Постанова № 27355616, 30.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року Справа № 5004/725/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мельник О.В. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сетов М.О. (довіреність б/н від 08.06.2012р.)

позивача - Шестернін В.Д. (довіреність б/н від 17.10.2012р.)

відповідача - Бурячок М.І. (довіреність б/н від 30.10.2012р.)

- Фетісов Є.П. (довіреність б/н від 30.10.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 03 серпня 2012 року у справі №5004/725/12 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006р., повернення приміщення та звільнення відповідачем вказаного приміщення

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2012 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у наступному складі: Дужич С.П. - головуючий, Мельник О.В., Філіпова Т.Л.

03 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено повністю позов ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" (надалі ТОВ "ЛБІ МНТУ") до ТОВ "Освіта-Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року, повернення приміщення та звільнення відповідачем вказаного приміщення, і визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173, визнано за позивачем право власності на нежитлове приміщення, розташоване по вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк, загальною площею 2542,7 м2, зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу дане нежитлове приміщення, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 28 068,50 грн. - витрат по судовому збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки судом не вказано жодної з законних підстав для визнання Договору від 11 квітня 2006 року недійсним, не встановлено умислу в діяннях ректора Стеценка Г.С. та не доведено, що він діяв з метою отримання власної вигоди при укладанні цього Договору. Вважає, що Стеценко Г.С. діяв в межах повноважень, наданих йому статутом ТОВ "ЛБІ МНТУ". Ввважає також, що судом безпідставно не взято до уваги, що укладання вищезазначеного Договору відбувалось на підставі рішення зборів засновників ТОВ "ЛБІ МНТУ" від 03 вересня 2009 року і за реалізоване приміщення товариства отримало кошти у розмірі 968 326,00 грн.

Крім того, зазначає, що судом безпідставно залишено без задоволення заяви: - про застосування строків позовної давності, які позивачем були пропущені без поважних причин, оскільки ТОВ "ЛБІ МНТУ" знало про укладення даного договору з часу його укладення в особі його ректора; - про застосування реституції, як наслідку визнання недійсності правочину, оскільки відповідачем було сплачено 968 326,00 грн. за придбане за цим Договором майно та відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності до нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Договір купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року є правочином, що вчинено в порушення норм ст. 203, ч.3 ст. 238 ЦК України, внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, оскільки Стеценко Г.С., який був одночасно ректором позивача-продавця, уповноваженим на укладання цього Договору, та засновником відповідача-покупця. Реалізував майно ТОВ "ЛБІ МНТУ" без будь-якої потреби. Невірним вважає твердження відповідача про необхідність залишення позову без розгляду через відсутність у Андерсон Л.А. відповідних повноважень для його подачі, оскільки, 08 червня 2012 року, загальними зборами ТОВ "ЛБІ МНТУ" було вирішено достроково звільнити з посади ректора Стеценка Г.С. та призначити нового - Андерсон Л.А., що було підтверджено загальними зборами від 31 серпня 2012 року. Також, вважає, що строк позовної давності було пропущено з поважних причин і законно поновлено судом, оскільки позивач був позбавлений у законодавчо визначені строки звернутись за захистом своїх порушених прав.

30 серпня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17 жовтня 2012 року.

17 жовтня 2012 року, у судовому засіданні, до початку розгляду справи, представник Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний Науково-технічний Університет імені академіка Юрія Бугая" подав заяву про допущення його до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки дане рішення може вплинути на права та обов'язки даного навчального закладу тому, що структурним підрозділом університету орендується спірне приміщення.

Колегією суддів дане клопотання було відхилене як безпідставне через те, що згідно ч.1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої в найом, до нового власника переходять не тільки права а і обов'язки наймодавця, а тому можлива зміна власника спірного приміщення не може вплинути на права та обов'язки даного заявника.

Крім того, сторонами було надано додаткові документи та пояснення по справі, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 30 жовтня 2012 року.

30 жовтня 2012 року, представник ТОВ "Луцький інститут новітніх технологій" повідомив суд, що ТОВ "ЛБІ МНТУ" змінило назву на ТОВ "Луцький інститут новітніх технологій" і 13 вересня 2012 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, а 01 жовтня 2012 року були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де зазначено керівником Стеценко С.Г., який і надав йому довіреність на участь у даній справі. Вважає, представника Сетова М.О. неналежним представником позивача по даній справі, оскільки довіреність на участь у справі йому надана Андерсен Л.А., яка не є керівником ні ТОВ "ЛБІ МНТУ" ні ТОВ "Луцький інститут новітніх технологій", а тому просить відсторонити його від участі в даній справі.

Судом апеляційної інстанції зазначене клопотання відхиляється, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що позачерговими загальними зборами ТОВ "ЛБІ МНТУ", які відбулись 08 червня 2012 року, керівником товариства було обрано Андерсен Л.А. Дані збори не визнано недійсними, і Сетов М.О. приймав участь у даній справі як представник позивача, а тому судова колегія ухвалила допустити до участі у справі обох представників позивача.

Представники відповідача також заявили клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи при вступі у справу.

Колегією апеляційного суду дане клопотання також відхиляється, оскільки з даним клопотанням представники відповідача звернулись з зазначеним клопотанням о 12 годині 30 жовтня 2012 року. Представникам була надана можливість на ознайомлення з матеріалами справи а розгляд справи відкладено, після чого, о 17 годині 30 жовтня 2012 року, розпочався розгляд апеляційної скарги.

У судовому засіданні представники ТОВ "Освіта-Плюс" підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просять її задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛБІ МНТУ".

Представник ТОВ "Луцький інститут новітніх технологій", надавши відзив на апеляційну скаргу, повідомив, що повністю підтримує доводи ТОВ "Освіта-Плюс" викладені в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ "ЛБІ МНТУ" заперечив проти апеляційної скарги та підтримав доводи викладені у відзиві товариства на неї і просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

15 червня 2001 року, було проведено установчі збори засновників ТОВ "ЛБІ МНТУ", якими було вирішено створити ТОВ "ЛБІ МНТУ", за рахунок внесків засновників, зі статутним фондом 3 231 035,00 грн.(протоколу №1), а саме:

- засновником ЗАТ "МНТУ" було внесено приміщення технікуму, що знаходиться в м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, загальною площею 619,7 м2, вартістю 190 700,00 грн. та приміщення дитячого садку, що розташовані на вул. Сагайдачного, 6, в м. Луцьк, загальною площею 2485,1 м2, вартістю 552 438,00 грн., власником яких воно являється. (частка складає 23% статутного фонду);

- внеском засновника Бугая Ю.М. стала частка патенту №97030995 від 06 березня 1997 року, вартістю 1 357 035,00 грн., що є об'єктом його інтелектуальної власності. (частка складає 42% статутного фонду);

- частка засновника Стеценко Г.С. склалась з авторського свідоцтва №148572 від 08 лютого 1989 року та авторського свідоцтва №4343739/24-24 від 07 червня 1989 року, вартістю 1 130 862,00 грн., що є об'єктами його інтелектуальної власності. (частка дорівнює 35% статутного фонду). (а.с. 27-28, т.1)

Установчими зборами було також призначено Стеценко Г.С. ректором цього товариства.

Згідно п.2.2. Статуту ТОВ "ЛБІ МНТУ", зареєстрованого розпорядженням виконкому Луцької міської ради №244-РВ від 25 липня 2001 року, предметом діяльності товариства є, зокрема: впровадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну та методичну; задоволення потреб особистості у всебічному розвитку її таланту, розумових здібностей в галузі науки і техніки; здобуття освіти і високої кваліфікації в обраній нею галузі; забезпечення набуття студентами знань у певній галузі; всебічна підготовка їх до практичної діяльності. (а.с. 29-45 т.1)

Згідно ст. 8 статуту ТОВ "ЛБІ МНТУ", вищим органом товариства є збори учасників (п.8.1), а одноособовим виконавчим органом є ректор, який здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства та забезпечує виконання рішень, що приймаються зборами.

20 травня 2004 року, приміщення в м. Луцьк, по вул. Сагайдачного, 6, загальною площею 2485,1 м2 та по вул. Електроапаратна, 3, загальною площею 619,7 м2, були передані на баланс ТОВ "ЛБІ МНТУ" згідно акту прийому-передачі, підписаного сторонами. (а.с. 56, т.1)

29 грудня 2005 року, ТОВ "ЛБІ МНТУ" було завершено реконструкцію приміщення дитячого садку, що розташовані на вул. Сагайдачного, 6, в м. Луцьк, загальною площею 2485,1 м2 з збільшенням його площі на 57,6 м2 та проведено його реєстрацію.

В цей же день, 29 грудня 2005 року, між Луцькою міськрадою, як орендодавцем, та ТОВ "ЛБІ МНТУ", як орендарем було укладено Договір оренди землі, за яким міськрада передала в оренду товариству земельну ділянку 9931,0 м2 для будівництва та обслуговування адміністративно-навчального комплексу, нормативно-грошова оцінка якої складає, на липень 2005 року, 2 329 878,59 грн. з орендною платою у розмірі 1% від нормативно-грошова оцінки строком на десять років.(а.с.23-28 т.2)

05 квітня 2006 року, Стеценком Г.С. було засновано та зареєстровано ТОВ "Освіта-Плюс"з розміром статутного фонду 3 618 181,82 грн. (Статут ТОВ "Освіта-Плюс" та спеціального витягу з ЄДРПОУ Стеценком Г.С.). (а.с. 128 т.1, а.с. 59-61, 100-106, т.2)

11 квітня 2006 року, між ТОВ "ЛБІ МНТУ", як продавцем, в особі Стеценка Г.С., та ТОВ "Освіта-Плюс", як покупцем, засновником якого є Стеценко Г.С., було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а відповідач - ТОВ "Освіта-Плюс" придбав за 968 326,00 грн. нежитлове приміщення загальною площею 2542,7 м2 (із врахуванням реконструкції та збільшенням площі на 57,6 м2), що знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк. (а.с. 57, т.1)

З 18 квітня по 23 травня 2006 року, відповідачем, платіжними дорученнями, було сплачено позивачу обумовлену Договором купівлі-продажу суму у розмірі 968 326,00 грн. (а.с. 141-147, т.1, а.с. 86-99 т.2)

19 травня 2006 року, за ТОВ "Освіта-Плюс" було зареєстровано право власності на зазначене нежитлове приміщення по вул. Сагайдачного, 6 в м. Луцьк на підставі Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року. (витяг з реєстру прав власності №10682751 Волинського ОБТІ). (а.с.58 т.1)

05 грудня 2007 року, був зареєстрований Договір суборенди землі, укладений між ТОВ "ЛБІ МНТУ", як орендодавцем, та ТОВ "Освіта-Плюс"", як орендарем, за яким товариство передало суборендарю земельну ділянку 9931,0 м2 для будівництва та обслуговування адміністративно-навчального комплексу, нормативно-грошова оцінка якої складає, на липень 2005 року, 2 411 422,73 грн. з орендною платою у розмірі 1% від нормативно-грошова оцінки на строк дії оренди. (а.с.69-75 т.2)

04 серпня 2008 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №6/51-75, було задоволено позов ТОВ "Освіта-Плюс" до Луцької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КП "Волинське обласне БТІ", про визнання права власності та визнано за ТОВ "Освіта-Плюс" право власності на побудовані ним приміщення учбового корпусу по вул. Сагайдачного, 6, в м. Луцьк, площею 1750,8 м2.

Проте, 24 липня 2012 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, у справі №6/51-75, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 вересня 2012 року, було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ЛБІ МНТУ", дане рішення господарського суду Волинської області було скасовано та прийнято нове рішення яким у позові відмовлено. (а.с. 193-198, т.2)

01 березня 2011 року, між ТОВ "Освіта-Плюс", як орендодавцем, та Луцьким біотехнічним інстититом, як орендарем, в особі ректора Стеценка Г.С., було укладено Договір оренди приміщення, за яким отримав в оренду 2342,7 м2 нежитлового приміщення, що знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк до 28 лютого 2014 року для розміщення Луцького біотехнічного інституту. (а.с. 57, т.1)

08 червня 2012 року, позачерговими загальними зборами ТОВ "ЛБІ МНТУ" було достроково звільнено Стеценко Г.С. з посади ректора даного товариства та обрано на дану посаду Андерсен Л.А.(а.с.12-15 т.1) 28 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №5004/879/12, було задоволено позов Стеценка Г.С. до ТОВ "ЛБІ МНТУ", за участю третьої особи на стороні відповідача ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом №1 від 08 червня 2012 року.(а.с.214-220 т.2) Проте, 26 жовтня 2012 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, у справі №5004/879/12, дане рішення господарського суду від 28 серпня 2012 року було скасовано.

13 червня 2012 року, ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Освіта-Плюс" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року, визнання за товариством права власності на нежитлове приміщення загальною площею 4 293,5 м2, що знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк та повернення вказаного приміщення. (а.с. 3-7, т.1)

22 червня 2012 року, ухвалою господарського суду Волинської області було задоволено заяву позивача та заборонено ТОВ "Освіта-Плюс" чинити перешкоди ТОВ "ЛБІ МНТУ" у користуванні нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 6. (а.с. 74, т.1)

17 липня 2012 року, ухвалою господарського суду Волинської області було зобов'язано відповідача по справі надати, зокрема, оригінал рішення засновників ТОВ "ЛБІ МНТУ" від 03 вересня 2002 року та оригінал Договору оренди приміщення від 01 березня 2011 року. (а.с.164, т.1)

31 липня 2012 року, позивач, заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року, визнати за товариством право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2542,7 м2, що знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк та повернути дане приміщення. (а.с.1-3 т.2)

02 серпня 2012 року, ухвалою господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді. (а.с.111-113 т.2)

03 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було повністю задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173, визнано за позивачем право власності на нежитлове приміщення, розташоване на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк, загальною площею 2542,7м2, зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу дане нежитлове приміщення, а також стягнути з відповідача на користь позивача 28 068,50 грн. - витрат по судовому збору. (а.с. 117-119, т.2)

Після винесення рішення господарським судом Волинської області, 13 вересня 2012 року, Стеценком Г.С. було проведено державну реєстрацію Статуту ТОВ "Луцький інститут новітніх технологій"(надалі ТОВ "ЛІНТ"), згідно п.2.1. якого ТОВ "ЛІНТ" є новою назвою ТОВ "ЛБІ МНТУ" з статутним фондом 3 231 035,00 грн., який належить Стеценку Григорію Семеновичу. (а.с.85-103 т.3)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно Договору купівлі-продажу, продавець передав у власність відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 2542,7 м2 за 968 326,00 грн., що знаходиться на вул. Гетьмана Сагайдачного, 6 в м. Луцьк.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст. 655 ЦК України)

Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна - укладено у письмовій формі, посвідчено нотаріально та зареєстровано реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 травня 2006 року.(а.с.57-58 т.1)

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно і не перевищувати своїх повноважень.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним як такий, що вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Згідно п.2.2. Статуту ТОВ "ЛБІ МНТУ", предметом діяльності товариства є, зокрема: впровадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну та методичну; задоволення потреб особистості у всебічному розвитку її таланту, розумових здібностей в галузі науки і техніки; здобуття освіти і високої кваліфікації в обраній нею галузі; забезпечення набуття студентами знань у певній галузі; всебічна підготовка їх до практичної діяльності. (а.с. 29-45 т.1)

В той же час, за п.4.1. Статуту ТОВ "Освіта-плюс", метою створення даного товаристває отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг (а.с. 100-106 т.2), а також засновниками даного товариства є Стеценко Григорій Семенович з часткою у 1 600 000,00 грн., що складає 88% статутного капіталу даного товариства, та Стеценко Семен Григорович з часткою 218 181,82 грн., що складає 12% в статутному фонду цього товариства.(п.с.6.3. Статуту ТОВ "Освіта-плюс")

Враховуючи, що Стеценко Г.С., перебуваючи на посаді ректора ТОВ "ЛБІ МНТУ", на момент укладення оспорюваного договору, діяв як одноособовий виконавчий орган цього товариства, являвся представником вказаного товариства і міг укладати зазначений договір купівлі-продажу, на підставі п.п.8.23, 8.24.2 Статуту даного товариства.

Проте, відчуження Стеценком Г.С., як ректора товариства, нежитлового приміщення ТОВ "ЛБІ МНТУ", яке входило до статутного фонду даного товариства і слугувало базою для виконання статутних цілей цього товариства, ТОВ "Освіта-Плюс", засновником якого він являвся, через директора ТОВ "Освіта-Плюс", вірно розцінено господарським судом першої інстанції як правочин, який вчинено за зловмисною домовленістю Стеценко Г.С., як ректора ТОВ "ЛБІ МНТУ" з директором ТОВ "Освіта-Плюс" (на той час Саловою О.О., призначеною Стеценко Г.С., як засновником) в особистих інтересах Стеценко Г.С. з метою отримання ним власної вигоди та всупереч інтересам ТОВ "ЛБІ МНТУ".

Про особисту зацікавленість Стеценко Г.С. в отриманні власної вигоди, в супереч інтересам ТОВ "ЛБІ МНТУ" вказують і ті обставини, що в подальшому реалізоване товариством майно, у з в'язку з неможливістю виконання своїх статутних цілей, ТОВ "ЛБІ МНТУ" здійснює навчальний процес на орендованій у ТОВ "Освіта-Плюс" навчальній базі. (довідка від 18 квітня 2008 року, підписана Стаценко С.Г., як засновником ТОВ "Освіта-Плюс" та як ректором ТОВ "ЛБІ МНТУ"). (а.с.84 т.2)

Статтею 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до правової позиції викладеної у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Посилання відповідача на те, що укладенню оспорюваного позивачем Договору купівлі-продажу передувало рішення зборів засновників ТОВ "ЛБІ МНТУ" від 03 вересня 2002 року, якими було надано дозвіл Стеценку Г.С. укласти договори купівлі-продажу приміщень по вул. Г. Сагайдачного, 6, повернути МНТУ кошти, витрачені на придбання приміщень та надавати на пільгових умовах для ЛБІ МНТУ приміщення для проведення освітньої діяльності, господарським судом першої інстанції було вірно відхилено, оскільки відповідач, на вимогу суду, не надав оригіналу вказаного протоколу та не надав доказів його вилучення правоохоронними органами, а копія вказаного протоколу не є неналежним доказом. Крім того, дане рішення, якщо такі збори засновників відбувались, було прийняте у 2002 році, а реалізація відбулася лише у 2006 році, після зміни учасників товариства.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, що оригінали документів подаються суду, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "ЛБІ МНТУ" є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Приймаючі рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року господарським судом Житомирської області не було застосовано двосторонню реституцію, на що вказує відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Проте, згідно правових позицій зазначених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Ця вимога може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З матеріалів справи вбачається, що з такими вимогами не звертались ні позивач ні відповідач по справі, а тому дані доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Крім того, господарський суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин, прийшов до вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин і обґрунтовано поновлено на підставі п.5 ст. 267 ЦК України.

Також безпідставними є посилання відповідача щодо заявленого, при розгляді даного спору в першій інстанції, відводу судді, оскільки не встановлено обставин передбачених у ч.1 ст. 20 ГПК України, наявність яких є обов'язковими підставами для відводу, а також які свідчать про неупередженість даної судді при розгляді даної справи та прийняття рішення.

Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 03.08.12 р. у справі №5004/725/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/725/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Філіпова Т.Л.