Ухвала суду № 27355987, 01.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року справа №2а/1270/5229/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5229/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інвестиційна компанія «Інтерком» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 №0000972310 в частині нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 26116,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інвестиційна компанія «Інтерком» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 №0000972310 в частині нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 26116,25 грн., задоволені частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби від 14.05.2012 р №0000972310 в частині нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 26116,25 грн., в тому числі за основним платежем 20893,00 грн., за штрафними санкціями - 5223,25 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що було виявлено в ході документальної планової виїзної перевірки позивача. Підставою для таких висновків стало те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не підтверджуються наявність таких обставин, як врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують здійснення перевезень придбаних товарів. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» угод.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача з 26.03.2012 року по 23.04.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Промислово - інвестиційна компанія "Інтерком" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки №242/22-300/34870060 від 28.04.2012 року (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.4.2, 4.5 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 24363,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновок відповідача ґрунтується на тому, що згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності між даними ТОВ "Промислово - інвестиційна компанія "Інтерком" та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», а саме взаємовідносини у перевіряємий період між зазначеними особами не підтверджені, у зв'язку з тим, що у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відсутні необхідні трудові ресурси, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності.

14.05.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30453,75 грн., в тому числі за основним платежем - 24363,00 грн., за штрафними санкціями - 6090,75 грн.

Визначене податковим органом грошове зобов'язання було частково сплачено позивачем на суму 4337,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.05.2012 №590 (арк. справи 34).

Також встановлено, що між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та позивачем укладено договір поставки № ТРА-100017 від 01.08.2011р., предметом якого є продаж товару в асортименті, відповідно до специфікацій, з яких вбачається, що предметом договору є металопродукція.

На виконання вищезазначеного господарського договору позивачем отримано від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» металопродукцію в асортименті, що підтверджено видатковими накладними ТРА № 101702 від 17.08.2011 на суму 10875,00 грн., ТРА № 101629 від 09.08.2011 на суму 35542,02 грн., ТРА № 101775 від 26.08.2011 на суму 78943,50 грн., та податковими накладними № 101929 від 08.08.2011 на суму 35542,02 грн., у т.ч. ПДВ - 5923,67 грн., № 102056 від 17.08.2011 на суму 10875,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1812,50 грн., рахунками-фактурами.

Факт перевезення товару підтверджується подорожніми листами № 415069 від 09.08.2011, № 415111 від 17.08.2011, № 415125 від 26.08.2011 та товарно-транспортними накладними від 09.08.2011 року, від 17.08.2011 року та від 26.08.2011 року.

Факт оплати вартості придбаної у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» продукції підтверджується платіжними дорученнями № 743 від 17.08.2011 року, № 296 від 05.08.2011 року, № 778 від 25.08.2011 року.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» господарських операцій через відсутність необхідних трудових ресурсів, техніки та інших основних фондів майна, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру, тобто здійснений правочин між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємі періоди по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Посилання апелянта на те, що за результатами автоматизованого співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів були виявлені розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань по ТОВ «Промислово - інвестиційна компанія «Інтерком» та ТОВ «Торгівельна компанія», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки результати автоматизованого співставлення не можуть бути доказами порушень податкового законодавства, а є лише базою даних.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 06 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5229/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інвестиційна компанія «Інтерком» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 №0000972310 в частині нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 26116,25 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова