Постанова № 27356028, 01.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.12 Справа № 5015/2140/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" від 20.08.2012 р. за №581

на рішення господарського суду Львівської області

від 07.08.2012р. у справі № 5015/2140/12

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і Моя Логістик", с.Підгайчики Золочівського району Львівської області

про стягнення 16 829,71 грн.

за участю представників:

від позивача Пащенко Д.О.

від відповідача Борисовський А.Р.

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у склад колегії замість судді Мурської Х.В. введено суддю Бойко С.М. (а.с.86).

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року у справі №5015/2140/12 (суддя Деркач Ю.Б.) в позові приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Е Ван Вайк і Моя Логістик" про стягнення 16 829,71 грн.-відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не є страховиком, а лише має право та повноваження бути посередником - представником страховика у реалізації тих правовідносин страховика та страхувальника, що стосуються порядку розрахунків за надані послуги страхування, що саме по собі не породжує для нього права на стягнення страхових платежів на свою користь.

Дане рішення оскаржується позивачем, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи та за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, як зазначає скаржник, судом не дано належної оцінки договорам «Зелена картка», укладеним між сторонами у справі, які по формі та змісту відповідають договорам обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, передбачені Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а істотні умови полісу «Зелена карта»встановлені уповноваженим органом, яким на момент виникнення правовідносин була Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, зокрема, розпорядженням Держфінпослуг №842 від 12.11.2009р. Також судом не взято до уваги, що умовами договорів передбачено обов'язок сплати відповідачем страхових внесків саме на рахунок страхового агента (позивача), відтак, оскільки таке право позивача на отримання страхового платежу передбачено умовами договорів і було порушено, тому підлягає захисту шляхом звернення з даним позовом. Окрім того, на думку скаржника, судом не враховано доказів, якими підтверджується факт сплати першої частини страхового платежу, що свідчить про настання передбаченого п.2.4. договорів випадку розтермінування сплати страхового платежу по усіх договорах; тощо.

Представник позивача, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Окрім того, долучив до матеріалів справи належним чином завірені копії полісів №№6607057, 6607048, 6607053 обов?язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка», договору облігаторного перестрахування №002.00-ОБ від 01.12.2000р. та додаткової угоди до нього від 15.01.2009р., бордеро премій №06/10 до договору облігаторного перестрахування, звіту з реалізації полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування «Зелена картка»за період з 01.06.2010р. по 30.0.2010р., акту №06/10-14/П ЗК про взаєморозрахунки від 15.07.2010р., платіжного доручення №0012083 від 21.07.2010р. (а.с.91-101).

Відповідач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.81-84) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив, що позивач заявив позов про стягнення на свою користь коштів, які є страховим платежем за договорами страхування, в якому він не є стороною, оскільки такі договори укладені на підставі агентської угоди є правочинами, що вчинені представником в інтересах свого довірителя чиї цивільні права та обов"язки створюються, змінюються чи припиняються, відтак, на думку відповідача, у відносинах, що є предметом позовних вимог не порушено жодних прав позивача і він є неналежним позивачем щодо стягнення страхових платежів.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до агенської угоди від 06.01.09р. №14/П-ЗК, укладеної між ВАТ "НАСК "ОРАНТА" (страховик по договору) та ЗАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНИ" (агент по договору), страховик доручив, а агент взяв на себе обов'язки по наданню фізичним та юридичним особам страхових послуг шляхом укладення договорів страхування (полісів) від імені страховика (а.с.11). Згідно п.п.4.2.-4.3. агентської угоди, агент перераховує страховику суму отриманих страхових платежів за звітний місяць згідно звіту до 10-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку видачі агентом полісів страхування страхувальнику за договором, що передбачає можливість розтермінування платежу, агент перераховує суму страхових платежів визначену в полісі страхування, незалежно від наданих ним страхувальнику умов страхування.

Протягом червня 2010р. між ПрАТ «СК «Граве Україна»(агент по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик»(страхувальник по договору, відповідач у справі) було укладено ряд договорів про укладення договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка», зокрема, договір № 36.034-170.494 від 10.06.2010р., договір №37.034-170.494 від 04.06.2010р., договір №38.034-170.494 від 04.06.2010р., відповідно до п.1.1 яких, предметом вказаних договорів є укладення агентом договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" від імені та за дорученням страховика та видача страхувальнику страхових сертифікатів "Зелена картка" на забезпечені транспортні засоби (а.с.12-14).

Страховий сертифікат «Зелена карта»- страховий сертифікат (поліс) єдиної форми, що застосовується в країнах -членах міжнародної системи автомобільного страхування «Картка», які зазначені і не викреслені в такому сертифікаті (п.1.2.5. договорів).

Відповідно до п. 1.2.4. договорів, забезпеченими транспортними засобами є транспортні засоби DAF FT 95.380 з реєстраційними номерами: № ВС 4161 ВА поліс № 6607053, № ВС 5319 СЕ, поліс № 6607048, № ВС 0586 АО, поліс № 6607057, відповідно.

Пунктом 2.1. договорів сторони погодили, що страховий платіж розраховується та зазначається у полісі "Зелена картка", який агент видає на кожний забезпечений транспортний засіб та відповідно до умов країн відвідання.

Також, п.2.2. вказаних договорів визначено загальні суми страхових платежів по вказаних договорах, зокрема, 7254грн. (без ПДВ) за договором № 36.034-170.494 від 10.06.2010р., 6785грн. (без ПДВ) за договором №37.034-170.494 від 04.06.2010р., 7254грн. за договором №38.034-170.494 від 04.06.2010р.

Згідно п.2.3. договорів, страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж, обумовлений п.2.2. договорів, на поточний рахунок агента не пізніше 20.03.2011р., 06.03.2011р., 07.03.2011р., відповідно.

Окрім того, п.2.4. договорів передбачено можливість розтермінування страхових платежів, зокрема, по 25% страхового платежу на відповідні періоди.

Договори набирають чинності з 00.00 годин доби, наступної за днем надходження страхового платежу або його частини на поточний рахунок агента та діють протягом одного року (п.3.1. договорів).

Дані договори підписані директорами сторін та скріплені відбитками печаток товариств.

На виконання умов договору позивачем видано страхувальнику (відповідачу) страхові поліси № 6607053 від 20.06.2010р., № 6607048 від 06.06.2012р., № 6607057 від 07.06.2010р., які підписані страхувальником, страховиком та агентом (а.с.91-93) та виставлено відповідачу рахунки на оплату страхових платежів, зокрема, рахунок №583 від 21.05.2010р. за договорами ЗК 6607053 на суму 1812,50грн., ЗК 6607057 на суму 1813,50грн. (а.с.37), та рахунок №676 від 03.06.2010р. за договором ЗК 6607048 на суму 1696,25грн. (а.с.39), які відповідачем оплачені 07.06.2010р. та 15.07.2010р., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.38,40).

Тобто, позивачем сплачено лише перший платіж відповідно до п.2.4. договорів, інші платежі відповідач у встановлені договором строки та розмірі не здійснив, внаслідок чого у нього виник борг в сумі 15 969,75грн.

Дані обставини стали підставою для звернення ПрАТ «СК «Граве Україна»з позовом до ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик»про стягнення вказаної суми заборгованості в судовому порядку, а також заявлено до стягнення 303,43грн. інфляційних втрат та 556,53грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.03.2011р. до 17.05.2012р., відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу позовних вимог не визнав

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення - скасуванню, з огляду на наступне:

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.101 ГПК України, не зв'язаний доводами апеляційної скарги та переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються, зокрема, нормами глав 48, 51, 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договорами, укладеними між сторонами у справі.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормою ст. 979 Цивільного кодексу встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Аналогічна норма міститься і в ст. 18 Закону України "Про страхування".

Відповідно до п.10.1. ст.10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності; договір міжнародного обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах" (п.10.3. ст.10 Закону ).

Відповідно до ст.16 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов"язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

Згідно із п.1.11. ст.10 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий сертифікат "Зелена картка" страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.

Істотні умови полісу «Зелена картка»встановлюються уповноваженим органом, яким на момент виникнення правовідносин була Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, яка своїм розпорядженням №842 від 12.11.2009р. затвердила типовий поліс «Зеленої картки», в якому зазначено, що «перелік страхових випадків, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті, права та обов'язки сторін, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього договору визначаються законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий поліс. Зміна і припинення дії цього договору здійснюється в порядку, встановленому законодавством України».

З огляду на викладене судова колегія зазначає, що спірні договори відповідають положенням Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України, оскільки фактично зміст, форма та усі істотні умови вказаних договорів чітко прописані в законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно агентської угоди ЗАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНИ" (агент) зобов'язалось сплачувати ВАТ "НАСК "ОРАНТА" (страховик) суми отриманих страхових платежів в повному обсязі до 10-го числа місяця, наступного за звітним, навіть у тих випадках, коли згідно договору страхування, страхувальник сплачує такі платежі з розтермінуванням.

Матеріали справи містять докази, якими підтверджується факт перерахування агентом (позивачем) страхових платежів з реалізації полісів «Зелена картка»НАСК «Оранта», зокрема, за полісами №№ 6607048, 6607053, 6607057, станом на червень 2010 року (а.с.94-104), що, згідно п.3.1. договорів, свідчить про набрання чинності даними договорами.

Також матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами у справі договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка» № 36.034-170.494 від 10.06.2010р., №37.034-170.494 від 04.06.2010р., №38.034-170.494 від 04.06.2010р., факт видачі відповідачу полісів №№ 6607048, 6607053, 6607057 на забезпечення транспортних засобів, визначених п.п.1.2.4. вказаних договорів, а також факт проведення відповідачем перших страхових платежів відповідно до п.2.4. договорів на рахунок позивача.

Щодо посилань відповідача та висновків суду першої інстанції, що між сторонами не укладалось додаткових угод чи доповнень до договорів щодо розтермінування сплати страхового платежу, то судова колегія зазначає, що спірні договори, укладені між сторонами, передбачали певний порядок оплати страхових платежів, зокрема, умовами договору передбачено можливість оплати страхових платежів частинами у випадку їх розтермінування, що не виключає право страхувальника (відповідача) сплатити усю суму страхових платежів відразу одним платежем до встановленого п.п.2.3.-2.4. строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів виконання відповідачем умов договору в частині проведення оплати наступних страхових платежів на рахунок позивача (агента), що визначено п.2.3. договорів, у строки, визначені п.2.4. договорів, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування позивачем 303,43грн. інфляційних збитків та 556,53грн. 3% річних, обчислених за період з 31.03.2011р. по 17.05.2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річних за весь час прострочення.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договорами, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 15 969,75грн. основного боргу, а також 303,43грн. інфляційних збитків та 556,53грн. 3% річних, відтак, рішення господарського суду Львівської області слід скасувати та задоволити позовні вимоги.

При скасування рішення суду, проводиться новий розподіл судових витрат, які, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року у справі №5015/2140/12 скасувати. Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Е Ван Вайк і Моя Логістик" (Львівська область, Золочівський район, с.Підгайчики, вул.Підлісна, 52, ідентифікаційний код 33278512) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" (79044, м.Львів, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) 15 969,75грн. основного боргу, а також 303,43грн. інфляційних збитків та 556,53грн. 3% річних, 1609,50грн. судового збору за подання позовної заяви, 804,75грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.11.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

судді Бойко С.М.

Галушко Н.А.