Ухвала суду № 27361786, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/47968/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АТП «Атлант»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року

у справі № 2а-17080/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «АТП «Атлант»

до Державної податкової адміністрації в Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «АТП «Атлант»(далі -позивач, ПрАТ «АТП «Атлант») звернулось у листопаді 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області (далі -відповідач, ДПА в Київській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2011 року № 0000513810 та № 0000523810.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій посадовими особами ДПА в Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «АТП «Атлант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Транскрафт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складений акт від 27.10.2011 року № 19/38-111/01004557.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 16 643,78 гривні, у тому числі за ІІ квартал 2010 року на 5960,42 гривень, за ІІІ квартал 2010 року на 10 683,36 гривні та порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 13 315,02 гривень, у тому числі за червень 2010 року на 4768,34 гривень, липень 2010 року на 8546,68 гривень.

В обґрунтування заниження податку на прибуток та податкового кредиту орган державної податкової служби посилається на те, що згідно пояснень директора контрагента ТОВ «Транскрафт» ОСОБА_4, останній жодних фінансово-господарських документів від ТОВ «Транскрафт» не підписував, діяльності не здійснював, мети здійснення підприємницької діяльності в нього не було. За таких обставин орган державної податкової служби дійшов до висновку, що ТОВ «Транскрафт» фактично не здійснювало господарську діяльність, а лише документували операції з товаром, тобто проводили безтоварні операції, а тому операції зазначеного контрагента є нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

07.11.2011 року ДПА у Київській області винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000513810, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 20 804,73 гривні, у тому числі за основним платежем 16 643,78 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями 4160,95 гривень; № 0000523810, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 970,53 гривень, у тому числі за основним платежем 13 315,02 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 6657,51 гривень.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з того, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку на підставі господарських операцій з ТОВ «Транскраф», оскільки податкові накладні та інші документи первинного обліку підписані невідомою особою, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Транскрафт»були вчинені господарські операції, що підтверджується видатковими накладними від 05.07.2010 року № РН-0000216, від 07.07.2010 року № РН-0000217, № РН-0000223, від 08.07.2010 року № РН-0000227, від 15.07.2010 року № РН-0000245, від 19.07.2010 року № РН-0000246, від 24.06.2010 року № РН-0000191, від 22.06.2010 року № РН-0000187, податковими накладними від 19.07.2010 року № 333 на суму 23 100,00 гривень, у тому числі ПДВ 3850,01 гривень, від 15.07.2010 року № 331 на суму 3600,00 гривень, у тому числі ПДВ 600,00 гривень, від 08.07.2010 року № 309 на суму 1320,00 гривень, у тому числі ПДВ 220,00 гривень, від 07.07.2010 року № 303 на суму 5420,00 гривень, у тому числі ПДВ 903,33 гривні, від 07.07.2010 року № 297 на суму 3140,02 гривень, у тому числі ПДВ 523,34 гривні, від 05.07.2010 року № 296 на суму 14 700,00 гривень, у тому числі ПДВ 2450,00 гривень, від 24.06.2010 року № 256 на суму 1690,00 гривень, у тому числі ПДВ 281,67 гривня, від 22.06.2010 року № 246 на суму 26 920,00 гривень, у тому числі ПДВ 4486,67 гривень, відповідно до яких позивач придбав автозапчастини.

Оплата товару здійснена платіжними дорученнями від 25.06.2010 року № ПП-0002041, від 02.07.2010 року № ПП-0002114, від 07.07.2010 року № ПП-0002172, від 14.07.2010 року № ПП-0002239, від 19.07.2010 року № ПП-0002272, від 19.07.2010 року № ПП-0002282, від 23.07.2010 року № ПП-0002354.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та суми витрат до валових витрат у відповідний період, що не заперечується сторонами.

Як зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки органом державної податкової служби взяті до уваги свідчення засновника та директора згідно реєстраційних документів ТОВ «Транскрафт» громадянина ОСОБА_4. Дані свідчення відібрані СУ ГУ МВС України в Київській області.

Згідно протоколу допиту свідка від 08.09.2011 року ОСОБА_4 відношення до фінансового-господарської діяльності ТОВ «Транскрафт» не має, підприємство не реєстрував, особисте майно чи грошові кошти до установчого фонду не вносив, фінансово-господарські угоди з підприємствами не укладав, хто здійснював оформлення фінансових та бухгалтерських документів йому невідомо. Належним чином засвідчена копія протоколу допиту свідка досліджена судом та міститься у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи викликав в якості свідка громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що підприємство ТОВ «Транскрафт» йому не відоме, будь-якою господарською діяльністю, в тому числі від імені вказаного підприємства він не займався, останнє не створював, фінансово господарські угоди з підприємствами не укладав, жодних довіреностей на вчинення такої діяльності не видавав. В судовому засіданні, оглядаючи надані судом податкові і видаткові накладні за якими позивачем придбавався товар, свідок повідомив суд, що наявні в них підписи на податкових та видаткових накладних виконані не ним. Також оглядаючи протокол додаткового допиту свідка від 08.09.2011 року свідок повідомив суду, що дійсно надавав свідчення СУ ГУМВС України в Київській області, був попереджений про кримінальну відповідальність та що наявні в ньому відомості відповідають дійсності та підпис наявний в даному протоколі виконаний ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, враховуючи, що зазначені вище свідчення є належними доказами, які також підтвердились протоколом допиту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про безтоварність операцій між ПАТ «АТП Атлант»та ТОВ «Транскрафт», оскільки видаткові накладні на товар підписані не ним, а товар останнім не видавався.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Відповідно до абз. «б», пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Позивачем не надано суду доказів того, що ним до податкових декларацій за звітні періоди надавалися заяви зі скаргою на постачальника ТОВ «Транскрафт», яким порушено порядок заповнення податкових накладних, проте були віднесені до складу податкового кредиту податкової накладної, що містять порушення їх заповнення.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, з чим також погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, у господарських операціях з ТОВ «Транскрафт» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності, а тому позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що видані з порушенням їх оформлення та відповідно відніс до складу валових витрат суми витрат за видатковими накладними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано встановили правомірність винесених ДПА в Київській області податкових повідомлень-рішень від 07.11.2011 року № 0000513810, № 0000523810.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АТП «Атлант»-відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-17080/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько