Рішення № 27355312, 05.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5019/1347/12

Суддя Заголдна Я.В.,

розглянувши справу за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро XXI»про стягнення заборгованості в розмірі 448 650,62 грн.

за участю представників:

від позивача: Дзиганський В.С. (довіреність №756/02-13 від 23.05.2011 року)

від відповідача: Шевчук В.С. (довіреність б/н від 01.10.2012 року)

від прокуратури: Войтюк О.І. (посвідчення №009610 від 15.10.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Славутський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Славутської міської ради з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро XXI»про стягнення заборгованості в сумі 448 650,62 грн.. Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення вимог укладеного між Славутською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро XXI»договору, останній не здійснив платіж до 01.04.2012 року в сумі 432 178,25 грн., взв'язку з чим, відповідачу відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нараховано пеню в розмірі 16 472,37 грн., таким чином загальна сума боргу відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду становить 448 650,62 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову від 06.07.2012 року №77-123-12 відповідно до змісту якої, керуючись ст. 66 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на всі транспортні засоби, що зареєстровані за ТОВ «Агро XXI».

Щодо вказаної заяви суд зазначає, що як передбачено абзацом 2 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26 грудня 2011 року N 16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, позивач не надав суду доказів ухилення відповідачем від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, більше того відповідач разом з відзивом на позовну заяву надав суду докази часткового погашення заборгованості після порушення провадження по справі, за таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

22.10.2012 року до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач просить суд врахувати поданий відзив на позовну заяву при розгляді справи по суті, та відмовити в примусовому стягненні тих сум заборгованості, які вже були добровільно сплачені відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 22 жовтня 2012 року на підставі клопотання про продовження строку розгляду спору від 22.10.2012 року та відповідно до ст. 69 ГПК України судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні від 22 жовтня 2012 року оголошувалась перерва до 05 жовтня 2012 року.

05.11.2012 року від представника відповідача до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати боргу.

05.11.2012 року від представника відповідача до господарського суду надійшло клопотання, відповідно до змісту якого в зв'язку з наявними обставинами щодо визнання боргу та добровільного виконання позовних вимог протягом розгляду справи, представник відповідача просить суду відстрочити виконання судового рішення на один місяць до 10.12.2012р.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги та заперечили проти відстрочки виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав, просив суд відстрочити виконання судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2009 року між Виконавчим комітетом Славутської міської ради (позивач, сторона 1) та ТОВ «Агро ХХІ»(відповідач, сторона 2) було укладено договір про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Славута №03-2009 (договір), відповідно до предмету якого є визнання для сторони 2, яка є замовником об'єкта будівництва елеватора для зберігання зернових культур місткістю 90 000 т., розміру та строків внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, що передбачено рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 27.05.2009 року №9-31/2009 «Про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Славута».

Відповідно до п. 2.2.1. договору сторона 2 зобов'язується перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по будівництву елеватора для зберігання зернових культур місткістю 90 000 т. в сумі 1 296 534,75 грн..

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що сторона 2 зобов'язується внести кошти платежами відповідно до гарантійного листа:

- До 01 квітня 2010 року -432 178,25 грн.

- До 01 квітня 2011 року -432178,25 грн.

- До 01 квітня 2012 року -432178,25 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного розрахунку.

Відповідно до гарантійного листа №214/10/09 від 02.10.2009 року підписаного директором ТОВ «Агро ХХІ»у зв'язку із прийняттям в експлуатацію елеваторного комплексу місткістю 90 000 тон в м.Славута по вул. Ганнопільське шоссе, 1, ТОВ «Агро ХХІ», гарантує перерахування до місцевого бюджету у якості пайової участі (внеску) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Славути коштів у розмірі 5% від кошторисної вартості будівництва, що складає 1 296 534,75 грн. у наступні строки:

- До 01 квітня 2010 року -432 178,25 грн.

- До 01 квітня 2011 року -432 178,25 грн.

- До 01 квітня 2012 року -432 178,25 грн.

Проте, всупереч пункту 2.2.2. договору відповідач не сплатив вчасно третій платіж, взв'язку з чим за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 432 178,25 грн..

10.04.2012 року на адресу ТОВ «Агро ХХІ»виконавчим комітетом Славутської міської ради направлено претензію, відповідно до змісту якої позивач просив сплатити наявну заборгованість в добровільному порядку, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в процесі розгляду спору відповідач визнав наявний борг. Крім того, платіжними дорученнями: №860 від 02 серпня 2012 року на суму 80 000,00 грн.; №2098 від 04 жовтня 2012 року на суму 80 000,00 грн.; №2240 від 12 жовтня 2012 року на суму 80 000,00 грн.; №2738 від 01 листопада 2012 року на суму 80 000,00 грн. підтверджується, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 320 000,00 грн..

Отже, станом на час винесення судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 112 178,25 грн..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено п. 4.1. договору у разі прострочення термінів, передбачених в п. 2.2. цього договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі одного відсотка (1%) від суми, вказаної у п. 2.2. цього договору за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст..3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за період прострочення з 01.04.12 року по 02.07.12 року на суму заборгованості нараховано відповідачу 16 472,37 грн. пені., даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Щодо заявленого клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

З урахуванням вищезазниченого положення, визнання відповідачем боргу і часткової його сплати та поданого клопотання про відстрочку виконання судового рішення суд, вважає за необхідне відстрочити виконання судового рішення до 10.12.2012 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 112 178,25 грн. основного боргу та пені в сумі 16 472,37 грн. є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ»(33000, м.Рівне, вул..Курчатова, 62а, код ЄДРПОУ 34438102) на користь Славутської міської ради (30000, Хмельницька обл.., м.Славута, вул..Соборності, 7, код ЄДРПОУ 23563639) - 112 178,25 грн. основного боргу та 16 472,37 грн. пені.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ»(33000, м.Рівне, вул..Курчатова, 62а, код ЄДРПОУ 34438102) в дохід Державного бюджету України 2 573,00 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 320 000,00 грн. провадження в справі припинити.

5. Відстрочити виконання судового рішення до 10.12.2012 року.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.11.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.