Постанова № 27355140, 06.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.Справа № 5017/1723/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду Балуха В.С. №890 від 05.11.2012р.)

при секретарі судового засідання Мікула К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Яцук Є.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»

на рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2012 року

по справі № 5017/1723/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»

до Державного підприємства «Одеська залізниця»

про стягнення 12 600,34 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" 12 600,34 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 серпня 2012 року у справі №5017/1723/2012 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з ДП „Одеська залізниця" на користь ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" вартість нестачі вантажу у розмірі 12600,34 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, встановлені матеріалами справи, свідчать про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення, що в силу вимог ст.111 Статуту залізниць України є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника.

При цьому, господарський суд першої інстанції не прийняв наявність зазорів у вагонів якості підстав для покладення відповідальності на вантажовідправника, зазначивши, що непридатність вагонів у комерційному відношенні встановлюється у випадку псування або пошкодження вантажу, а не його втрати.

Також місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на те, що відправником не здійснено захисне маркування, оскільки залізнична накладна містить дані про маркування вантажовідправником вантажу вапном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач Одеська залізниця, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

В своїй апеляційної скарги скаржник зазначає, що вагон, в якому виявлена недостача, справний у технічному відношенні, однак непридатний до перевезення даного виду вантажу, тобто непридатний у комерційному відношенні.

Також апелянт зауважив, що вибір профілактичних засобів проводиться відправником, але вантажовідправником не було проведено маркування на поверхню вантажу для подальшого збереження вантажу при перевезенні.

Крім того, Одеська залізниця вважає, що зазор розміром 50 х 250 мм мав бути помічений вантажовідправником ще до початку навантаження, однак відправник не відмовився від даного вагону.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Одеська залізниця», з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2011 року між ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит"(продавець) та DTEK TRADING LIMITED укладено контракт №51-2, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця кам'яне вугілля походженням з вугільних басейнів України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим контрактом.

На виконання зазначеного контракту, у відповідності до специфікації №7 від 25.11.2011р., 27.03.12р. зі станції відправлення Фащевка - АС ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було відправлено на адресу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" за залізничною накладною №49662745 у напіввагоні №56161250 вантаж -вугілля кам'яне антрацит марки АС 6-13 мм у кількості 69000кг.

Відповідно до залізничної накладної №56161250, вантаж у вагон навантажений засобами вантажовідправника із зазначенням застосування додаткових заходів по збереженню при перевезенні вугілля, а саме із застосування маркування вапном двома паралельними лініями з нанесенням вапна шириною 100 мм по довжині вагону.

29.03.2012р. на станції Тимково Одеської залізниці при контрольному переваженні вагону №56161250 на тензометричних вагах складено акт загальної форми №546 від 29.03.2012р., в якому встановлено брутто по документу 91500 кг по протоколу 73900 кг. При огляді з оглядової вишки навантаження навалом, вантаж не марковано, у вагонному листі інформація про маркування відсутня. Мається поглиблення по середині вагону. Зліва по ходу потяга між 4-м розвантажувальним люком та середньою балкою наявний зазор 50Х250мм. На момент огляду просипання вантажу відсутнє. Зазор закладено дошкою та паклею по ст.Тимково. Двері заварені, решту люків замкнено щільно.

29.03.2012р. було складено акт загальної форми №548, згідно якого при огляді на знеструмленій колії в вагоні №56161250 після обстеження було виявлено навантаження нижче бортів на 250мм. Над 2,3,4,5-ми розвантажувальними люками було виявлено заглиблення глибиною до дна вагона, на всю ширину вагона, довжиною 6000мм. Зазор додатково було закладено дошкою та паклею з середини вагону. Заглиблення марковано вапном по ст.Тимково для складання комерційного акту

Також на станції Тимково Одеської залізниці 29.03.2012р. було складено акт №17 про технічний стан вагону, в якому встановлено, що вагон №56161250 технічно справний із зазначенням висновку про можливість втрати, псування вантажу внаслідок несправності - зліва по ходу потягу зазор між 4 розвантажувальним люком та середньою балкою розміром 50х250 мм. В акті зазначено, що вантажовідправник перед завантаженням даного вантажу в вагон наявний зазор бачити міг, однак заходів по усуненню не здійснив.

На підставі зазначених документів, 29.03.2012р. було складено комерційний акт серії АА №057481/54/54, яким встановлено, що навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 250мм. Маркування по документу проведено двома паралельними полосами з нанесенням вапна шириною 100мм по довжині вагону. Над 2,3,4,5 розвантажувальними люками поглиблення довжиною 6000мм, на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону. З лівої сторони по ходу потягу між 4 люком та середньою балкою зазор 50х250мм. На час огляду протікання вантажу відсутнє. Двері в вагоні заварені, інші люка щільно зачинені.

Крім того, в комерційному акті зазначено, що для усунення подальшої втрати вантажу заглиблення промарковано вапном, зазор перекритий ззовні вагону та додатково зсередини вагону дошками та паклею.

Звертаючись з позовом про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 12600,34грн., позивач застосовував при розрахунку суми збитків п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, та розраховував розмір збитків від нестачі вантажу (вугілля) у вагоні №56161250 за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто: (2% природної втрати згідно п. 27 вказаних Правил) 782,63грн. х 16,100т).

Вартість недостачі вантажу позивач розраховував, виходячи з відомостей, зазначених у довідці ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит", відповідно до якої ціна однієї тони вугілля марки АС у вагоні №56161250 склала 782,63 грн. без ПДВ.

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт".

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №56161250 здійснювалося відправником (позивачем), який за приписами ч.3 ст. 308 ГК України, ч.1 ст. 918 ЦК України, ст. 31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Згідно з п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, -усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відповідні відмітки вантажовідправника у залізничній накладній №49662745 свідчать, що у вагон №56161250 вантажовідправником завантажено вугілля у кількості 69 000 кг і вантажовідправником здійснено маркування двома паралельними лініями з нанесенням вапна шириною 100мм по довжині вагону В свою чергу перевізником завантажений відправником вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду, без перевірки маси вантажу і жодних заперечень щодо невідповідності цього завантаження Технічним умовам не висловлено, що відповідає вимогам ст. 24 Статуту залізниць України.

Між тим, під час комісійної перевірки 29.03.2012р. на станції Тимково виявлено недостачу вантажу у вагоні №56161250 в кількості 17480 кг, а також встановлено, що вантаж не марковано; вагон знаходиться у технічно справному стані; над 2,3,4,5 розвантажувальними люками поглиблення довжиною 6000мм, на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону, з лівої сторони по ходу потягу між 4 люком та середньою балкою зазор 50х250мм, на час огляду протікання вантажу відсутнє; двері в вагоні заварені, інші люка щільно зачинені, про що складений відповідний комерційний акт

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України комерційними актами та актами загальної форми засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності як залізниці, так і вантажовідправника та вантажоодержувача.

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційного акту від 08.01.2012р. АА №042339/14/1, в якому за правилами ст. 129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 (із змінами), апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, та повинен був відмовитись від використання вагону, в якому існують зазори та який є непридатним для перевезення вантажу даного виду.

За таких обставин, ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит" слід визнати частково винним у втраті вугілля.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст. 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт АА №057481/54/54 від 29.03.2012р. з даними щодо поглиблення глибиною до полу вагону на всю ширину вагону може підтверджувати те, що недостача у вагоні №56161250 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату вантажу в тому числі з вини перевізника вантажу.

Відтак, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується обопільна вина у втраті вантажу як перевізника, так і вантажовідправника. Разом з тим, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що комерційна непридатність вагонів розглядається лише у випадку псування або пошкодження вантажу, та зазначає, що в пункт 3.9 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України містить загальні підстави визначення комерційної непридатності, які не є вичерпними, обов'язковими та мають рекомендаційний характер. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, відповідно до яких вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, -усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Пунктом 2.7 Роз'яснення ВГСУ від 29.05.2002р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" встановлено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Судова колегія приймає до уваги відомості, зазначені у довідці ТОВ „ДТЕК Ровенькиантрацит", відповідно до якої ціна однієї тони вугілля марки АС у вагоні №56161250 склала 782,63 грн. без ПДВ.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог вантажовідправника у розмірі 50 відсотків шляхом стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу в сумі 6300,17 грн. на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність та законність рішення суду першої інстанції, оскільки матеріали справи спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»-задовольнити частково, стягнути з перевізника 50 відсотків вартості недостачі вантажу та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2012 року по справі № 5017/1723/2012 скасувати частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця»(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26003000001 в ОФ АБ"Експрес-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Леніна, 82, п/р 26003969969064 у ПАТ "ПУМБ"в м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 37713861) вартість нестачі вантажу у розмірі 6300,17 грн. (шість тисяч триста грн. сімнадцять коп.), витрати по сплаті судового збору на суму 804,75 грн. (вісімсот чотири грн. сімдесят п'ять коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на користь Державного підприємства «Одеська залізниця»402,37 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08.11.2012р .

Головуючий суддя Судді А.І. Ярош М.В.Михайлов О.О. Журавльов