Рішення № 27354889, 05.11.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.12 Справа № 5021/961/12.

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

до відповідача Сумської районної державної адміністрації

про визнання недійсним договору оренди землі

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув

Від відповідачів: не прибув

При секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 12.04.2009 р., укладений між Сумською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Сумському районному відділі ДП «Центр Державного земельного кадастру» 21.05.2009р. за № 040961300879.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідач подав суду клопотання № 2428 від 02.11.2012р., в якому просить суд розгляд даної справи відкласти на іншу дату в зв'язку з розглядом справи в іншому суді та неможливістю представника відповідача бути присутнім в даному судовому засіданні. Господарський суд відхиляє дане клопотання відповідача оскільки не вбачає для відкладення розгляду у цій справі необхідних підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації 15.12.2008р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» було припинено службі автомобільних доріг у Сумській області право постійного користування на частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га, у зв'язку з наданням даної земельної ділянки позивачу для комерційного використання (під будівництво комплексу по обслуговуванню автотранспорту територіальної громади Сумського району) в дострокову оренду строком на 10 років на території Садівської сільської ради.

Вказаним розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації також було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві та було надано йому вказану земельну ділянку в оренду.

На виконання розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 15.12.20087р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» між відповідачем та позивачем 12.05.2009р. укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для іншої комерційної діяльності (під будівництво комплексу по обслуговуванню автотранспорту) площею 0,2500 га, яка знаходиться на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області. Цей договір був зареєстрований у Сумському районному відділі ДП «Центр Державного земельного кадастру» 21.05.2009р. за № 040961300879.

14.01.2011р. заступником прокурора Сумської області за № 07/4-1вих-11 до відповідача - Сумської державної адміністрації було внесено Протест на розпорядження голови Сумської РДА від 15.12.2008р., в якому прокурор зазначив, що це розпорядження голови Сумської РДА є незаконним та підлягає скасуванню.

Правовою підставою внесення заступником прокурора Протесту слугувало те, що відповідно до ч. 3,4 ст. 142 Земельного Кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Земельні ділянки (ч. 1, 2 ст. 14 Кодексу), надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувача на підставі рішень місцевих державних адміністрацій відповідно до повноважень.

Як зазначено у Протесті, в порушення наведених норм, припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою відбулося без погодження Служби автомобільних доріг у Сумській області, а також дозволу Державної служби автомобільних доріг України на розміщення на ній об'єктів комплексу по обслуговуванню автотранспорту.

На виконання вказаного протесту прокурора, голова Сумської районної державної адміністрації своїм розпорядженням № 61 від 28.01.2011р скасував розпорядження голови райдержадміністрації від 15.12.2008р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Тому позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 12.05.2009р.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, або результати аукціону.

Крім того, згідно з пунктом 2.2.3 абз. 10 п. «д» Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами Вищого господарського суду України від 01.01.2010р., розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978р. № 3 зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і із наслідками, передбаченими законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбаченими ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України 2Про оренду землі» та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Статтею 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 118 Основного Закону України та ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 119 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчих влади; 2) законність і правопорядок: додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, відповідно до положень Конституції та законів України, якими визначається правовий статус та принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, їхніх посадових осіб, акти місцевих державних адміністрацій та їх посадових осіб наділені ознакою законності, якщо інше не встановлено уповноваженим органом або акт не скасований з відповідної підстави.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України « Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевої адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Правові наслідки недійсності правочину можуть бути застосовані судом тільки у разі визнання правочину недійсним з підстав встановлених цивільним законодавством України.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» при вирішенні спорів про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що розпорядження Сумської районної державної адміністрації від 15.12.2008р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» скасовано розпорядженням № 61 від 28.01.2011р., господарський суд дійшов висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 073 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача № 2428 від 02.11.2012р. про відкладення розгляду справи - відхилити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 12.05.2009р., зареєстрований 21.05.2009р. у Сумському районному відділі ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 040961300879, укладений між Сумською районною державною адміністрацією (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, ід. код 04057864) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1).

4. Стягнути з Сумської районної державної адміністрації (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, ід. код 04057864) в доход держбюджету (р/р 31218206783002, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, МФО 837013, код ЄДРПОУ 03500016) 1 073 грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 07.11.2012 р.

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ