Рішення № 27354447, 06.11.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12 Справа № 27/5014/2269/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Зоря", м.Рубіжне Луганської області

про стягнення заборгованості за договором про організацію державної (професійної) пожежної охорони МНС України №119 від 04.09.2011 в сумі 35319 грн. 48 коп., штрафу в сумі 9889 грн. 44 коп. та пені в сумі 4851 грн. 14 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт Дейна Є.Є., довіреність №15/12 від 05.07.2012;

від відповідача -представник за довіреністю Птушко М.В., довіреність №218-2854 від 14.09.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про організацію державної (професійної) пожежної охорони МНС України №119 від 04.09.2011 в сумі 176597 грн. 40 коп., штрафу в сумі 9889 грн. 44 коп. та пені в сумі 4851 грн. 14 коп.

У зв'язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., був проведений перерозподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог ст.21 Господарського процесуального кодексу України та даний позов переданий на розгляд судді Єжовій С.С.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 23.10.2012 та 30.10.2012 оголошувались перерви.

Відповідач відзивом №б/н від 23.10.2012 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що договір №119 від 04.02.2011 укладений між відповідачем та Головним управлінням МНС України в Луганській області, що договірних відносин з Головним територіальним управлінням МНС України у Луганській області відповідач немає. Крім того, відповідач зазначив, що позовну заяву підписано особою, повноваження щодо підписання процесуальних документів якої не визначені.

Позивач листом б/н від 06.11.2012 повідомив, що відповідачем погашена заборгованість за період квітень -липень 2012 року, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за серпень 2012 року в сумі 35319 грн. 48 коп., пеню в сумі 4851 грн. 14 коп., штраф в сумі 9889 грн. 44 коп. Позивачем також надані відповідні виписки банку, які свідчать про здійснені проплати відповідача.

Дослідивши зміст вказаного листа, суд вважає його по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд вважає поданий лист позивача б/н від 06.11.2012 заявою про зменшення розміру позовних вимог і в подальшому розглядає зменшені позовні вимоги.

Відповідач супровідним листом від 06.11.2012 просив суд залучити до матеріалів справи відповідні копії платіжних доручень №1553/7 від 29.08.2012, №1553/8 від 07.09.2012, №1553/9 від 03.10.2012, №1553/10 від 12.10.2012, №1553/11 від 25.10.2012 на загальну суму 144235 грн. 40 коп.

Суд вважає можливим залучити вказані платіжні доручення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Головним управлінням МНС України в Луганській області (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Зоря" (замовник, відповідач) 24.02.2011 був укладений договір з організації державної (професійної) пожежної охорони МНС України на об'єктах Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Зоря" №119 (далі-договір), за умовами якого відповідно до ст.5 та 24 Закону України „Про пожежну безпеку" та п.39 Положення про державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 №508, предметом цього договору є взаємовідносини сторін щодо організації виконавцем охорони від пожеж та здійснення пожежно-технічного обслуговування території, будівель і споруд замовника, їх права, обов'язки та відповідальність (п.2.1 договору).

В п.2.2 договору сторони домовились, що у порядку та за умов, визначених цим договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується протягом строку дії договору організувати охорону від пожеж та здійснювати пожежно-технічне обслуговування об'єктів замовника. Організація охорони від пожеж та пожежно-технічне обслуговування (далі -пожежна охорона) об'єктів замовника, яка здійснюється виконавцем за цим договором, включає: організацію і здійснення гасіння пожеж, рятування людей, надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха на об'єктах замовника; вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення пожеж та нещасних випадків на них ( у тому числі здійснення пожежно-профілактичної роботи).

За цим договором виконавець організовує цілодобову пожежну охорону на об'єктах замовника, зазначених у переліку об'єктів, що охороняються (обслуговуються) силами 36-ї Державної пожежної частини 5-го Загону Державної пожежної охорони Рубіжанського міського управління Головного управління МНС України в Луганській області (п.2.3 договору).

Згідно п.4.1 договору вартість робіт визначається сторонами згідно з погодженим кошторисом і складає 423833 грн. 76 коп., в т.ч. ПДВ 70638 грн. 96 коп. на рік. Кошторис щорічно складається виконавцем на підставі визначених актами чинного законодавства норм на утримання (оплату праці та інші види забезпечення) і підготовку працівників виконавця, визначених відповідними Законами України, актами Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, іншими директивними документами. Замовник має право за рахунок власних коштів передбачити для працівника виконавця додаткові виплати, які не суперечать вимогам чинного законодавства.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що документом, що підтверджує факт виконання виконавцем робіт, передбачених цим договором, є акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами та засвідчений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше 20 числа.

Відповідно до п.4.4 оплата за виконану роботу виконавцем за цим договором здійснюється замовником щомісячно в національній валюті України не пізніше 25 числа, шляхом перерахування належної до сплати суми на реєстраційний рахунок виконавця в установах Державного казначейства України без виставлення рахунків.

Сторони в п.5.2 договору передбачили, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, по яким допущена прострочка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку понад тридцять днів додатково стягувається штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У відповідності до п.7.1 договору цей договір набуває чинності з 01.03.2011 та діє до 31.12.2011.

Згідно до п.7.4 договору якщо за місяць до закінчення строку дії договору кожна із сторін не вимагає його припинення або зміни, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же термін.

Як зазначив позивач, згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про утворення територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій" від 16.01.2012 №30 та наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України „Про ліквідацію Головного управління МНС України в Луганській області" від 31.01.2012 №130 Головне управління МНС України в Луганській області ліквідується як юридична особа.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №30 утворено Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, яке згідно з п.3 зазначеної постанови та пункту 1 Положення про Головне територіальне управління, затвердженого наказом МНС України від 02.03.2012 №555, є правонаступником прав та обов'язків Головного управління.

Позивач посилається на те, що він належним чином виконував свої зобов'язання за договором №119, що підтвердив відповідними актами (а.с.33-37), але відповідач оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 176597 грн. 40 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, Головне територіальне управління МНС у Луганській області вважає, що він є належним позивачем за заявленими позовними вимогами.

Проаналізувавши подані сторонами документи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2012 №30 „Про утворення територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій" було постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства надзвичайних ситуацій за переліком згідно з додатком; ліквідувати територіальні органи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі, районах у містах, містах обласного, республіканського значення як юридичні особи публічного права; установити, що територіальні органи, які утворюються згідно з п.1 цієї постанови, на відповідній території є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів, що ліквідуються; Міністерству надзвичайних ситуацій здійснити заходи з ліквідації територіальних органів, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

У переліку територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України №30 від 16.01.2012, значиться і Головне територіальне управління МНС у Луганській області.

На виконання вказаної постанови Міністерством надзвичайних ситуацій України був прийнятий наказ №130 від 31.01.2012 „Про ліквідацію Головного управління МНС України в Луганській області".

Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №555 від 02.03.2012 „Про затвердження положень про територіальні органи МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" було затверджено, в т.ч. Положення про Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області.

В п.1 вказаного Положення передбачено, що Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Луганській області є правонаступником прав і обов'язків Головного управління МНС України в Луганській області.

Згідно до п.10 Положення Головне територіальне управління очолює начальник, який призначається на посаду за погодженням з головою Луганської обласної державної адміністрації та звільняється з посади Міністром.

Відповідно до абзацу 1 п.11 Положення начальник Головного територіального управління здійснює керівництво Головним територіальним управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.28) серії АА №563990 керівником Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Луганській області є Гундар Ігор Іванович.

Частиною 1 ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Враховуючи викладене, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що начальник Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Луганській області Гундар Ігор Іванович, який підписав позовну заяву, діяв у межах повноважень, передбачених Положенням про Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, а Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, яке є правонаступником Головного управління МНС України в Луганській області, є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, а тому заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими і судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких відносить і договір №119 від 24.02.2011, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.4.4 договору сторони визначили строк оплати за виконану роботу, щомісячно в національній валюті не пізніше 25 числа.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензію №01-2785/12 від 28.08.2012 (а.с.42), докази надіслання (а.с.43), в якій повідомляв останнього про правонаступництво та вимагав сплати заборгованості за надані послуги.

Факт надання послуг відповідачу підтверджується відповідними актами (а.с.33-37), які отримані відповідачем.

Таким чином, обґрунтованою і такою що підлягає стягненню є заборгованість відповідача за спірним договором за серпень 2012 року в сумі 35319 грн. 48 коп. (враховуючи лист позивача б/н від 06.11.2012).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк надані послуги не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, по яким допущена прострочка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку понад тридцять днів додатково стягувається штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9889 грн. 44 коп. згідно розрахунку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 26.04.2012 по 31.08.2012 в сумі 4851 грн. 44 коп., суд вважає її обґрунтованою частково в сумі 4840 грн. 81 коп., оскільки при розрахунку пені за прострочку платежу за квітень 2012 року позивач не врахував сплату відповідачем заборгованості в сумі 12042 грн. 52 коп. за платіжним дорученням №1553/7 від 29.08.2012 і пеня за цей місяць склала 1842 грн. 94 коп., а не 1853 грн. 57 коп. як заявлено позивачем.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (враховуючи лист позивача б/н від 06.11.2012).

Абзацом 5 п.п.4.6 п.4 ч.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позов Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Зоря" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Зоря", вул.Заводська, б.1Г/36, м.Рубіжне Луганської області, код 36999957 на користь Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, кв.Алєксєєва, б.12а, м.Луганськ, код 38088909 заборгованість в сумі 35319 грн. 48 коп., пеню в сумі 4840 грн. 81 коп., штраф в сумі 9889 грн. 44 коп., судовий збір в сумі 3265 грн. 69 коп., видати наказ позивачу.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 09.11.2012.

Суддя С.С. Єжова