340,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 1374/152/32495195 від 26.04.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 00146111502/0 від 13.08.2010 року на суму 340,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 2666/152/32495195 від 13.08.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0020041502/0 від 25.10.2010 року на суму 510,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 3097/152/32495195 від 25.10.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0001361502/0 від 15.04.2011 року на суму 850,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 759/152/32495195 від 15.04.2011 року, податкового повідомлення-рішення № 0001821502/0 від 27.05.2011 року на суму 2,00 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 1119/152/32495195 від 26.05.2011 року, податкової декларації з ПДВ № 85045 від 20.09.2009 року на суму 160,00 грн., податкової декларації з ПДВ № 78428 від 20.11.2009 року на суму 39,00 грн. Також на особовому рахунку підприємства обліковується пеня по податку на додану вартість в розмірі 717,41 грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового бору Обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія» в розмірі 8735,33 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року у справі № 2-а-3969/08 даний позов задоволено та 25.02.2009 року видано виконавчий лист, який направлено до Кіровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ. Постановою держаного виконавця Кіровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ від 17.08.2009 року виконавчий лист по справі № 2-а-3969/08 повернуто стягувану, мотивуючи тим, що майно боржника - Обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія», на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

07 червня 2012 року позивач звернувся до Дніпропетровської обласної ради з листом за № 6353/9/24-026, в якому з посиланням на статтю 96 Податкового кодексу України просив вжити заходів спрямованих на погашення податкового боргу третьої особи.

Судом встановлено, що відповіді на вказаний лист відповідач позивачу не направив, після чого позивач звернувся з даним адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу третьої особи в розмірі 7572,51 грн.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представником позивача, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не вчинялись дії спрямовані на опис та внесення в податкову заставу майна третьої особи на загальну суму 7572,51 грн., та як наслідок продаж, внесеного в податкову заставу майна третьої особи не здійснювався.

Висновок про відсутність у Обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія» власного майна, зроблено позивачем виключно на підставі постанови держаного виконавця Кіровського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ від 17.08.2009 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 96 Податкового кодексу України встановлені особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пункт 96.1.1);

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пункт 96.1.2);

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пункт 96.1.3);

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (96.1.4).

Згідно з пунктом 96.3 вказаної статті Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм статті 96 Податкового кодексу України суд вказує на те, що обов'язок органу державної податкової на звернення із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади до сфери управління якого належить майно платника податків комунального підприємства боржника виникає після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманої від такого продажу для покриття податкового боргу.

Враховуючи, що судом встановлено ту обставину, що позивачем не проводився опис майна Обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія» для внесення його в податкову заставу та як наслідок, не здійснювався у відповідності до статті 95 Податкового кодексу України продаж майна третьої особи, що внесено в податкову заставу, не складався акт про відсутність власного майна, то позивач, як орган державної податкової служби, не здійснив за платника податків на користь держави всіх необхідних заходів щодо погашення податкового боргу та не отримав підстав для звернення до органу місцевого самоврядування з поданням у відповідності до статті 96 Податкового кодексу України.

Звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно без дотримання порядку встановленого статтею 96 Податкового кодексу України, є недопустимим.

Таким чином, судом встановлено, що у позивача відсутні підстави для звернення до Дніпропетровської обласної ради із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» є підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад області.

Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно із частиною 1 статті 176 Цивільного кодексу України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 3 статті 78 Господарського кодексу України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно із вимогами частини 9 статті 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств.

Відповідно до частини 5 статті 74 Господарського кодексу України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 7 статті 77 Господарського кодексу України передбачено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Відповідно до статті 8 Господарського кодексу України - держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - не є суб'єктами господарювання.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В розумінні пункту 96.3. статті 96 Податкового кодексу України передбачено звернення органу державної податкової служби до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, а не органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Так, Конституційний суд у своєму рішенні від 26 березня 2002 року у справі №1-9/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 року, зазначив, що місцеві ради не виконують функцій органів державної влади. За чинною Конституцією України вони є лише органами місцевого самоврядування. Нова політико-правова природа місцевих рад зумовила відповідне перетворення статусу депутатів місцевих рад у представників інтересів територіальної громади.

Відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування - не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (ст. 7 Конституції України).

Конституційний Суд України констатує, що на час прийняття Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів»04 лютого 1994 року місцеві ради відповідно до

Конституції (Основного Закону) України 1978 року входили до єдиної системи представницьких органів державної влади, що визначило як їх функції, так і статус депутатів таких рад, в тому числі і гарантії трудових прав депутатів, закріплених у частинах першій та другій статті 28 зазначеного Закону. За чинною Конституцією України політико-правову природу місцевих рад принципово змінено: вони не є органами державної влади, а представницькими органами місцевого самоврядування, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Тому передбачений у частинах першій та другій статті 28 Закону спосіб забезпечення трудових прав працівників, які обрані депутатами місцевих рад, не відповідає суті місцевого самоврядування, визначеній у статті 140 Конституції України.

З вказаного рішення видно, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади і не виконують функцій органів державної влади.

З огляду на зазначене суд також зауважує, що він не має повноважень тлумачити законодавчі норми так, як вважає за можливе та доцільне позивач, а саме шляхом узагальнення понять «державний орган» та «орган місцевого самоврядування» в єдине поняття «державного органу» при вирішенні питання про можливість застосування до спірних відносин положень п.96.3 ст. 96 ПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Отже, аналіз наведених норм діючого законодавства України свідчить про те, що правові підстави для стягнення з обласної ради податкового боргу дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія» відсутні, оскільки чинним законодавством не встановлено субсидіарної відповідальності Дніпропетровської обласної ради, як органу місцевого самоврядування та органу, до сфери управління якого належить створене нею підприємство за зобов'язаннями останнього.

У відповідності до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 9 «Європейської хартії місцевого самоврядування» (ратифіковано Україною 15 липня 1997 року) органи місцевого самоврядування мають право, в рамках національної економічної політики, на володіння достатніми власними фінансовими засобами, якими вони можуть вільно розпоряджатись при здійсненні своїх функції.

Як передбачено статтею 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією України та Законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з пунктом 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління якими відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з положеннями статті 8 Конституції в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Дніпропетровська обласна рада 4 грудня 2007 року прийняла рішення № 319-ІЗ/У «Про припинення шляхом ліквідації окремих обласних комунальних підприємств», пунктом другим якого передбачено припинити шляхом ліквідації обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 52), що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області., а підпунктом 2.1. створено ліквідаційну комісію зазначеного підприємства.

Згідно ч.4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Підпунктом 9.3 Статуту обласного комунального підприємства «Дніпровська енергетична компанія», затвердженого рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 17.01.2003 № 125-7/ХХІУ передбачено, що з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню Підприємством.

Отже, суд доходить висновку, що Дніпропетровська обласна рада згідно чинного законодавства не має повноважень щодо управління ОКП «Дніпровська енергетична компанія» в тому числі не має повноважень стосовно виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу підприємства, затвердження плану його досудової санації, прийняття сесією рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків, оскільки нею було прийнято рішення про ліквідацію підприємства.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі - не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову - відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Обласне комунальне підприємство «Дніпровська енергетична компанія» про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12 жовтня 2012 року

Суддя О.Б. Ляшко