Рішення № 27354507, 01.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.Справа № 5023/3961/12 вх. № 3961/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю прокурора - Гелета О.О., посвідчення № 618 від 27.07.2006 р.;

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Львів в інтересах держави в особі Державного підприємства "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів

до Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків

про стягнення 1298785,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Львів в інтересах держави в особі Державного підприємства "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків, 1186927,68 грн. заборгованості, 111857,78 грн. штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 904/1-105/1406и-ХКБМ від 09.02.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати продукції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 вересня 2012 року.

14 вересня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд розгляд справи № 5023/3961/12 зупинити до завершення процедури реорганізації Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків.

17 вересня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

18 вересня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 1186927,68 грн. заборгованості, 1649,79 грн. інфляційних витрат, 28339,93 грн. 3% річних, 97441,20 грн. пені та судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від18 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 09 жовтня 2012 року.

05 жовтня 2012 року позивач надав пояснення відносно клопотання про зупинення до завершення процедури реорганізації Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", в якому зазначив, що підстави, вказані у клопотанні не є підставою для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 09 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 01 листопада 2012 року.

29 жовтня 2012 року позивач надав заяву, в якій повідомив, що відповідач частково оплатив балансовий платіж у розмірі 40% у розмірі 741285,12 грн., що підтверджується копією виписки з рахунку, у зв"язку з чим сума основного боргу становить 445642,56 грн.(20% балансового платежу - остаточний розрахунок).

Представник прокуратури у судовому засіданні 01.11.2012 р. просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 741285,12 грн. боргу, та підтримував збільшені позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника прокуратури, судом встановлено наступне.

09 лютого 2010 року між Позивачем та Казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (далі - Відповідач) укладено договір поставки № 904/1 -105/1406и-ХКБМ.

Підпунктом 1.1 договору поставки № 904/1-105/1406и-ХКБМ, сторони обумовили, що Позивач зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Відповідачу продукцію у номенклатурі, вказаній у Відомості поставки, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору.

На підставі підпункту 1.2 вказаного договору поставки Відповідач зобов'язується прийняти цю продукцію та провести її оплату на умовах, визначених розділом 5 зазначеного договору.

Пунктами 5.1.3-5.1.4 Договору сторони визначили, що балансовий платіж у розмірі 40 % від вартості кожної партії поставленої продукції проводиться Відповідачем у продовж 10 (десяти) банківських днів від дати отримання Відповідачем грошових коштів балансового платежу за кожну партію виробів Відповідача, виготовлених ним з використанням продукції Позивача, поставленої за вказаним договором, але не пізніше 7 (семи) календарних місяців від дати поставки кожної партії продукції за даним договором. Кінцевий розрахунок у розмірі 20 % від вартості другої партії поставленої продукції здійснюється Відповідачем у продовж 10 (десяти) банківських днів від дати отримання Відповідачем від Замовника грошових коштів кінцевого розрахунку за кожну партію виробів, виготовлених з використанням продукції Позивача, поставленої по даному договору, але не пізніше 9 календарних місяців від дати поставки кожної другої партії продукції по даному договору.

Протоколом розбіжностей до договору № 904/1-105/1406и-ХКБМ, який є невід'ємною частиною даного договору, сторони обумовили, що загальна кількість продукції другої партії поставки складає 66 одиниць виробів АУ АКП- 4(ШПИР.461111.044), вартість кожного з яких складає 33760 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 80 коп., у т.ч. ПДВ 20% : 5626,80 грн.

Загальна вартість другої партії поставки за вказаним договором визначена у розмірі 2228212, 80 грн.

Перевіркою прокуратури встановлено, що Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язані та передав відповідачу товар на загальну суму 2228212,8 грн., що підтверджується видатковими накладними № 04 від 21.01.2011 року, № 42 від 15.02.2011 року, № 55 від 01.03.2011 року, № 61 від 10.03.2011 р., 114 від 15.04.2011 р., які підписані обома сторонами.

У вказаних накладних зазначений договір № 904/1-105/1406и-ХКБМ від 09.02.2010 р., що підтверджує те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий на підставі довіреностей № 230 від 21.01.2011 р., 374 від 15.02.2011 р., 458 від 28.02.2011 р., 519 від 10.03.2011 р., 843 від 22.04.2011 р., які видані на отримання цінностей від ДП "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів.

Виходячи з викладеного слід прийти до висновку, що кінцевий строк проведення балансового платежу у розмірі 40 % від вартості продукції поставки другої партії сплинув 22.11.2011 року, а кінцевий строк остаточного розрахунку у розмірі 20 % від вартості продукції поставки другої партії сплинув 22.01.2012 року.

Проте, відповідач всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства та зазначених вище пунктів договору поставки № 904/1-105/1406и-ХКБМ від 09.02.2010 року до теперішнього часу у повному обсязі не розрахувався перед позивачем за поставлену продукцію, а саме: у строк до 22.11.2011 року (сім календарних місяців від дати поставки продукції другої партії) не здійснив у повному обсязі балансовий платіж у розмірі 40 % від вартості другої партії продукції поставки на загальну суму 891,285,12 грн., а сплатив лише його частину на загальну суму 150000 грн.; у строк до 22.01.2012 року (дев'ять календарних місяців від дати поставки продукції другої партії) не здійснив кінцевий розрахунковий платіж у розмірі 20 % від вартості другої партії продукції поставки на загальну суму 445642,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 904/4-109 від 23.05.2012 р. про сплату заборгованості за договором № 904/1-105/1406и-ХКБМ від 09.02.2010 року.

Відповідач на вказану претензію надав відповідь - лист вих. № 2402/2 від 19.06.2012 р., в якому повідомив позивача про те, що розрахунки за поставлену продукцію будуть здійснені після отримання відповідних коштів від іноземного замовника.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1186927,68 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для позивача для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість за товар у сумі 741285,12 грн., що підтверджується витягом банку від 11.10.2012 р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає припиненню в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з перерахуванням відповідачем грошових коштів під час розгляду справи.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 445642,56 грн. боргу підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1649,79 грн. та 3% річних у сумі 28339,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктами 9.1, 9.3 зазначеного договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. У випадку прострочення Відповідачем оплати за поставлену продукцію у строки, вказані у даному договорі, він зобов'язаний за кожен день прострочення платежу виплатити Позивачу пеню у розмірі, визначеному виходячи з розміру облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період за який нараховується така пеня.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 97441,20 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначає наступне.

У зв'язку з тривалістю проведення реорганізаційних заходів Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р № 2600330016 в АТ "Меркурій" м. Харкова, МФО 351663, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Державного підприємства "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут" (79005, м. Львів, вул. Наукова, 7, р/р № 260063010050 у філії ВАТ "КБ "Актив-Банк" у м. Львові, МФО 385521, код ЄДРПОУ 14311429) 445 642,56 грн. боргу, 1 649,79 грн. інфляційних витрат, 28 339,93 грн. 3% річних, 97 441,20 грн. пені.

Стягнути з Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р № 2600330016 в АТ "Меркурій" м. Харкова, МФО 351663, код ЄДРПОУ 14310299) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 26 287,17 грн.

В частині стягнення 741 285,12 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.