Постанова № 27373236, 12.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11108/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Кіріченко В.М. Саржан І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012 року управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську , в якому просить суд зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську включити до заліку відшкодування на централізовану рівні витрати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська та провести відшкодування в сумі 42 270,58 грн. по виплаті та доставці пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 з 01.04.2001 року по 31.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не включив до актів звірки суми витрат по виплаті та доставці пенсій пенсіонеру ОСОБА_5 за період з 01.04.2001 року по 31.07.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що заборгованість відповідача складається з суми пенсії у розмірі 15 851,52 грн. та витрат на її доставку (сума поштового збору) 130,74 грн.; державної адресної допомоги у розмірі 25 932,10 грн. витрат на її доставку (сума поштового збору) 204,77 грн. та підвищення до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 198 віл 11.03.2009 року у розмірі 150,30 грн.

Також представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що відповідач у період з квітня 2001 року по квітень 2007 року приймав до заліку та відшкодовував відповідні суми, але в травні 2007 року начебто встановивши,, що ОСОБА_5 отримала травму в Росії, удержав кошти у розмірі 8324,94 грн., які були виплачені ОСОБА_5 на інші цілі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 Порядок відшкодування розрахований на відсутність спірних питань при його виконанні, а тому позивачем вибрано спосіб захисту права, який не передбачений чинним законодавством. Також було наголошено, що до пенсії ОСОБА_5 включена державна адресна допомога та підвищення до пенсії, які не входять до переліку виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому вони не підлягають відшкодуванню відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також представник відповідача у судову засіданні підтвердив той факт, що у період з квітня 2001 року по квітень 2007 року приймав до заліку та відшкодовував відповідні суми, але в травні 2007 року начебто встановивши,, що ОСОБА_5 отримала травму в Росії, удержав кошти у розмірі 8324,94 грн., які були виплачені ОСОБА_5, на інші цілі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача та дослідивши матеріали справи, встановив.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську включити до заліку відшкодування на централізовану рівні витрати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у розмірі 42 270,58 грн. по виплаті та доставці пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 з 01.04.2001 року по 31.07.2012 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4, управліннями Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щомісячно підписуються Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Таку ж позицію займає Верховний суд України, в постанові від 20 березня 2007 року (номер в реєстрі судових рішень №662742).

Щодо позовної вимоги зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську провести відшкодування управлінню Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в сумі 42 270,58 грн. по виплаті та доставці пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 з 01.04.2001 року по 31.07.2012 року, то суд зазначає наступне.

З громадянкою ОСОБА_5 при виконанні нею трудових обов'язків на території Російської Федерації стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала виробничу травму, що підтверджується Актом про нещасний випадок № 2 від 29.03.1973 року.

В подальшому ОСОБА_5 в Україні встановлена інвалідність друга група, що підтверджується актом МСЕК Д-70 від 01.05.1985 року та актом МСЕК від 27.03.1989 року, яким інвалідність ОСОБА_5 внаслідок трудового каліцтва встановлена безстроково.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд.

За змістом пункту 2 статті 7 Закону № 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на ту категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як убачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у своїх постановах від 21.11.2011 року (номер у ЄДРСР 20014549) та від 05.12.2011 року (номер у ЄДРСР 20533655)

Як вбачається з матеріалів справи сума 42 270,58 грн. складається із суми пенсії по інвалідності, яка була виплачена ОСОБА_5, у розмірі 15 851,52 грн. та витрат на її доставку (сума поштового збору) 130,74 грн.; державної адресної допомоги у розмірі 25 932,10 грн. витрат на її доставку (сума поштового збору) 204,77 грн. та підвищення пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 198 віл 11.03.2009 року у розмірі 150,30 грн..

Суд зазначає, що відповідач повинен відшкодовувати позивачу лише витрати на виплату пенсії по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, тобто саму пенсію по інвалідності у розмірі 15 851,52 грн. та витрати на її доставку (сума поштового збору) 130,74 грн., загалом 15 982,26 грн.

Також суд зазначає, що належним способом захисту є саме вимоги про стягнення заборгованості з відповідача, а не зобов'язання відповідача провести відшкодування.

Таку ж позицію займає Верховний суд України, в постанові від 20 березня 2007 року (номер в реєстрі судових рішень №662742).

У відповідності до вимог частини 2 статті 11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на виплату пенсії по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві у розмірі 15 982,26 грн.

Щодо державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, то відповідач не повинен її відшкодовувати виходи з наступного.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві». Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінетом Міністрів України постановою № 265 від 26.03.2008 року установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надасться щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Такої позиції також дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 20 червня 2011 року (№17316896 в реєстрі судових рішень).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», зокрема пунктом 1, установлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам ( далі - підвищення) у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2грн., а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Підвищення до пенсії, яке встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 не передбачено у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, а тому, суд дійшов висновку, що Фонд не повинен відшкодовувати УПФ витрати на його виплату.

Таку ж позицію займає Вищий адміністративний суд України в постанові від 03 березня 2011 року К-38011/10 (номер у ЄРСР 14630150), яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 14.11.2011 року по справі № 21-156а 11.

За наведених обставин позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську на користь управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська грошові кошти в сумі 15 982,26 грн. на виплату та доставку пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 з 01.04.2001 року по 31.07.2012 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2012 року

Суддя С.В. Златін