Постанова № 27355298, 22.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2012 № 64/381

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Верещака Д.П.

за участю представників

від позивача: Цурка Н.О. - дов. від 13.02.2012 року № 93/2012/02/13-29

від відповідача: Каменський Д.Г. - дов. від 03.01.2012 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року

справі № 64/381 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (м. Київ)

про стягнення 497 132 грн. 01 коп.

встановив:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічного акціонерного товариства „Київенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" про стягнення з відповідача на користь позивача 470 226 грн. 52 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 17 835 грн. 01 коп. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 9 070 грн. 48 коп.

Рішенням від 20.12.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив. Стягнув з ТОВ „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь ПАТ „Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 497 132 грн. 01 коп., з яких: 470 226 грн. 52 коп. основного боргу, 17 835 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 9 070 грн. 48 коп. 3% річних, державне мито у розмірі 4 971 грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського ТОВ „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року № 64/381 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 64/381 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 15.03.2012 року оголошувалася перерва до 22.03.2012 року до 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 22.03.2012 року представник відповідача підтримував вимоги своєї апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано в частині стягнення 7 944 грн. 07 коп. грн. втрат від інфляції та 1 061 грн. 11 коп. грн. 3% річних та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 26.11.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (постачальник правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Київенерго") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510407.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (постачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

П. 2.1 договору від 26.11.2007 року № 510407 визначено, що при виконанні умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п.п. 2.2.1 договору від 26.11.2007 року № 510407 позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із позивачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими позивачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Споживач відповідно до пунктів 2.3.1 договору від 26.11.2007 року № 510407 зобов'язувався дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

П. 2 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407 визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407 у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п.п. 4 і 5 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2, вул. Драгоманова, 40В - не пізніше 28 числа поточного місяця.

П. 8 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407 визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40В оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору від 26.11.2007 року № 510407, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 4.1 договору від 26.11.2007 року № 510407 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3). Оскільки жодна сторін з такою заявою не зверталася, то договір пролонгувався кожний рік і є діючим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до даних облікових карток та платіжних доручень вбачається, що за період 01.11.2010 року по 01.10.2011 року у відповідача наявна перед постачальником заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 470 226 грн. 52 коп., яка виникла внаслідок здійснення неповних розрахунків відповідачем за використану теплову енергію згідно вищезазначеного договору на постачання теплової енергії від 26.11.2007 року № 510407.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідач стверджував, що позивач здійснив нарахування за теплову енергію по розпорядженню КМДА від 30.05.2007 року № 643, яке скасовано постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 року. Також відповідач стверджував, що не підлягало застосуванню і розпорядження КМДА від 30.06.2009 року № 758, яке не пройшло державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а нарахування з теплову енергію мало б здійснюватися за розпорядженням КМДА від 20.06.2002 року № 1245.

Втім за час спірного періоду (01.11.2010 року - 01.10.2011 року), за який просить стягнути заборгованість позивач, діяли розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) „Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" від 31.05.2010 року № 392 (тариф 152,22 / 150,56 грн. з ПДВ за 1 Гкал) та постанова Національна комісія регулювання електроенергетики України „Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК „Київенерго"" від 14.12.2010 року № 1729 (тариф 563,46 грн. за 1 Гкал без ПДВ).

А Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) „Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації" від 18.04.2008 року № 578, зареєстрованому в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 року за № 12/778, розпорядженням КМДА від 20.06.2002 року № 1245 було скасовано.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду не може брати до уваги посилання відповідача на недійсність розпоряджень КМДА, які не стосуються спірного періоду, оскільки це є виходом за меж і позовних вимог.

Крім того колегія суддів апеляційного господарського суду в даному випадку зважає на рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 року № 21-рп/2003, відповідно до якого Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відтак, спірні тарифи затверджено виконавчим органом міської ради відповідно до наданих йому повноважень, акти якого відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України є обов'язковими до виконання і не потребують реєстрації у органах юстиції.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 08.02.2012 року № 6/52.

Відповідач же в разі незгоди з нарахованим йому тарифами за період, що виходить за межі даного предмету спору, вправі звернутися з окремим позовом до суду.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість у розмірі 470 226 грн. 52 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з розрахунком інфляційних втрат у розмірі 17 835 грн. 01 коп., зробленим позивачем, тим більше, що він містить арифметичну помилку (17 835 грн. 02 коп.), оскільки ним не застосовувалися індекси дефляції за період липня - серпня 2011 року. Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перерахунок інфляційних втрат, який за період з листопада 2010 року по вересень 2011 року становить 9 890 грн. 94 коп. Оскільки місцевий господарський суд невірно зробив розрахунок втрат від інфляції рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення 7 944 грн. 07 коп. інфляційної складової боргу.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду визнала неправильним розрахунок 3% річних у розмірі 9 070 грн. 48 коп., зроблений позивачем. За розрахунками апеляційного господарського суду розмір 3% річних складає 8 009 грн 37 коп. Оскільки місцевий господарський суд погодився з невірним розрахунком втрат від інфляції, того його рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 1 061 грн. 11 коп. 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 ГПК України і дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення 7 944 грн. 07 коп. грн. втрат від інфляції та 1 061 грн. 11 коп. грн. 3% річних та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Відповідно до абз. 3 ч. 1, абз. 4 ч. 5 ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі № 64/381 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі № 64/381 скасувати в частині стягнення 7 944 (сім тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 07 коп. грн. втрат від інфляції та 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 11 коп. грн. 3% річних та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; поштова адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101, 7 поверх, ідентифікаційний код 32102765) на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 470 226 грн. (чотириста сімдесят тисяч двісті двадцять шість) грн. 52 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 9 890 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 94 коп. інфляційної складової боргу, 8 009 (вісім тисяч дев'ять) грн. 37 коп. 3% річних, 4 881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та 231 (двісті тридцять одна) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.".

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; поштова адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101, 7 поверх, ідентифікаційний код 32102765) 90 (дев'яносто гривень) грн. 05 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

7. Справу № 64/381 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__26.03.2012 р.__

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Мальченко А.О.

Майданевич А.Г.