Ухвала суду № 27356101, 02.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року справа №2а/0570/5432/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Казаковій Т. М.,

за участю: представника позивача: Пустовгарової А.О. (довіреність від 22.02.2012р.),

представника відповідача: Лисенкова Д.М. (довіреність від 14.06.2012р),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року №0000021312/815/10/15-16-23/3, №0000031312/812/10/15-16-23/3, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за квітень-вересень 2011 року, уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 та рішень суду про розстрочення боргу було складено акт перевірки №813/15-16-23/3-31599557 від 14.12.2011 року, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, відповідно до яких нараховано штраф у розмірі 2076705,33 грн. та 166317,75 грн., що позивач вважає неправомірним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 року №0000021312/815/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 82715,75 грн. та №0000031312/812/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 216,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, при цьому, позивач просить повністю задовольнити позов, а відповідач просить в повному обсязі відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи своєї апеляційної скарги та висловили заперечення проти апеляційної скарги протилежної сторони.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за квітень-вересень 2011 року, уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 та рішенням суду про розстрочення боргу, за наслідками якої складено Акт № 813/15-16-23/3-31599557 від 14.12.2011 року.

В ході перевірки відповідачем були встановлені порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 21897729,55 грн. із затримкою до 30 днів та у сумі 4031583,74 грн. із затримкою понад 30 днів.

На підставі Акту перевірки відповідачем 06.01.2012 р. були прийняті податкові-повідомлення №0000021312/815/10/15-16-23/3, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 166317,75 грн. та №0000031312/812/10/15-16-23/3, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 2076705,33 грн.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПКУ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 126.1 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Судом установлено і вбачається з матеріалів справи, що позивачем подані до податкового органу декларації з ПДВ за квітень-вересень 2011 року та уточнюючий розрахунок від 22.09.2011 року №9008106884, однак, у зазначені строки зобов»язання за вказаними деклараціями погашені в повному обсязі не були.

Оплата податку на додану вартість здійснена позивачем платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, однак відповідачем вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу з ПДВ за квітень-вересень 2011 року, уточнюючого розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884, рішень суду про розстрочення боргу 2а/5075, 2а/1145550, який існував на момент їх здійснення, що не оспорювалось сторонами.

Згідно з п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається, з матеріалів справи, на момент здійснення оплати платіжними дорученнями, позивач мав податковий борг з ПДВ, у зв»язку з чим, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо зарахування вказаних платежів в рахунок погашення податкового боргу є правомірними.

Також, судова колегія погоджується з тим, що з розрахунку штрафних санкцій до спірних повідомлень-рішень, фактам несвоєчасної сплати зобов'язань за квітень-вересень 2011 року, по уточнюючому розрахунку від 22.09.2011 року №9008106884 відповідають штрафні санкції у сумі 2076488,83 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3 та у сумі 83601,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000021312/815/10/15-16-23/3, тому спірні податкові повідомлення-рішення на вказану суму є правомірними, як наслідок позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 216,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000031312/812/10/15-16-23/3, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зменшення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення та виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлена несвоєчасна сплата податкового боргу, що виник на підставі рішень суду про розстрочення податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до ст.37 ПКУ підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Стаття 54 ПКУ передбачає, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган.

Зважаючи на це, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем у Акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним, оскільки Податковий кодекс України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 07 листопада 2012 року.

Керуючись ст..ст.195,197,198.200.205.206.211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року №0000021312/815/10/15-16-23/3, №0000031312/812/10/15-16-23/3, - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко