Рішення № 27354136, 05.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.12 Справа№ 5015/3499/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора», м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Еталон Трейд», м. Львів

про: стягнення 313 175,91 грн. заборгованості за Дилерським договором № 033/10Д від 22.11.2010 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники: не з’явились

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 05.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора», м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Еталон Трейд», м. Львів, про стягнення 313 175,91 грн. заборгованості за Дилерським договором № 033/10Д від 22.11.2010 року.

Ухвалою суду від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.09.2012 року. Ухвалою суду від 11.09.2012 року розгляд справи відкладено на 02.10.2012 року. Ухвалою суду від 02.10.2012 року розгляд справи відкладено на 18.10.2012 року. Ухвалою суду від 18.10.2012 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 01.11.2012 року. В судовому засіданні 01.11.2012 року оголошено перерву до 05.11.2012 року.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 05.11.2012 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву за вх.№24819/12 про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позову у встановленому порядку не заперечив, доказів врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22.11.2010 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Дилер) укладено Дилерський договір №033/10Д (Договір) на поставку лакофарбової продукції для реалізації в подальшому третім особам у межах регіонів і населених пунктів, вказаних в даному Договорі.

Відповідно до Додаткових угод №1 від 15.12.2010 року, №2 від 15.12.2010 року, №4 від 24.03.2011 до Договору термін його дії продовжувався до 31.12.2011 року.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що він діє до повного виконання зобов’язань сторонами.

Протягом дії Договору з 22.11.2010 року позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 509 658,02 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2012 року за отриману продукцію дилером було сплачено 249 387,44 грн.

Відповідно до п.3.3 Договору, Дилер зобов’язаний оплатити товар на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження відповідної партії Товару незалежно від реалізації товару третім особам.

Остання поставка Продавцем товару Дилеру була здійснена 20.12.2011 року за видатковою накладною РН-0002725. Тобто кінцевою датою сплати та погашення заборгованості за раніше відпущену продукцію є 19.01.2012 року.

Однак, станом на 31.07.2012 року заборгованість Дилера перед Продавцем складає 260 270,58 грн. Тобто Дилером допущено прострочення платежу на 194 календарних дні (період з 20.01.2012 року по 31.07.2012 року).

Пунктом 5.3.5 Договору передбачено, що за невиконання строків та умов оплати, вказаних у п.3.3. даного Договору, тобто порушення строків оплати, Дилер виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченого в строк товару за кожен день прострочення. У випадку зриву троків оплати Дилер виплачує Продавцю штраф в розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

Відтак, відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 313 175,91 грн. заборгованості за Дилерським договором № 033/10Д від 22.11.2010 року, з яких: 260 270,58 грн. –основний борг, 20 917,65 грн. –пеня, 26 027,06 грн. –штраф, 1 821,89 грн. –інфляційні нарахування, 4 138,73 грн. –3 % річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним, використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за період з 20.01.2012 року по 31.07.2012 року (за 194 дні), тобто більше, ніж за півроку, судом самостійно здійснено перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача підлягає до стягнення пеня за період з 20.01.2012 року по 20.07.2012 року (за 183 дні) у розмірі 19 744,30 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від03.04.1997 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, позивачем неправильно здійснено розрахунок суми інфляційних, які підлягають до стягнення з відповідача, оскільки взято період з 20.01.2012 року по 31.07.2012 року. Оскільки сума боргу сплачується 20.01.2012 року, то розрахунок починається з лютого місяця. Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення 1 301,35 грн. інфляційних без врахування січня 2012 року.

Як вбачається із заяви за вх.№24819/12 від 05.11.2012 року відповідач після подачі позову сплатив частину боргу в сумі 4 270,58 грн.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основної заборгованості, в частині стягнення з відповідача 4 270,58 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 256 000,00 грн. основного боргу, 19 744,30 грн. пені, 26 027,06 грн. штрафу, 1 301,35 грн. інфляційних нарахувань, 4 138,73 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Еталон Трейд», 79035, м. Львів, вул. Зелена, 147 (код ЄДРПОУ 36027137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора», 18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3 (код ЄДРПОУ 32741978) 256 000,00 грн. основного боргу, 19 744,30грн. пені, 26 027,06 грн. штрафу, 1 301,35 грн. інфляційних нарахувань, 4 138,73 грн. 3 % річних, 6 144,23 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. В частині стягнення 4 270,58 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.11.2012 р.

Суддя Кидисюк Р.А