Ухвала суду № 27356047, 06.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кочанова П.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа №2а/0570/11967/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11967/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Об'єднання «Донецькпродторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 18470,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Об'єднання «Донецькпродторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 18470,31 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 311 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 12 осіб, проте за даними звіту Об'єднання працює 11 інвалідів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 12 робочих місць. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню. За проведеними позивачем розрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 17980,71 грн.

На суму заборгованості за період з 16.04.2012 р. по 29.08.2012 р. нарахована пеня в розмірі 489,60 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 18470,31 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в цій справі у задоволенні позову було відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем було виконано всі необхідні дії щодо працевлаштування інвалідів, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій не можливо.

Не погодившись з таким рішенням, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позову. Зазначається, що підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів. За сам факт недотримання нормативу працевлаштування інвалідів відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач, Об'єднання «Донецькпродторг», є юридичною особою, та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців за номером 21950711.

Судом встановлено, що січня по грудень 2011 року Об'єднанням «Донецькпродторг» до Донецького міського центру зайнятості надавались звіти за формою № 3-ПН, про що свідчить підпис уповноваженої особи Донецького міського центру зайнятості.

Об'єднанням «Донецькпродторг» щомісячно, починаючи з серпня 2011 року, на адресу Донецького міського центру зайнятості направлялися листи щодо направлення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, що підтверджується листами від 18.08.2011 р. № 263, від 01.09.2011 р. № 270, від 21.09.2011 р. № 298, від 19.10.2011 р. № 329, від 03.11.2011 р. № 337, від 01.12.2011 р. № 379.

Крім цього, у місцевому друкованому засобі масової інформації - газеті «Салон. Миллионъ объявлений» від 1 березня 2011 року відповідачем друкувалися оголошення щодо працевлаштування інвалідів (з робочою групою інвалідності) на посади водія та експедитора, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія вказаної газети.

Листами Донецького міського центру зайнятості №№ 02-09/1153, 02-09/2010, 02-09/3759, 02-09/97 від 11.04.2011 р., 06.07.2011 р., 27.11.2011 р. та 06.01.2011 р. відповідно підтверджується участь Об'єднання «Донецькпродторг» у ярмарку вакансій у період з січня по грудень 2011 року.

Також, згідно листа № 02/2863 від 17.09.2012 р. Донецького міського центру зайнятості, 24.11.2011 р. Об'єднання «Донецькпродторг» прийняло участь у Дні центра зайнятості для інвалідів, в межах якого проходила «Ярмарка вакансий для инвалидов».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Статтею 19 Закону України № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Об'єднання щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420, відповідачем у встановленому законом порядку протягом 2011 року надавалась звітність про наявність вакансій до центру зайнятості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились заходи щодо залучення працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Крім того, суд звертає увагу на вимоги статті 71 КАС України, відповідно до якого обов'язок по доведені своїх вимог або заперечень проти вимог повністю полягає на сторонах. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача правомірності своїх заявлених вимог, які є безпідставними та не обґрунтованими.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 489,60 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення, враховуючи те, що Об'єднання «Донецькпродторг» вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що Об'єднання «Донецькпродторг» здійснювало передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості інформації та звернення до засобів масової інформації з оголошенням про наявність вакансій, участі у ярмарках вакансій для працевлаштування інвалідів суд вважає, що адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Об'єднання «Донецькпродторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 18470, 31 грн. не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11967/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Об'єднання «Донецькпродторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 18470,31 грн., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов