Рішення № 27354758, 06.11.2012, Господарський суд Чернігівської області

06.11.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

06 листопада 2012 року справа № 5028/12/50/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління",

вул. Шевченко, 50, м. Чернігів, 14027

Предмет спору: про стягнення заборгованості 64772,41 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Рябчук С.В., довіреність № 10 від 02.07.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 02.10.2012 р. та 11.10.2012 р.,

Березинець О.В., довіреність № 7 від 02.07.2012 р., представник, присутній в судовому засіданні 06.11.2012 р.

від відповідача: Дударенко О.А., довіреність № 1061 від 26.09.2012 р., представник

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 11.10.2012 року по 06.11.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 60 193 грн. 90 коп. боргу, 3 552 грн. 91 коп. пені, три відсотки річних в сумі 856 грн. 69 коп. та 168 грн. 91 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, згідно умов Договору № 1-0203 від 01.06.2003 року на постачання теплової енергії.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

В судовому засіданні 11.10.2012 року представник позивача надала письмове клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу у зв"язку зі сплатою, що підтверджується копією банківської виписки від 01.10.2012 р. та відповідно просить стягнути з відповідача 30193,90 грн. основного боргу, 3552,91 грн. пені, 856,69 грн. 3% річних, 168,91 грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 1609,50 грн. судового збору.

Представник відповідача проти клопотання позивача не заперечувала.

Подане представником позивача клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основного боргу у зв»язку зі сплатою прийняте судом до розгляду, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 11.10.2012 р. заявила письмове клопотання про залучення до матеріалів справи доказів повідомлення відповідача про встановлені тарифи, яке було задоволено судом.

В судовому засіданні 11.10.2012 р. за усним клопотанням сторін була оголошена перерва до 06.11.2012 р. для вирішення питання врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 06.11.2012 р. представник позивача заявив письмове клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основного боргу в сумі 30193,00 грн. у зв"язку зі сплатою зазначеної суми, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку від 24.10.2012 р. та відповідно просить стягнути з відповідача 0,90 грн. основного боргу, 3552,91 грн. пені, 856,69 грн. 3% річних, 168,91 грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 1609,50 грн. судового збору.

Представник відповідача проти клопотання позивача не заперечувала.

Подане представником позивача клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основного боргу в сумі 30193,00 грн. у зв»язку зі сплатою прийняте судом до розгляду, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представником відповідача в судовому засіданні 06.11.2012 р. заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 18887 від 05.11.2012 р. на суму 0,90 грн. на підтвердження сплати частини основного боргу, що залишилася.

Представник позивача не заперечував щодо клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 18887 від 05.11.2012 р. на суму 0,90 грн.

Суд задовольнив клопотання відповідача та залучив документ до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.11.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2012 р. виклав позовні вимоги.

Представник відповідача надала усні пояснення по справі та заявила письмове клопотання № 1219 від 05.11.2012 р. про зменшення розміру пені на 90% до 355,29 грн. у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що станом на теперішній час відповідачем було самостійно погашено заборгованість у повному обсязі, а також враховуючи той факт, що позивачем, крім пені заявлено до стягнення три відсотки річних в сумі 856,69 грн., а також втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 168,91 грн., які частково компенсують збитки позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Представник позивача при вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені поклався на розсуд суду.

Клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені прийнято судом до розгляду.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.2003 року між Відкритим акціонерним товариством „Облтеплокомуненерго", правонаступником якого є позивач, згідно п.1.2. статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства (протокол № 18 від 11.03.2011 року) та проведеною державною реєстрацією змін до установчих документів від 19.04.2012 року № 10641050013001350 та Комунальним підприємством „Чернігівське тролейбусне управління", було укладено Договір № 1-0203 на постачання теплової енергії.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (виробник) взяв на себе зобов'язання виробляти та постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію, а споживач (відповідач) зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченим цим договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів перерахованих у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком №1 до Договору № 1-0203 від 01.06.2003 року визначено, що назва та адреса опалювального об'єкту: пр. Перемоги, 205, гуртожиток (1/2 част.), площею 1556,4 м.кв.; вул. Г.Полуботка, 120, житловий будинок, площею 1957,5 м.кв.

Додатковою угодою від 01.12.2003 року до Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року внесено зміни до Додатку №1 до Договору та доповнено його пунктом 3: назва та адреса опалювального об'єкту: вул. Г.Полуботка, 120, насосна, площею 12,6 м.кв.

Додатком №3 до Договору № 1-0203 від 01.06.2003 року, визначено річну потребу теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання опалювальних об'єктів. Додатковою угодою від 01.12.2003 року до Договору № 1-0203 від 01.06.2003 року внесено зміни до Додатку №3 та викладено його в новій редакції.

Додатковою угодою від 01.01.2006 року до Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року, з 01.01.2006 року з додатку №1 та №3 виключено пункти п.3 (вул. Г.Полуботка, 120, насосна).

Додатковою угодою від 01.01.2006 року до Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року доповнено даний Договір:

- пунктом 1.2., відповідно до якого: тарифи на послуги на момент укладення додаткової угоди від 01.01.2006 року становлять: опалення -71,21 грн/1 Гкал або 0,88 грн./1м.кв.; підігрів води: 3,22 грн./ 1м.кв. або 71,21 грн./1Гкал або 4,70 грн./1 мешканця. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

- пунктом 1.3., яким передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладення додаткової угоди становить: 2055,83 грн., у тому числі за: опалення 1369,63 грн. (за 1556,4 кв.метрів); підігрів води 686,20 грн. (146 мешканців). У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань.

Відповідно до п.5.1. Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим методом згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»та даними вказаними у додатку № 1 цього договору.

Згідно п.5.4. до Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Виробнику звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання Споживачем вказаного звіту, Виробник має право виконати облік розрахунковим методом.

Пунктом 11.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2006 р.), цей договір діє до 10 жовтня 2006 року, набирає чинності з дня підписання та вважається щорічно продовженим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 263 від 30.09.2008 року, було затверджено єдиний у м. Чернігові тариф на послуги теплопостачання для населення у розмірі 210 грн. /Гкал ( з урахуванням ПДВ) та затверджено норми споживання теплової енергії на опалення та підігрів води.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1733 від 14.12.2010 року було затверджено Відкритому акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго»тариф на теплову енергію для населення -218,75 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Дана постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 301 від 20.12.2010 року було визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення та підігрів води) для населення для ВАТ «Облтеплокомуненерго»встановлюються у розмірах тарифів, що затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення та вводяться у дію з моменту набрання чинності постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України про затвердження відповідних тарифів.

Позивачем 01.02.2011 р. було направлено відповідачу письмове повідомлення вих. № 222 від 27.01.2011 року про зміну тарифів з 01.01.2011р., що підтверджується списком № 9 згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку від № 5976 від 01.02.2011 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року та додаткових угод до нього поставив відповідачу за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року включно; квітень, травень, липень 2012 року теплової енергії на загальну суму 68 101 грн. 19 коп. (листопад 2011 року -10230,85 грн.; грудень 2011 року -10211,73 грн.; січень 2012 року -11098,02 грн., лютий 2012 року -9478,45 грн., квітень 2012 року -9986,65 грн.; травень 2012 року -9003,83 грн.; липень 2012 року - 8091,66 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами №№ 1-0203 від 22.11.2011, 20.12.2011, 23.01.2012, 21.02.2012, 19.04.2012, 21.05.2012, 23.07.2012 та помісячними актами про споживання теплової енергії за спірні періоди, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Вартість наданих послуг з постачання теплової енергії визначена з урахуванням площі опалювальних приміщень,обсягу спожитої гарячої води та встановлених тарифів на послуги теплопостачання.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5. Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року (в редакції додаткової угоди від 01.01.2006 р.), розрахунки Споживача з Виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відповідності приладів обліку. Розрахунковий період вважається з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію на опалення на день подачі позову (18.09.2012 р.) розрахувався частково, сплативши 7 907 грн. 29 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу. Отже на момент подачі позову основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 60193 грн. 90 коп.

Після порушення провадження у справі відповідачем було повністю сплачено основний борг в сумі 60193 грн. 90 коп., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок з рахунку про надходження коштів 01.10.2012р. в сумі 30000,00 грн., 24.10.2012р. в сумі 30193,00 грн. та платіжнім дорученням № 18887 від 05.11.2012 р. на суму 0,90 грн. наданим відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено основний борг в розмірі 60193 грн. 90 коп., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку про надходження коштів 01.10.2012р. в сумі 30000,00 грн., 24.10.2012р. в сумі 30193,00 грн. та платіжнім дорученням № 18887 від 05.11.2012 р. на суму 0,90 грн., які додані до матеріалів справи, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 60193 грн. 90 коп. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 60193 грн. 90 коп. боргу підлягає припиненню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 856 грн. 69 коп. за період з 02.12.2011 р. по 17.09.2012 р. та 168 грн. 91 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.12.2011 р. по 31.03.2012 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року передбачено, що у разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, але враховуючи, що позивачем при розрахунку 3 % річних за спірний період (з 02.12.2011 р. по 17.09.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, а тому суд доходить висновку, що 3 % річних підлягають стягненню за період з 02.12.2011 року по 17.09.2012 року в розмірі 855 грн. 39 коп., інфляційні втрати від знецінення грошових коштів за період з 02.12.2011 р. по 31.03.2012 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 168 грн. 91 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3552 грн. 91 коп. за період з 02.12.2011 р. по 17.09.2012 р. за порушення строків оплати спожитої теплової енергії відповідно до п. 7.3.3. Договору, розрахованої виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.6. Договору на постачання теплової енергії № 1-0203 від 01.06.2003 року передбачено, що у випадку несплати Споживачем отриманої теплової енергії до 5 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п. 7.3.3. цього договору.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, але враховуючи, що при розрахунку пені за спірний період (з 02.12.2011 р. по 17.09.2012 р.) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, а тому суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню за період з 02.12.2011 р. по 17.09.2012 року в розмірі 3551 грн. 81 коп.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені з посиланням на те, що станом на теперішній час відповідачем було самостійно погашено заборгованість у повному обсязі, а також те, що позивачем, крім пені заявлено до стягнення три відсотки річних в сумі 856,69 грн., а також втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 168,91 грн., які частково компенсують збитки позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.

В силу ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 218 Цивільного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма міститься в ст.617 Цивільного кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено суду та не надано належних доказів , які підтверджують наявність обставин для зменшення суми пені.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 3 551 грн. 81 коп. пені, 3 % річних в сумі 855 грн. 39 коп., 168 грн. 91 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів. В частині стягнення 60193,90 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача і погашення боргу було здійснено відповідачем після порушення судом провадження у даній справі , а тому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 218, 525, 526, 546, 549, 551, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 173, 174, 175, 193, 231, 232, 233, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст. ст. 33, 34, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 60193 грн. 90 коп. боргу припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління", вул. Шевченко, 50, м. Чернігів, 14027 (р/р 26002300000956 ПАТ „Банк „Демарк", МФО 353575, код 033286825266) на користь Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, 14000 (р/р № 26004300000976 в ПАТ банк "Демарк" м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 3551 грн. 81 коп пені, 855 грн. 39 коп. трьох процентів річних, 168 грн. 91 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 07.11.2012р.

СУДДЯ Л.М.Лавриненко