Рішення № 27354251, 31.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/9862-2012 31.10.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д», м.Одеса, ЄДРПОУ 25037122

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м.Київ, ЄДРПОУ 24654657

про стягнення 26121,84 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Носарєв І.О. -по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 26.09.2012р. до 03.10.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прексім Д», м.Одеса звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м.Київ про стягнення 26121,84 грн.

У судовому засіданні 17.10.2012р. представник позивача надав пояснення, за змістом яких заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 26121,84 грн. складається із основного боргу -25917,34 грн., трьох процентів річних -204,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №105622/09 від 22.09.2009р. купівлі-продажу в частині проведення оплати у повному обсязі та у визначені договором строки проданого за вказаним договором товару в період з 16.01.2012р. по 14.02.2012р., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 25917,34 грн., що стало підставою для нарахування трьох процентів річних.

Відповідач у відзиві б/н від 18.09.2012р., письмових поясненнях від 19.09.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», 19.03.2012р. та 13.04.2012р. відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти на загальну суму 25000 грн., внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»невірно визначено стан розрахунків між сторонами. Крім того, відповідач зазначив, що на підставі заяви №191/1 від 01.09.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»відбувся залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого зобов'язання відповідача перед позивачем вважається таким, що погашено на суму 5394,15 грн.

Позивач у судове засідання 31.10.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 17.10.2012р.

Згідно із п.3.9.1. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 31.10.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»було висловлено свою позицію стосовно обставин справи з огляду на його присутність у судових засіданнях 05.09.2012р., 19.09.2012р., 26.09.2012р., 17.10.2012р. та наявні в матеріалах справи документи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 22.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»(покупець) був укладений договір №105622/09 купівлі-продажу товару.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що на протязі всього строку дії даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби гігієни (надалі за текстом -товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та сплатити їх на умовах цього договору.

За змістом п.4.3 договору №105622/09 від 22.09.2009р. покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 2 календарних днів з моменту виписки рахунку.

Згідно із п.1 додаткової угоди б/н від 26.05.2010р. до договору №105622/09 від 22.09.2009р. купівлі-продажу товару покупець здійснює оплату за поставлений товар на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №3 від 01.08.2011р. оплата товару торгівельної марки «Kimberly Klark»здійснюється на протязі 40 (сорока) календарних днів з дати поставки партії товару.

Виходячи з того, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за товар, який було поставлено з 16.01.2012р. по 14.02.2012р. при визначенні моменту виникнення у відповідача обов'язку оплатити продукцію, застосуванню підлягають саме приписи п.1 додаткової угоди б/н від 26.05.2010р. до договору №105622/09 від 22.09.2009р.

При цьому, за поясненнями позивача, наданими у судових засіданнях, які підтверджені відповідачем, вся продукція, поставлена за договором №105622/09 від 22.09.2009р. в період з 16.01.2012р. по 14.02.2012р. належить до торгової марки «Kimberly Klark».

Згідно із п.7.1 підписаного сторонами правочину договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Якщо сторони за два тижня до закінчення строку дії даного договору не заявлять про свій намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується сторонами строком на 1 календарний рік.

За приписами п.1 додаткової угоди №2 від 23.12.2011р. до договору №105622/09 від 22.09.2009р. купівлі-продажу товару даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2011р.

Одночасно, за змістом додаткових угод №1 від 26.05.2010р., №2 від 23.12.2010р., №3 від 01.08.2011р. до договору №105622/09 від 22.09.2009р. сторони продовжували строк його дії до 31.12.2010р., 31.12.2011р., 31.12.2012р. відповідно.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткових накладних за період з 24.09.2009р. по 13.04.2012р., наявних у матеріалах справи, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 341819,72 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлена згідно представлених накладних продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості продукції.

З боку відповідача факт отримання товару на загальну суму 341819,72 грн. саме на виконання умов договору №105622/09 від 22.09.2009р. не заперечується.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання відповідачу за договором №105622/09 від 22.09.2009р. продукції на загальну суму 341819,72 грн.

При цьому, за видатковими накладними, визначеними у позовній заяві, за період з 16.01.2012р. по 14.02.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» товару торгівельної марки «Kimberly Klark»поставлено на 25956,31 грн., а не 25917,34 грн., як помилково визначено позивачем у позові.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За твердженням позивача, продукція торгівельної марки «Kimberly Klark», поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» у спірний період, відповідачем сплачена не була.

Ухвалами від 23.07.2012р., 08.08.2012р., 05.09.2012р. господарського суду м.Києва відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової чи повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»визначеної позивачем заборгованості.

На виконання вказаних вимог суду, відповідач надав відомості стосовно здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»оплати продукції, яка була поставлена у спірний період на загальну суму у розмірі 25000 грн.

Проте, як вказує позивач, оплати, які були проведені відповідачем 19.03.2012р. на суму 5000 грн. та 13.04.2012р. на суму 20000 грн. зараховані в якості погашення заборгованості за товар, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»у попередні періоди.

За висновками суду, вказані дії позивача є правомірними з огляду на наступне.

Згідно з роз'ясненнями Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі №06-10/10-1215 від 29.10.2004р., питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів -згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, враховуючи, що умовами спірного договору між покупцем та постачальником не врегульовано порядок зарахування коштів, приймаючи до уваги той факт, що в наданих до матеріалів справи платіжних документах посилання на конкретні видаткові накладні відсутні, а у призначенні платежу зазначено лише договір №22/09 від 22.09.2009р., віднесення позивачем грошових коштів в сумі 25000 грн. в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди є правомірним.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 23.11.2011р. Вищого господарського суду України по справі №15/17-2140-2011 та постанові від 06.12.2011р. Вищого господарського суду України по справі №5016/1816/2011 (4/66).

Посилання відповідача на той факт, що позивачем не було надано відповідних рахунків-фактур для оплати товару, поставленого за період з 22.09.2009р. по 25.05.2010р. у відповідності до приписів п.4.3 договору №105622/09 від 22.09.2009р., внаслідок чого строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»зобов'язання з оплати за вказаними поставками не настав, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.5.1.1 договору №105622/09 від 22.09.2009р. постачальник зобов'язаний здійснювати поставку товару з наданням рахунків-фактур, видаткових накладних, оформлених електронними засобами, а також надавати інші документи, що підтверджують відповідність товару за якістю умовам цього договору.

Тобто, в момент поставки постачальник мав надавати покупцю, зокрема, рахунки-фактури.

Наразі, у матеріалах справи докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань стосовно передання рахунків-фактур в момент поставки товару, відсутні.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи п.5.1.1 договору №105622/09 від 22.09.2009р., суд дійшов висновку, що відповідні рахунки-фактури передавались позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»в момент поставки продукції.

Посилання відповідача на ту обставину, що відповідач не отримував рахунки-фактури на оплату товару, внаслідок чого строк оплати не настав, спростовуються вищевикладеним.

Одночасно, за змістом ст.712 Цивільного кодексу України перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. Вказана правова позиція викладена у постанові від 28.02.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5002-8/481-2011, постанові від 02.11.2011р. Вищого господарського суду України по справі №5005/3856/2011 та п.1 Листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (зазначені висновки викладені у постанові від 21.04.2011р. Вищого господарського суду України по справі №9/252-10).

З огляду на те, що до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу підписано додаткову угоду №3 від 01.08.2011р., згідно якої оплата товару торгівельної марки «Kimberly Klark», поставленого в період з 16.01.2012р. по 14.02.2012р., має бути здійснена напротязі 40 (сорока) календарних днів з дати поставки партії товару, суд дійшов висновку, що зобов'язання покупця оплатити придбаний товар у вказаний період у відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України повинно було бути виконано після його прийняття за окремими видатковими накладними не пізніше 40-го календарного дня.

Проте, за твердженнями позивача, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»взяті на себе за договором №105622/09 від 22.09.2009р. зобов'язання виконані частково, а саме, згідно із довідками №С-16-0000-101-60-603 від 26.08.2012р. Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», №52-2/55/612 від 15.08.2012р. Південного корпоративного центу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», №MPL-52/1488 від 18.09.2012р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»в м.Маріуполі, №MPL-52/1525 від 24.09.2012р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»в м.Маріуполі, №MPL-52/1524 від 24.09.2012р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»в м.Маріуполі, №511 від 21.09.2012р. відділення №17 Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»в м.Київ, №MPL-52/1488 від 18.09.2012р. відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»в м.Маріуполі, №С-16-0000-101-60-606 від 28.09.2012р. Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», реєстрів розрахункових документів за період з 22.09.2009р. по 06.08.2012р. Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»відповідач перерахував позивачу оплату згідно договору №105622/09 від 22.09.2009р. у розмірі 303305,82 грн.

При визначенні вказаної загальної суми оплат, судом також враховано оплати, проведені 23.12.2009р. на суми 2804 грн. та 4240,44 грн., у призначенні платежу за якими не вказано номеру та дати договору. Проте, за поясненнями сторін, наданими у судових засіданнях, визначені грошові кошти перераховано відповідачем позивачу саме на виконання договору №105622/09 від 22.09.2009р.

Як встановлено судом, станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»з позовною заявою до господарського суду м.Києва, заборгованість за договором №105622/09 від 22.09.2009р. за спірний період становила 38335,78 грн. (з вирахування повернення відповідачем товару на суму 164,46 грн. та коригування ціни товару на суму 13,66 грн.).

Одночасно, суд приймає до уваги, що відповідачем до матеріалів справи надано заяву №191/1 від 01.09.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої станом на 01.09.2012р. відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 5394,15 грн., яке виникло на підставі договору №105622/09 від 22.09.2009р., а позивач, в свою чергу, станом на 01.09.2012р. має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання у розмірі 5394,15 грн., яке виникло на підставі договору б/н від 01.07.2011р., а також на підставі виставлених рахунків-фактур та актів здачі-приймання наданих послуг, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»21.09.2011р., 24.10.2011р., 10.11.2011р., 11.01.2012р., 27.01.2012р., 29.02.2012р., 14.03.2012р., 11.04.2012р. Вказаною заявою зобов'язання відповідача перед позивачем вважається таким, що погашено на суму 5394,15 грн., а зобов'язання позивача перед відповідачем вважається таким, що припинено у повному обсязі, та заборгованість у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»за договором б/н від 01.07.2011р. відсутня. Факт направлення вказаної заяви позивачу підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист без номеру та дати та фіскальним чеком №1571 від 10.10.2012р.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За приписом п.31 інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з ч.ч.4, 5 ст.203 Господарського кодексу України, ст.602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2012р. зобов'язано сторін надати пояснення стосовно проведення взаємозаліку за договором №105622/09 від 22.09.2009р.

При цьому, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»будь-яких заперечень стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5394,15 грн. надано не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заява №191/1 від 01.09.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом, господарський суд вважає погашеним зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 5394,15 грн.

Одночасно, приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором на момент звернення до суду становила 38335,78 грн., фактично за визначеними позивачем видатковими накладними за період з 16.01.2012р. по 14.02.2012р. відповідачу було поставлено товару на суму 25956,31 грн., а предметом спору у цій справі є, зокрема, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 25917,34 грн., враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»підлягає основний борг в сумі 25917,34 грн.

При цьому, суд вважає, що зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 5394,15 грн. погашені в рахунок минулих періодів (38335,78 грн. - 5394,15 грн.).

За таких обставин, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»основного боргу в сумі 25917,34 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги, викладені у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»за період з 26.03.2012р. по 17.07.2012р. (114 днів) нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 204,50 грн.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»не враховано, що 2012 рік має 366 дні, а період (з 26.03.2012р. по 17.07.2012р.), за який нараховано 3% річних, 114 дні, а не 113.

Одначасно, приймаючи до уваги, що за розрахунком суду, сума 3% річних виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд, як було зазначено вище, обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 204,50 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д», м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м.Київ про стягнення 26121,84 грн., у тому числі: основного боргу -25917,34 грн., трьох процентів річних -204,50 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»(01601, м.Київ, площа Спортивна, буд.3, ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»(65005, м.Одеса, вул.Бабеля, буд.24, ЄДРПОУ 25037122) основний борг -25917,34 грн., три проценти річних -204,50 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.11.2012р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя В.С. Ломака