Рішення № 27364771, 09.11.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 120/1045/12 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в травні 2012 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, остаточно просила: розірвати шлюб між сторонами, стягнути аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1400,00 грн. щомісячно, стягнути з відповідача 2/3 частки ринкової вартості автомобіля та здійснити поділ земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем зареєструвала шлюб 05 жовтня 2001 року у відділі реєстрації актів громадського стану Судацького районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 78.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя з відповідачем не склалось. Причиною розірвання шлюбу вказує різні погляди на життя та ведення спільного господарства.

Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання синів, не має постійного місця роботи.

Сторони, перебуваючи у шлюбних правовідносинах, набули право власності на спірні автомобіль MERSEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, тип легковий пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2003, колір червоний, номер шасі НОМЕР_4, та земельну ділянку, площею 0,0510 га., для індивідуального житлового будівництва, розташовану за адресою: квартал житлової забудови по вулиці АДРЕСА_1, зареєстровані на ім'я ОСОБА_3

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, з огляду на зазначені в позові обставини.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти розірвання шлюбу, стягнення аліментів в розмірі 1000,00 грн. на двох дітей, стягнення Ѕ частки вартості автомобіля, в задоволенні решти позовних вимог просили відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши подані докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони одружені 05 жовтня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане відділом реєстрації актів громадського стану Судацького районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 78 (арк. справи 6).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 8, 151).

У ОСОБА_6 простежується загальний недорозвиток мови 1 рівня (арк. справи 140).

Шлюбно-сімейні відносини сторони не підтримують з квітня 2012 року і відновлювати не мають наміру.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 032658 ОСОБА_3 на підставі рішення 26 сесії 24 скликання Судацької міської ради від 10 червня 2004 року № 370/26-04, набув 28 грудня 2004 року право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0510 га., з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, розташовану за адресою: квартал житлової забудови по вулиці Комунальна-Східне шосе, ЖБК «Лучистий», ділянка № 140, м. Судак (арк. справи 10-11, 93).

За ОСОБА_3 зареєстровано у Феодосійському ВРЕВ при УДАІ МВС України в Автономній Республіці Крим 06 вересня 2011 року автомобіль MERSEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, тип легковий пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2003, колір червоний, номер шасі НОМЕР_4 (арк. справи 41).

Згідно висновку експерта № 31-0449 від 30 липня 2012 року ринкова вартість вказаного автомобіля складає 136303,35 грн. (арк. справи 62-72).

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності до ст. 109 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася, шлюб існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Примирення між ними неможливе. Сторонами не заявлено про спір щодо визначення місця проживання дитини та наявність майнового спору між ними.

За таких обставин суд, оцінивши належність, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, вважає, що підстави, на які посилається позивачка, наполягаючи на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

У відповідності зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як зазначається у ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегульований, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій формі.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач офіційно не працює, має нерегулярний, мінливий дохід.

Передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання малолітньої дитини судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини не досягнуто, що сторонами не оспорюється.

Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не виконує у відношенні своїх дітей передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з їх утримання, чим порушує права дітей на достатній рівень життя, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану відповідача, матеріальний стан позивачки та стан здоров'я дітей, і визначає аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 грн. щомісячно.

В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Також вони мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Приписами ст.ст. 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю або шлюбним договором.

Роз'ясненнями, викладеними в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

З'ясовуючи джерело придбання земельної ділянки, суд виходить з того, що ОСОБА_3 придбав спірне нерухоме майно шляхом його безоплатної приватизації, тобто її придбання відбулося не за спільні кошти подружжя, а шляхом використання особистого права ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію землі у відповідності до Конституції України.

Відповідно ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі належної їм земельної частки (паю).

Законом України від 11 січня 2011 року внесені зміни до ст. 61 СК України, зокрема, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Норма набрала чинності з 08 лютого 2011 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Цей принцип закріплено на конституційному рівні ст. 58 Конституції України, що є гарантією стабільності суспільних відносин.

Верховний Суд України у п. 10 свого листа № 19-3767/0/8-08 від 29 жовтня 2008 року, звернув увагу на те, що земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя. Аналогічні роз'яснення містить лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2012 року № 648/0/4-12 «Щодо обов'язкових для всіх судів України правових позицій».

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, дослідивши надані сторонами докази у справі, з урахуванням дати набрання законної сили змін до ст. 61 СК України, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, придбана ОСОБА_3 у період шлюбу шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частку спірної земельної ділянки, як спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Враховуючи приписи ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України суд вважає необхідним відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які знаходяться на утриманні матері, суд дійшов висновку до виділення позивачці майна в більшому розмірі, а саме 2/3 частки спірного автомобіля.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі - автомобіля, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки сторони не внесли на депозитний рахунок суду грошей відповідно до вартості автомобіля, визначених експертним висновком, автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, то позовні вимоги ОСОБА_1 у частині поділу автомобіля шляхом визнання за відповідачем права власності на автомобіль та стягнення суми вартості автомобіля задоволенню не підлягають. Суд вважає можливим визнати право власності на автомобіль за ОСОБА_1 його 2/3 частки та ОСОБА_3 1/3 його частки без реального поділу та залишити автомобіль у спільній частковій власності сторін.

Вартість судової товарознавчої експертизи, проведеної з метою визначення ринкової вартості автомобіля, становить 1000,00 грн., що сторонами не оспорюється.

Також суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 8000,00 грн. за надання юридичної допомоги підлягають до часткового задоволення в сумі 1000,00 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До прийняття відповідного закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», яким затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ. Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи те, що позивачем надано суду квитанцію про надання юридичної допомоги на суму 8000,00 грн., його представник був в судових засіданнях два рази, підготував позов, тому суд вважає справедливою сумою 1000,00 грн. у відшкодування витрат на надання правової допомоги.

Відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн. та недоплачений судовий збір, виходячи з вартості автомобіля, в розмірі 1363,03 грн. З позивачки підлягає стягненню судовий збір за позовними вимогами щодо земельної ділянки в розмірі 1855,97 грн.

Крім того, суд дійшов висновку щодо повернення відповідачем позивачці суми судового збору, сплаченого за подачу позову про розірвання шлюбу, а також стягнення з нього Ѕ вартості експертизи в розмірі 500,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць згідно із положеннями статті 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 105, 112, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 81, 120 ЗК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 3, 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 05 жовтня 2001 року відділом реєстрації актів громадського стану Судацького районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 78 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - «ОСОБА_1».

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишити прізвище - «ОСОБА_1».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2), аліменти у розмірі 1200,00 (одну тисячу двісті гривень 00 копійок) грн. щомісяця на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, починаючи з 12 жовтня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки автомобіля MERSEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, тип легковий пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2003, колір червоний, номер шасі НОМЕР_4, зареєстрований у Феодосійському ВРЕВ при УДАІ МВС України в Автономній Республіці Крим на ім'я ОСОБА_3, ринковою вартістю 136303,35 грн., залишивши його у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, проведенням судової експертизи та наданням правової допомоги в розмірі 1607,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір у розмірі 1577,63 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки смт. Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області (ідентифікаційний код: НОМЕР_3) в дохід держави судовий збір у розмірі 1855,97 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич