Рішення № 27353794, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11927-2012 30.10.12

За позовом Фізичної особи -підприємця Власової Вікторії Павлівни

До Комунального підприємства КМДА «Центр моніторингу столичної

освіти»

Про стягнення заборгованості в розмірі 10 420, 60 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Литвинець Л. Р. (ордер № 01-10/12 від 22.10.2012 р.); Власова В. П.

(посвідчення водія № ААВ070452 від 03.05.2007 р.)

Від відповідача Паньшина О. П. (дов. № 9 від 01.03.2012р.); Лямічев В. В. (дов. № 14

від 23.10.2012 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа -підприємець Власова Вікторія Павлівна (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства КМДА «Центр моніторингу столичної освіти» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 10420, 60 грн. заборгованості за Договором про надання послуг № 22 від 22.04.2009 року, з яких 10 350, 00 сума основного боргу, 70, 60 грн. 3 % річних від суми боргу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати (в тому числі витрати на оплату послуг адвоката).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг № 22 від 22.04.2009 року в частині оплати за виконані роботи. Позовні вимоги вмотивовані положеннями укладеного договору та ст. ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11927-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

18.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позов по справі.

23.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі посадової особи Лямічева В. В. для дачі пояснень.

В судове засідання 23.10.2012 року сторони з'явилися, представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано усні пояснення та заперечення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.10.2010 року в судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась судом перерва до 30.10.2012 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

29.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі та додаткові пояснення.

В судове засідання 30.10.2012 року сторони з'явилися, представник позивача надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті позовної заяви; представник відповідача надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов відповідач посилається на недійсність договору укладеного між сторонами, відповідно до ч. 3 ст. 48 БК України, згідно якої: розміщення, замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законами про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2009 року між позивачем (далі за текстом -виконавець за договором) та відповідачем (далі за текстом - замовник за договором) було укладено Договір про надання послуг № 22 (далі за текстом -договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати послуги з перекладу згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість (ціна) послуг виконавця визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах здачі-прийнятті виконаних робіт (по етапам). Замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця після підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (Додаток № 2) (п. 2.2. договору).

Виконавець передає, а замовник приймає надані за цим договором послуги шляхом підписання повноважними представниками сторін актів здачі -прийняття виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.3. договору).

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) ціна робіт (одиниці) (1 стор.=2000 знаків) складає 100, 00 грн.

06.07.2009 року між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток № 2 до договору), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, загальна вартість робіт згідно якого складає 2050,00 грн.

06.10.2009 року між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток № 2 до договору), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, загальна вартість робіт, згідно якого складає 8 300, 00 грн.

Відповідно до вказаних актів, претензій по якості та об'єму виконаних робіт (послуг) замовник до виконавця не має.

01.06.2012 року позивач направив відповідачу Лист -прохання про сплату 10 350, 00 грн. за договором протягом 7 днів з дати отримання рекомендованого листа.

08.06.2012 року відповідач у відповідь на лист-прохання позивача повідомив останнього, що його вимога є безпідставною, укладений договір недійсним, а тому оплата наданих послуг здійснюватися відповідачем не буде.

Отже, станом на момент подання позову до суду та на момент розгляду справи судом надані позивачем по договору послуги відповідачем не сплачені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі з наступних підстав.

Укладений між сторонами спору договір № 22 про надання послуг є підставою для винекнення між сторонами правовідносин,я кі підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Посилання відповідача на недійсність укладеного між сторонами договору № 22 суд оцінює критично та вважає не доведеними з огляду на таке.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не доведено, що недійсність (нікчемність) укладеного між сторонами правочину напряму встанволена законом, а отже укладений договір є оспорюваний. В той же час доказів визнання договору № 22 про надання послуг в судовому порядку суду не надано.

Отже вказаний договір підлягає виконанню сторонами.

06.07.2009 року між сторонами договору був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток № 2 до договору), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, загальна вартість робіт згідно якого складає 2050,00 грн.

06.10.2009 року між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток № 2 до договору), належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, загальна вартість робіт, згідно якого складає 8 300, 00 грн.

Відповідно до вказаних актів, претензій по якості та об'єму виконаних робіт (послуг) замовник до виконавця не має.

Отже, позивач свої зобов'язання по договору № 22 виконав належним чином та надав відповідачеві відповідні послуги.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору виконав замовлені відповідачем за договором роботи на суму 10 350, 00 грн., що підтверджується підписанами актами виконаних робіт, наявними в матеріалах справи, які підписані з боку замовника та виконавця уповноваженими особами та скріплені печатками. Крім того, фактичне виконання робіт підтверджується наданими позивачем на виконання вимог ухвали суду перекладами текстів.

Суд не приймає доводів відповідача, викладених в його відзиві на позов, щодо відсутності зобов'язань по оплаті наданих послуг, виходячи з нижченаведеного.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв виконані роботи, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт та порушив їх не оплативши надані послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільніють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, п. 5.1.2. замовник при укладанні договору заявив і гарантував виконавцю, що дотримані всі його внутрішні процедури, положення й регламенти, необхідні для укладання даного договору.

Також, відповідно до Листа Державної казначейської служби України від 04.05.2012 року № 17-05/1123-6477 зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Згідно п. 4.1. Статуту відповідача, Центр є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, казначейства, круглу печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, знак для товарів та послуг, інші реквізити, необхідні для його діяльності. Як визначено п. 5.5 Статутут джерелами формування майна Центру, зокерма є доходи, одержані від реалізації продукції, надання послуг, інших видів господарської діяльності.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від зобов'язання оплати наданих йому послуг за договором за рахунок не бюджетних коштів, отриманих від діяльності відповідача у справі.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач перебував з ним у трудових відносинах, то даний факт не заперечується позивачем. Однак, перебування у трудових відносинха з особою не позбавляє можливості укласти окремий договір про надання даної особою послуг не в рамках трудових відносин, про що свідчить наявний в матеріалах справи договір, укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, на момент розгляду справи судом не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт. Таким чином, позовні вимоги позивача, щодо стягнення основного боргу по договору в сумі 10350, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Позивач, також просить стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 70, 60 грн., 3% річних від суми боргу за період з 08.06.2012 року по 29.08.2012 року (83 дні) за порушення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних від суми боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних від суми боргу нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги фізичної особи -підприємця Власової Вікторії Павлівни підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача в сумі 4 109, 50 грн. (1609,50 судового збору та 2 500, 00 грн. витрат за послуги адвоката) покладаються на відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2012 року між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Правова група «Домініон»(далі за текстом -адвокатське об'єднання) було укладено договір на надання правової допомоги № 01-10/12 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати правову допомогу у справі щодо захисту прав та стягнення заборгованості за договором № 22 від 22.04.2009 року в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2, 1.2, п. 1 клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) в розмірі 2 500, 00 грн. (в тому числі ПДВ).

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги Замовник сплатив на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції № ПН504 від 29.10.2012 року, наявним в матеріалах справи.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 4.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених клієнтом судових витрат за отримання послуг адвокатського об'єднання в сумі 2 500,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Центр моніторингу столичної освіти»(03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 12/14; код ЄДРПОУ 35075848; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи -підприємця Власової Вікторії Павлівни (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 37, кв. 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 3023505161) 10 350 (десять тисяч триста п'ятдесят) грн. основного боргу, 70 (сімдесят) грн. 60 коп. 3 % річних від суми боргу, 4 109 (чотири тисячі сто дев'ять) грн. 50 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко