Ухвала суду № 27373202, 07.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2507/2610/2012 Провадження № 22-ц/2590/3358/2012 Головуючий у I інстанції - Чугуєвська Т. П.Категорія - цивільна Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Шарапової О.Л., Литвиненко І.В., при секретарі:Рудик І.І.за участю:пр-ків позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, пр-ка відповідача Ляшко Н.В.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Відкритого акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» про стягнення боргу та відшкодування майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на готівкові кошти та кошти ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», що перебувають на рахунках в банківських установах.

Не погоджуючись з даною ухвалою представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив зазначену ухвалу суду скасувати і ухвалити нову.

Апелянт наполягає на тому, що ухвала суду винесена без повного і всебічного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Зокрема, суд виніс ухвалу з порушенням вимог ст.213 ЦПК України та лише на підставі власних домислів та припущень, не підтверджених жодним документом. На думку апелянта, судом не з'ясовано, які залишки коштів є на рахунках підприємства в банківських установах, які суми готівки зберігаються в касі підприємства, який обіг коштів на підприємстві.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з нижчевикладених підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що арешт рахунків підприємства призведе до негативних наслідків для підприємства та його працівників.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, подаючи заяву про забезпечення позову представник позивача не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Апелянтом зазначено, що обіг коштів на підприємстві за місяць складає близько 10-12 мільйонів гривень, а отже відсутня потреба в накладенні арешту на готівкові кошти, що перебувають на рахунках в банківських установах.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову і постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий:Судді: