Ухвала суду № 27361873, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/48571/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року

у справі № 2а-2596/12/2670

за позовом Командитного товариства «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Командитне товариство «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика»(далі -позивач) звернулось у лютому 2012 до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000202320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 168 521,00 гривня, в тому числі 134 817,00 гривень за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 704, 00 гривні та № 0000212320, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 104 301,00 гривня, в тому числі 83 441,00 гривня за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 860,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року, позов задоволено: визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 14.02.2012 року № 0000202320 та № 0000212320.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі наказів від 11.01.2012 року № 43 та від 18.01.2012 року № 70, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області майора податкової міліції Пономарчука О.В. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 29.06.2011 року по кримінальній справі № 11/079002 з питань дотримання вимог податкового законодавства Командитного товариства «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 28/23-205/02475492 від 26.01.2012 року, за змістом якого в ході даної перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на загальну суму 134 817,00 гривень та порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 83 441,00 гривня.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000202320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 168 521,00 гривня, в тому числі 134 817,00 гривень за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 704,00 гривні та податкове повідомлення-рішення № 0000212320, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 104 301,00 гривня, в тому числі 83 441,00 гривня за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 860,00 гривень.

Обґрунтовуючи порушення позивачем податкового законодавства, відповідач посилався на висновки згаданого акта, згідно з яким, на підставі аналізу перевірки податкової звітності контрагентів було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного і іншого транспорту, а також устаткування, що було необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТК «Альянс»і ТОВ «Фронтекс», які поставляли позивачу запчастини та сировину для виробництва поліграфії. Тобто, відповідач встановив відсутність можливості у названих контрагентів поставки товарно-матеріальних цінностей через відсутність основних засобів на підприємстві.

Разом з тим, у акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для здійснення поставки матеріалів для поліграфії, паперу, пластин офсетних та запчастин.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Дійсно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, яке підставу для проведення документальної позапланової перевірки, однак відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, яка яка зазначила, що згідно з вищевказаною нормою Податкового кодексу України податковий орган не мав права на винесення податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 26.01.2012 року № 28/23-205/02475492 до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у вищевказаній кримінальній справі.

Не зважаючи на відсутність у податкового органу у даному випадку повноважень щодо винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування, суди попередніх інстанцій також дослідили правомірність донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та дійшли вірного висновку, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань ґрунтуються виключно на інформації отриманій з постанови слідчого від 29.06.2011 року, з огляду на наступне.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі -Закон) господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; наявність результатів зазначеної діяльності (продукції, робіт чи послуг), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки позивач на підтвердження виконання умов договору на поставку йому придбаної продукції надав відповідачу податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордера, рахунки фактура.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, виходили з того, що ці документи підтверджують факт поставки позивачу продукції, а відповідач не мав жодних зауважень з приводу відображення в них реальної господарської операції.

Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ТОВ «Фронтект» та ТОВ «ТК Альянс» носили реальний характер, а позивач отримував товари для подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену за товар, який повинен бути поставлений ТОВ «ТК «Альянс»і ТОВ «Фронтекс».

Між тим, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податків, видали належним чином оформлені податкові накладні, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту за цими операціями. Сума валових витрат також сформована позивачем правомірно.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що суму податкового кредиту позивач формував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Таким чином, позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи із вартості робіт за вказаними договорами, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції не прийняла до уваги посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення що ґрунтується на матеріалах кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва ТОВ «Фронтект» та ТОВ «ТК Альянс», що розглядається Богунським районним судом м. Житомира, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Касатором не надано суду вироку у кримінальній справі № 11/079002 відносно, зокрема ОСОБА_6 обвинуваченого у скоєні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 205 КК України, який набрав законної сили.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги вищевказані норми законодавства та надані представниками докази, наявні у матеріалах справи, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що позивачем було законно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Фронтект» та ТОВ «ТК Альянс» на загальну суму 104 301,00 гривня.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року у справі № 2а-2596/12/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько